Ступінь руйнувань залежно від сили землетрусу за шкалою Ріхтера

Характеристика будівель і споруд	Руйнування, бали
	слабке	середнє	сильне	повне
Будови з легким металевим каркасом і без каркасної конструкції	VI…VII	VII…VIII	VIII…IX	IX…XII
Промислові будівлі з металевим каркасом і суцільним крихким заповненням стін, покрівлі	VI…VII	VII…VIII	VIII…IX	IX…X
Будівлі зі збірного залізобетону	VI…VII	VII…VIII	–	VIII…XI
Цегляні без каркасні виробничо-допоміжні одно- і багатоповерхові будівлі з перекриттям (покриттям) із залізобетонних збірних елементів	VI…VII	VII…VIII	VIII…IX	IX…XI
Те саме, з перекриттям (покриттям) із дерев’яних елементів одно- і багатоповерхові	VI	VI…VII	VII…VIII	більше VIII
Цегляні малоповерхові будівлі (один два поверхи)	VI	VI…VII	VII…VIII	VІІI…IХ
Складські цегляні будівлі	V…VI	VI…VIII	VIII…IX	IХ…Х

На основі результатів оцінки стійкості об'єкта роблять висновки і пропозиції за кожним елементом і об'єктом в цілому: межа стійкості об'єкта, найбільш вразливі його елементи, характер і ступінь руйнувань при максимальному надмірному тиску, сильному землетрусі й урагані, можливі збитки; межа доцільного, підвищення стійкості найбільш вразливих елементів об'єкта і пропозиції (заходи) для підвищення межі стійкості об'єкта.

Основні вимоги, які враховуються при плануванні і забудуванні нових міст, а також при реконструкції існуючих міст:

1. Забудування міст окремими житловими масивами.

2. Створення ділянок і смуг зелених насаджень.

3. Влаштування штучних водойм.

4. Влаштування широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі.

5. Прокладка міжміських автомобільних шляхів за межами забудування міста.

6. Створення лісопаркового пояса навколо міста.

7. Розміщення об’єктів народного господарства з урахуванням можливого впливу ЗМУ.

8. Створення додаткових опор для зменшення прольотів.

На основі вивчення факторів, які впливають на стійкість роботи об'єктів, і оцінки стійкості елементів і галузей виробництва проти уражаючих факторів ядерної, хімічної і біологічної зброї, стихійних лих і виробничих аварій, необхідно завчасно організувати і провести організаційні, інженерно-технічні й технологічні заходи для підвищення стійкості роботи.

Здійснення організаційних заходів передбачає завчасну підготовку всіх структур цивільного захисту, служб і формувань до надзвичайних ситуацій.

Вжиттям технологічних заходів підвищується стійкість роботи об'єктів шляхом змінювання технологічних процесів, режимів, можливих в умовах надзвичайних ситуацій.

Інженерно-технічні заходи мають забезпечити підвищену стійкість виробничих споруд, технологічних ліній, устаткування, комунікацій об'єкта до впливу уражаючих факторів під час надзвичайних ситуацій.

При проведенні цих заходів необхідно враховувати конкретні умови об'єкта народного господарства. Проте є загальні організаційні інженерно-технічні заходи, які мають проводитись на всіх об'єктах.

Шляхи і способи підвищення стійкості роботи на промислових та харчових підприємствах:

1. Герметизація виробничих та складських приміщень.

2. Монтаж фільтровентиляційних установок і обладнання для кондиціювання і очистки повітря.

3. Заготовка та накопичення категорійної тари та укривочних матеріалів.

4. Придбання та нагромадження достатньої кількості холодильних шаф, холодильних камер та прилавків і т.д.

5. Будівництво та обладнання холодильників з місткістю, що забезпечує роботу підприємств торгівлі, громадського харчування та підприємств харчової промисловості в умовах застосування противником РР, ОР і БЗ.

6. Організація стійкого водопостачання з використанням додаткових джерел (шахтних колодязів, артезіанських свердловин).

7. Організація контролю та експертизи за якістю води, сировини, продовольства.

8. Організація санітарно-гігієнічного контролю за виробничим персоналом, їдальнями, магазинами, виробничими цехами підприємствами харчової промисловості.

9. Підготовка об'єктових лабораторій, обмивних пунктів, площадок для дезактивації, дегазації і дезинфекції продовольства, обладнання та промислових товарів.

10. Виготовлення знімних пристроїв для герметизації ємкостей.

11. Придбання, нагромадження спецприладів, засобів індивідуального захисту, дезактивуючих, дегазуючих та дизинфікуючих матеріалів і обладнання, організація їх збереження.

12. Підготовка та вивчення власного складу контрольних ланок, команд знезараження і об’єктових лабораторій.

13. Проведення заходів з дезактивації, дегазації та дезинфекції об’єкту.

14. Придбання спеціалізованого автотранспорту для перевезення продовольства, сировини, води; обладнання звичайних транспортних засобів для цих цілей.