2. Види економічної діагностики.
Сучасні підприємства функціонують в певному середовищі, яке характеризується високою динамікою змін, а сам економічний стан первинних суб‘єктів господарювання залежить від великої кількості чинників. Проведення економічної діагностики дозволяє виявити наявність “хвороб” підприємства, їх причини або попередити “хвороби”, зробити профілактику на майбутнє тощо. Таким чином, коло завдань, що вирішується в ході діагностики, досить широке. Це дозволяє говорити про існування великого розмаїття різновидів економічної діагностики, які на сьогодні класифікуються за багатьма ознаками:
1. Рівень діагностичного об’єкта : глобальна, макродіагностика, мікро діагностика.
2. Часовий діапазон дослідження: стратегічна, оперативна, ретроспективна.
3. Періодичність проведення: періодична, разова, моніторинг.
4. Тематика і осяжність проблеми: комплексна, тематична, системна.
5. Цільова спрямованість: загальносистемна, елементна.
6. Суб’єкти здійснення: зовнішня, внутрішня.
Процес діагностики може мати дослідницький, пошуковий та пізнавальний характер. Об’єктом діагностування можуть бути високоорганізовані системи або їх елементи. Завданням діагностування є визначення заходів, прийняття управлінських рішень, які направлені на удосконалення роботи всіх складових елементів системи та способів їх реалізації, усунення шкідливого впливу та відхилень критеріальних значень.
Господарська структура підприємства характеризується двома фундаментальними економічними вимірами. З одного боку, це функціональний стан основних факторів виробництва, який охоплюється поняттям “фінансово-економічний стан”, а з іншого боку, підлягають дослідженню (виміру) види діяльності, яких за А. Файолемнараховується шість:
- технічна діяльність, яка враховує виготовлення або виробництво;
- комерційна діяльність;
- фінансова діяльність;
- робота по забезпеченню безпеки;
- облікова діяльність;
- управлінська діяльність, що охоплює прогнозування, планування, організацію, управління, координацію та контроль.
За вітчизняним досвідом в діагностиці соціально-економічної системи виділяють такі напрямки:
1) вивчення соціально-економічної системи як об’єкту діагностики;
2) побудова та дослідження відповідних моделей соціально-економічної системи;
3) дослідження діагностичних систем та їх взаємозв’язок з об’єктами діагностики.
Перший напрямок передбачає вирішення таких завдань:
- вивчення умов функціонування та стану виробничих соціально-економічних систем;
- вивчення елементів систем та зв’язків між ними;
- вивчення можливих станів системи;
- аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризують стан системи;
- збір та обробка статистичних даних, що дозволяють визначити імовірність станів системи;
- збір експериментальних даних про витрати, пов’язані з дослідженнями виробничих соціально-економічних систем.
Другий напрямок передбачає вирішення таких завдань:
- розробка методів діагностування кризи та причини її виникнення;
- формування правил побудови моделей, що дозволяють визначити кризовий стан системи.
Третій напрямок передбачає вирішення таких проблем:
- аналіз існуючих діагностичних систем;
- виявлення принципів побудови діагностичних систем;
- розробка методів аналізу та застосування діагностичних систем;
- оцінка оптимальних способів діагностики;
- вибір критеріїв інформативності базових показників.