1.2. Зв'язок організаційної поведінки з іншими дисциплінами
Організаційна поведінка як наукова дисципліна з`явилася на початку 1960-х років ХХ століття, коли виник і сам термін «організаційна поведінка». Тоді об'єдналися декілька напрямків наукових дисциплін, котрі займаються поясненням поведінки покупців, безліч груп у організації, і навіть організацій у зовнішній середовищі. Організаційне поведінка з'явилася з таких дисциплін, як психологія і соціальна психологія, соціологія праці, теорія і соціологія організацій, дослідження бізнесу, наука управління (адміністрування), етика, право тощо. Організаційна поведінка поєднує поведінкові науки (психологію, соціологію, культурологію та ін.) з іншими дисциплінами – економічною теорією, менеджментом, економіко-математичними методами тощо. У той же час організаційна поведінка носить практичний характер. Концептуальні моделі та результати досліджень організаційної поведінки широко застосовуються на практиці з метою підвищення показників діяльності індивідів і організації в цілому.
Організаційна поведінка виявляє себе в таких аспектах:
установки, цінності, переваги, схильності індивідуумів, що формуються у свідомості;
поведінка індивідуумів в організації;
поведінка груп, команд та інших угруповань, що характеризуються спілкуванням «віч-на-віч»;
поведінка організаційних одиниць, таких як відділи, відділення, фірми або великі концерни;
поведінка взаємозалежної групи організацій;
поведінка внутрішнього й зовнішнього середовища організації (наприклад, еволюція технології, ринків, конкуренції та інших факторів зовнішнього середовища).
Дослідження організаційної поведінки дозволяють визначити шляхи підвищення ефективності трудової діяльності людини.
1.3. Організаційна поведінка як наука
Організаційна поведінка як наука – це набір інструментів (наукових концепцій, теорій, моделей), що застосовуються для опису, пояснення, прогнозування та управління поведінкою людей в організації.
Рис. 1. Прояви організаційної поведінки
Зважаючи на те, що організаційна поведінка є прикладною дисципліною, всі її аспекти простежуються лише в динаміці та пояснюються конкретним видом діяльності організаціі, її профілем.
1.4. Цілі дослідження організаційної поведінки як наукової дисципліни
В розумінні цілей та завдань організаційної поведінки слід виходити з того, що цілями організаційної поведінки як наукової дисципліни є опис, пояснення, прогнозування і управління поведінкою людей в організації. Тому першочерговим завданням менеджерів є оволодіння навичками систематизованого опису поведінки людей у різних ситуаціях, що виникають у процесі трудової діяльності.
Друге завдання – пояснення причин вчинків індивідів у різних ситуаціях. Менеджери, перш ніж приймати будь-які рішення, пов'язані з поведінкою співробітників, повинні з'ясувати причини, які її спонукали. В іншому випадку зростає ймовірність виникнення конфліктної ситуації.
Третє завдання – прогнозування поведінки працівника в майбутньому. Пророкування ймовірної поведінки дозволить менеджерові прийняти правильне рішення і вжити попереджувальних заходів.
Рис. 2. Цілі дослідження організаційної поведінки
У вузькому розумінні всі цілі та завдання організаційної поведінки покликані забезпечити перевагу тієї чи іншої організації на ринку (випуск якісного продукту або якісне надання послуг клієнтам).