Контрольні запитання

1. Чому даний метод розрахунку називається точковим?

2. За якими параметрами визначають розташування контрольної точки?

3. Який метод розрахунку освітлення точковий чи коефіцієнта використання світлового потоку є кращим та точнішим?

Практична робота №3

Тема: Розрахунок освітлення приміщення методом світних ліній.

Мета: Навчитись виконувати розрахунок освітлення сільськогосподарських приміщень методом світних ліній.

Теоретичні відомості

При освітленні окремими люмінесцентними світильниками, якщо довжина світильника L_c не перевищує 0,5 Н_р, тобто виконується умова L_c≤0,5H_p та розриви між світильниками L₀ перевищують 0,5 Н_р, тобто виконується умова L₀>0,5H_p, їх розглядають як точкові і розрахунок освітлення виконують методами коефіцієнта використання і точковим. Якщо умови не виконуються, то розрахунок виконують методом світних ліній.

Світильник чи групу люмінесцентних світильників можна прийняти за світну лінію, якщо довжина світильника в ряду L_c перевищує 0,5 Н_р, тобто виконується умова L_c≥0,5H_p. Світловий потік при цьому вважається рівномірно розподіленим по довжині лінії. Лінії з рівномірно розподіленими по довжині розривами L₀ між світильниками розглядаються по ме­тоду світних ліній як безперервні, якщо виконується умова L₀≤0,5 Н_р.

Розрахунок освітлення методом світних ліній виконують двома способами:

1) вибирають контрольну точку і для неї визначають сумарну відносну освітленість Σе, лк від кількох рядів ламп, корис­туючись графіками лінійних ізолюксів умовної горизонтальної освітленості. Ізолюкси являють собою лінії з однаковою умовною освітленістю е. Графіки побудовані для випадку, коли світна лінія розміщена на висоті 1 м над освітлюва­ною площиною, світловий потік одного метра світної лінії становить 1000 лм, а роз­рахункова точка лежить проти кінця світної лінії. Далі визначають розрахунковий світловий потік і за ним вибирають лампу. Недолік даного способу полягає у відсутності графіків лінійних ізолюксів для нових світильників у довідковій літературі. Тому, в такому випадку, розрахунок ведуть другим способом;

2) вибирають контрольну точку і для неї визначають фактичну освітленість від кількох рядів (світильників), попередньо вибравши лампу з фактичним світловим потоком. Розрахунок ведуть методом поступового наближення до нормованих параметрів освітленості.

Хід виконання роботи

Пункти 1...4 виконують аналогічно практичній роботі №1.

5. Попередню відстань між рядами світильників L_B, м знаходять з виразу

(3.3)

6. Відстані від стін до крайніх світильників у ряду l_А, м і крайніх рядів світильників l_B, м для приміщень, у яких робочі місця розміщуються вздовж або біля стін, визначаються за виразом

(3.4)

Відстані від стін до крайніх світильників у ряду l_А, м і крайніх рядів світильників l_B, м для приміщень, у яких робочі місця не знаходяться біля стін, становлять

(3.5)

7. Обчислюють кількість рядів світильників п_B, шт. у приміщенні за формулою

(3.6)

де В - ширина приміщення, м.

Приймають кількість рядів світильників n_B цілим числом, заокруглюючи десят­ковий дріб за математичними законами. При цьому обов'язково враховують кіль­кість та розташування виробничого обладнання або живих організмів у приміщенні.

8. Визначають відстань між рядами світильників L_B, м за формулою

(3.7)

9. Для знаходження числа світильників у ряду, так як лінія світильників вважа­ється безперервною, задаються величиною L'₀, м, виходячи з такої умови

, (3.8)

де L'₀ - проміжок між світильниками (від краю одного до краю іншого), м.

10. Визначають кількість світильників у ряду п_А, шт. за формулою

, (3.9)

де А - довжина приміщення, м, L_c - довжина світильника, м.

Приймають кількість світильників у ряду n_A, шт., заокруглюючи десятковий дріб за математичними законами до цілого числа.

