- •Практичне зеняття Захворювання ендокринних залоз, які супроводжуються змінами шкіри Захворювання щитоподібної залози: дифузний токсичний зоб, гіпотиреоз
- •«Цукровий діабет»
- •2. Діабетична ретинопатія
- •3.Діабетична нефропатія
- •5. Синдром діабетичної стопи
- •Деякі фармакокінетичні параметри препаратів інсуліну
- •Цукрознижувальних засобів
- •Раціональні комбінації пероральних цукрознижувальних засобів
- •Порушення функції печінки.
- •Тести вихідного рівня знань
Передозування інсуліну.
Порушення дієти (недостатній зміст вуглеводів, пропуски їжі).
Фізичні навантаження.
Порушення функції печінки.
Клінічна картина |
|
Рівень глікемії |
- Нижче 2,8 ммоль/л |
Лікування
Для лікування легкого ступеня гіпоглікемії достатньо терміново випити солодкий чай, фруктовий сік, вжити їжу, багату на вуглеводи, у кількості 1—2 хлібних одиниці (10—20 г глюкози).
У стані непритомності або за неефективності перорального вживання вуглеводів необхідно внутрішньовенно струминно ввести 20—80 мл 40 % розчину глюкози.
Для активізації глікогенезу призначають підшкірне введення 1—2 мл 0,1% розчину адреналіну і 70—100 мг розчину гідрокортизону в 5—10 % розчині глюкози. У разі недостатньої ефективності вищезазначених заходів уводять внутрішньовенне крапельно 5 % розчин глюкози до нормалізації рівня глікемії.
Ефективним засобом боротьби з гіпоглікемією є контрінсулярний гормон глюкагон, який продукується а-клітинами підшлункової залози. Препарат цього гормону (ГлюкаГен) є біосинтетичним людським глюкагоном, відновлює свідомість хворого протягом 10—15 хв. Його вводять підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно в дозі 1 мг (1 мл) для дорослих і 0,5 мг (0,5 мл) для дітей. Глюкагон підвищує рівень глюкози крові шляхом стимуляції глюкогенолізу і глюконеогенезу.
При тяжкій довготривалій гіпоглікемії для запобігання набряку головного мозку вводять внутрішньовенно 5-10мл 25% розчину магнію сульфату, внутрішньовенно краплинно 15 % або 20 % розчин манніту по 0,5—1г/кг.
Тести вихідного рівня знань
Тест №1. Дитині 5 років; через 2 тижні після перенесеної ГРВІ з’явилася спрага, нічне нетримання сечі, сухість у роті. Об’єктивно: загальний стан середньої тяжкості, шкіра суха, язик сухий, обкладений білим нальотом, губи сухі. В легенях дихання везикулярне, тони серця ритмічні, систолічний шум на верхівці. Живіт при пальпації м’який, неболючий, печінка не збільшена. При обстеженні: рівень глюкози крові – 15 ммоль/л, ацетон в сечі [+++]. Запах ацетону у видихуваному повітрі. Встановіть попередній діагноз.
А. Цукровий діабет, кетоацидоз.
В. Нецукровий діабет.
C. Нирковий діабет.
D. Порушення толерантності до вуглеводів.
E. Цукровий діабет, гіпоглікемічна кома.
Еталон відповіді: А
Тест №2. Хвора 64 років скаржиться на свербіж шкіри, загальну слабість. При огляді лікар діагностував ожиріння (індекс маси тіла 36 кг/м2, об’єм талії 118 см), артеріальну гіпертензію (170/105 мм рт. ст), рівень глікемії натще 6,3 ммоль/л. Для визначення діагнозу необхідно провести:
A. Визначення глюкозурії.
B. Пероральний глюкозо-толерантний тест.
C. Визначення глікованого гемоглобіну.
D. Визначення ацетонурії.
E. Визначення С-пептиду.
Еталон відповіді: В
Тест №3. Хворий 57 років скаржиться на спрагу, часте сечовиділення, свербіж статевих органів. Протягом 10 років страждає на артеріальну гіпертензію. Об’єктивно: абдомінальне ожиріння. В легенях дихання везикулярне. Тони серця ритмічні, АТ 170/95 мм.рт.ст., рs-84/хв. Живіт при пальпації м’який, неболючий, печінка печінка не збільшена. Пастозність кінцівок. На ЕКГ: ознаки гіпертрофії лівого шлунокчку. При лабораторному обстеженні виявлено глікемія – 10,2 ммоль/л, гіперліпідемія. Встановіть попередній діагноз.
A. Цукровий діабет 1 тип, кетоацидоз.
B. Цукровий діабет 2 тип.
C. Порушена глікемія натще.
D. Порушена толерантність до глюкози
E. Нецукровий діабет.
Еталон відповіді: В
Тест №4. Жінка 45 років, яка хворіє на цукровий діабет протягом 10 років, скаржиться на пекучий біль у ступнях, судоми гомілкових м’язів, відчуття оніміння ніг. При огляді: гіпотонія і атрофія м’язів гомілок, зниження рефлексів, порушені всі види чутливості [у вигляді „шкарпеток” і „рукавичок”]. Який попередній діагноз є найбільш вірогідним?
А. Діабетична периферійна нейропатія
В. Діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок
С. Діабетична макроангіопатія нижніх кінцівок
D. Універсальна ангіопатія нижніх кінцівок
E. Інфекційний поліневрит
Еталон відповіді: А
