Приклад розв'язання

Завдання: Визначити кількість світильників для даного приміщення, розрахувати освітлення точковим методом, за розрахунковим світловим потоком вибрати джерело світла та здійснити його перевірку.

Вихідні дані варіанту № 31: призначення приміщення - вигульно-кормова площадка; розміри приміщення - довжина А = 36 м, ширина В = 25 м, висота Н = 5,4 м.

Хід виконання роботи

1. Приймаємо систему освітлення - загальну рівномірну.

2. Вибираємо вид джерела світла - лампи розжарювання. Виходячи з цього обираємо світильник з ЛР для вогких та особливо вогких приміщень типу НСП11-100-414У3, повністю пилозахищений, підвісний, для ламп потужністю до 100 Вт (дод. 1).

3. Обчислюємо розрахункову висоту підвішування світильників Н_р, м за фор­мулою

,

де h_зв - висота звисання світильника, враховуючи спосіб його кріплення приймаємо h_зв = 1,6 м;

h_p - висота робочої поверхні, приймаємо на рівні годівниць h_р = 0,4 м.

4. Приймаємо вид КСС - рівномірна (М), та відносну відстань між світильниками λ за умовою

,

де λ_с та λ_е - відповідно світлотехнічно та економічно найвигідніша відносна відстань між світильниками λ_с = 1,8...2,6 та λ_е = 2,6...3,4 (табл. 1.1). Приймаємо λ = 2,2...3,0.

5. Знаходимо попередню відстань між світильниками L_А,В, м

Приймаємо L_А,В = 8,2 м.

6. Визначаємо відстані від стін до крайніх світильників l_А,В, м для приміщень, у яких робочі місця не знаходяться біля стін

7. Обчислюємо кількість рядів світильників n_В, шт. у приміщенні

Приймаємо п_В = 3 ряди.

8. Визначаємо кількість світильників у ряду п_А, шт.

Приймаємо п_А = 5 шт.

9. Визначаємо відстань між рядами світильників L_В, м

10. Визначаємо відстань між світильниками у ряду L_A, м

11. Знаходимо загальну кількість світильників у приміщенні N, шт.

12. На плані приміщення розміщуємо світильники (на міліметровому папері), вказуючи необхідні геометричні розміри, та наносимо одну контрольну точку А (точка симетрії) в межах робочої поверхні, в якій освітлення найгірше (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Фрагмент плану приміщення з розміщенням світильників і нанесенням контрольної точки А

13. Визначаємо відстані від горизонтальної проекції світильників на робочу повер­хню до контрольної точки (скористаємось теоремою Піфагора)

14. Щоб знайти величину кута α визначаємо тангенс кута падіння світлового променя від світильника в контрольну точку А

15. За знайденим тангенсом визначаємо величину кута α та cos³α [5 с.52...58].

 = 58,93 ⁰; cos³  = 0,137.

16. В контрольній точці А підраховуємо сумарне освітлення Σe, лк, від чотирьох най­ближчих світильників за формулою

,

де І_α - сила світла світильника при умовній лампі зі світловим потоком Ф = 1000 лм в напрямку освітлюваної точки, яка визначається за кривою світлорозподілу даного світильника, І_α = 74 кд (дод. 7);

4 – кількість світильників, від яких розраховуємо освітленість контрольної точки.

17. Приймаємо нормовану освітленість Е_н = 5 лк (дод. 2) та коефіцієнт запасу k_з = 1,15 (табл. 1.3).

18. Розраховуємо світловий потік кожної лампи освітлювальної установки Ф_р, лм

19. Обираємо лампу по стандартному світловому потоку Ф_л, значення якого найближче до знайденого розрахункового світлового потоку Ф_р. Приймаємо Ф_л = 1450 лм (дод. 5).

20. Оскільки нормована освітленість у приміщенні відповідає розрахунковому потоку визначаємо фактичну освітленість Е_ф, лк

21. Визначаємо відповідність фактичної освітленості нормованій за допустимим відхиленням освітленості

Отримане значення відхилення входить в допустимі межі -10...+20%. Отже джерело світла вибрано вірно.

22. Остаточно вибираємо світильник НСП11-100-414У3 з лампою БК220-230-100. Технічні дані лампи: потужність Р_л = 100 Вт, розрахункова напруга 225 В, сві­тловий потік Ф_л = 1450 лм.

23. Визначаємо питому потужність освітлювальної установки

24. Проводимо висновки по роботі.