11. Знаючи кількість світильників розраховують дійсну відстань між світильни­ками L₀, м за виразом

(3.10)

12. Загальну кількість світильників у приміщенні N, шт. знаходять по формулі

(3.11)

13. На плані приміщення розміщують світильники, вказуючи необхідні геомет­ричні розміри, та наносять контрольну точку А в межах робочої поверхні, в якій освітлення найгірше. Заміряють відстань Р - найкоротшу відстань від контрольної точки до проекції ряду в горизонтальній площині, м (рис. 3.1).

Примітка. Дуже важливо правильно вибрати розрахункову точку. Таку точку потрібно брати в центрі поля – простору, обмеженого чотирма ближніми світильниками. При цьому не рекомендується брати точки біля стін та в кутках приміщення.

Рис. 3.1. Схеми до розрахунку освітленості, створюваної світною лінією.

14. Визначають силу світла з одиниці довжини лінії (лампи), що світиться, в площині, перпендикулярній осі лінії за формулою

(3.12)

де Ф_л – світловий потік лінії (лампи), лм (дод. 6); L – довжина лінії (лампи), м (дод. 6).

15. Кут  між лініями, які з’єднують кінці світної лінії з точкою розрахунку визначають за формулою

, (3.13)

Тоді визначають sin 2.

16. Косинус кута між перпендикуляром, опущеним з кінця світної лінії, на горизонтальну площину, і лінією, що з’єднує цей кінець з точкою розрахунку визначають за формулою

(3.14)

17. Приймають коефіцієнт додаткової освітленості, який враховує дію віддалених світильників та відбиті світлові потоки, μ = 1,1...1,2 та коефіцієнт запасу k_з (табл. 1.3).

18. Визначають фактичну освітленість у точці розрахунку А

(3.15)

Аналогічно проводиться розрахунок від сусідніх ліній (світильників) і визначається сумарна освітленість точки А від усіх ліній (світильників).

19. Визначають відповідність фактичної освітленості нормованій за допустимим відхиленням освітленості

(3.16)

Примітка. Отримане значення відхилення повинно входити в межі -10...+20 %. Якщо умова не виконується, то вибирають інше джерело світла, або перераховують кількість рядів світильників (тобто приймають інше попереднє значення L_В) і знову проводять перевірочний розрахунок.

20. Остаточно вибирають світильник і виписують технічні дані обраного джерела світла (тип, потуж­ність, напруга, світловий потік).

21. Визначають питому потужність освітлювальної установки

(3.17)

де Р_л - потужність обраного джерела світла (лампи), Вт.

22. Роблять висновки по роботі.

Таблиця 3.1 - Завдання варіантів для виконання ПР № 3

Варіант	Призначення приміщення	Розміри приміщення, м
		довжина	ширина	висота
1	Пташник, кури м’ясні	86	14	3,9
2	Корівник	63	14	3,4
3	Телятник	42	18	3,8
4	Пташник, кліткове утримання	84	24	4,0
5	Доїльний зал	28	10	3,5
6	Свинарник-маточник	72	11	3,4
7	Пташник, молодняк курчат	38	24	3,6
8	Корівник	72	12	3,8
9	Телятник	64	17	4,0
10	Кормоцех	12	8	5,0
11	Пташник, гуси	76	15	3,2
12	Свинарник, поросята-сисуни	60	12	3,7
13	Доїльний зал	32	14	3,4
14	Корівник	90	24	3,4
15	Пташник, качки	44	23	3,3
16	Телятник	77	15	3,5
17	Кормоцех	26	22	4,6
18	Свинарник, кнури	37	16	4,1
19	Корівник	84	20	3,7
20	Пташник, кури-несучки	108	24	3,6
21	Доїльний зал	26	10	3,2
22	Телятник	50	16	3,7
23	Свинарник-відгодівельник	90	21	3,4
24	Корівник	63	25	4,1
25	Кормоцех	32	30	4,5
26	Пташник, індичата	60	25	3,8
27	Корівник	38	14	3,4
28	Телятник	48	23	3,5
29	Свинарник-маточник	58	18	3,8
30	Свинарник, ремонтний молодняк	52	20	4,0
31	Корівник на 200 голів	70	20	3,2