- •Дніпропетровська державна фінансова академія
- •ПЕредмова
- •Тема 1. Вступ до організаційної поведінки
- •Тема 2. Основи індивідуальної поведінки
- •Тема 3. Особистість та емоції
- •Тема 4. Основи групової поведінки
- •Тема 5. Робочі команди
- •Тема 6. Комунікації, конфлікти та стреси в організації
- •Тема 7. Організаційні зміни й організаційний розвиток
- •Тема 1. Вступ до організаційної поведінки План
- •1.1. Сутність поняття «організаційна поведінка»
- •1.2. Зв'язок організаційної поведінки з іншими дисциплінами
- •1.3. Організаційна поведінка як наука
- •1.4. Цілі дослідження організаційної поведінки як наукової дисципліни
- •1.5. Рівні дослідження організаційної поведінки
- •1. Особистісний рівень поведінки.
- •2. Рівень групової поведінки
- •1.6. Фактори, які впливають на організаційну поведінку
- •1.7. Проблеми й можливості організаційної поведінки
- •Тема 2. Основи індивідуальної поведінки План
- •2.1. Сутність понять «особистість», «індивідуальність». Детермінанти особистості. Методи вивчення особистості
- •2.2. Риси та особливості характеру. Індивідуальні особливості характеру. Соціальні риси. Особисті концептуальні риси
- •2.3. Сутність поняття «цінності». Типи цінностей. Настанови
- •2.4. Сутність поняття «ставлення» та його компоненти. Типи відношення до роботи
- •2.5. Сутність поняття «сприйняття». Етапи процесу сприйняття. Фактори, які впливають на сприйняття. Управління процесом сприйняття
- •Сприйняття – це процес отримання з навколишнього середовища інформації, її обробка та систематизація
- •2.6. Сутність поняття «здобуття знань». Типи стилів здобуття знань. Теорія інструментального обумовлення. Теорія соціального навчання
- •Формальне навчання
- •Неформальне навчання
- •2.7. Прогнозування поведінки на основі рис характеру. Управління поведінкою індивідів всередині організації
- •Тема 3. Особистість та емоції План
- •3.1. Типи особистості
- •3.2. Прогнозування поведінки на основі рис характеру
- •Врахування базових характеристик особистості при прогнозуванні ймовірної поведінки працівника в організації (темперамент, характер, концепції та моделі):
- •Властивості темпераменту за г.Айзенком
- •3.3. Особистість і національна культура. Співвідношення типу особистості та роботи, що виконується
- •3.4. Емоції. Сутність понять «емоція», «афект», «настрій»
- •3.5. Теорії емоцій
- •3.6. Гендер та емоції
- •Стереотипи щодо гендерних відмінностей чоловіків і жінок:
- •3.7. Національна культура та емоції
- •3.8. Емоції та організаційна поведінка
- •3.9. Емоційний інтелект
- •Співвідношення структури емоційного інтелекту з його функціями
- •Тема 4. Основи групової поведінки План
- •4.1. Сутність поняття «група». Типи груп
- •4.2. Характеристики формальних і неформальних груп
- •4.3. Формування груп. Етапи розвитку групи
- •4.4. Модель групової поведінки. Прийоми ефективного управління групою
- •4.5. Управління формальними й неформальними групами. Управління чутками
- •Тема 5. Робочі команди План
- •5.1. Сутність поняття «команда». Відмінності між групами і командами
- •5.2. Типи команд. Переваги командної роботи. Фактори, які перешкоджають впровадженню командної роботи
- •5.3. Стадії розвитку команди
- •5.4. Характеристики ефективної команди. Фактори, які впливають на ефективність команди
- •5.5. Ролі членів команди. Класифікація ролей членів команди за м. Белбіним
- •5.6. Управління командами
- •Тема 6. Комунікації, конфлікти та стреси в організації. План
- •6.1. Комунікативний процес
- •6.2. Функції комунікації
- •6.3. Направлення комунікації
- •Горизонтальна комунікація
- •6.4. Міжособистісна комунікація (вербальна, невербальна, письмова)
- •6.5. Організаційна комунікація
- •6.6. Бар`єри ефективної комунікації
- •6.7. Етика і комунікації
- •6.8. Конфлікти в організації. Типи конфліктів. Причини конфліктів
- •6.9. Управління конфліктами
- •6.10. Причини організаційного стресу
- •6.11. Стадії стресу
- •6.12. Вплив стресу на діяльність людини і організації. Засоби подолання стресу
- •Тема 7. Організаційні зміни й організаційний розвиток План
- •7.1. Рушійні сили змін. Модель організаційних змін к. Левіна. Стиль керівництва і поведінка організації
- •7.2. Методи змін індивідуумів і груп. Методи індивідуальних перетворень. Підходи до групових перетворень
- •7.3. Роль керівника при проведенні змін і його індивідуальна готовність
- •7.4. Опір змінам. Управління опором в організації. Методи управління опором змінам. Функціональна і дисфункціональна поведінка працівників
- •7.5. Сучасні проблеми організаційних змін. Поведінковий маркетинг. Управління поведінкою клієнтів
- •Список рекомендованої літератури
- •Організаційна поведінка
Тема 6. Комунікації, конфлікти та стреси в організації
Функції комунікації. Комунікативний процес. Типи комунікації. Міжособистісна комунікація (вербальна, невербальна, письмова). Організаційна комунікація. Бар’єри ефективної комунікації. Міжкультурна комунікація. Етика і комунікації.
Конфлікти в організації. Типи конфліктів. Причини конфліктів. Процес розвитку конфлікту. Управління конфліктами. Конфлікт та проведення переговорів.
Причини організаційного стресу. Стадії стресу. Вплив стресу на діяльність людини і організації. Засоби подолання стресу.
Тема 7. Організаційні зміни й організаційний розвиток
Рушійні сили змін. Агенти змін. Модель організаційних змін К. Левіна. Опір змінам. Індивідуальний опір змінам. Організаційний опір змінам. Шляхи подолання опору змінам. Управління змінами. Тренінг самоаналізу. Зворотний зв'язок. Консультування за процесами. Створення команд. Міжгруповий розвиток. Позитивне дослідження. Сучасні проблеми організаційних змін.
Опорний конспект може бути корисним для студентів, які навчаються на економічних і управлінських спеціальностях.
Тема 1. Вступ до організаційної поведінки План
1.1. Сутність поняття «організаційна поведінка»
1.2. Зв'язок організаційної поведінки з іншими дисциплінами
1.3. Організаційна поведінка як наука
1.4. Цілі дослідження організаційної поведінки як наукової дисципліни
1.5. Рівні дослідження організаційної поведінки
1.6. Фактори, які впливають на організаційну поведінку
1.7. Проблеми й можливості організаційної поведінки
1.1. Сутність поняття «організаційна поведінка»
Організаційна поведінка – це прикладна наукова дисципліна, що займається вивченням поведінки людей (індивідів і груп) в організаціях з метою пошуку найбільш ефективних методів управління і попередження організаційних дисфункцій. Організаційна поведінка являє собою наукову дисципліну, однією з основних відмінних характеристик якої є її міждисциплінарний характер.
Організація – група людей, діяльність яких свідомо, скеровано або спонтанно координується для досягнення певної мети.
Сенсом існування будь-якої людини є досягнення певних поставлених цілей. Людина окремих цілей може досягти самостійно, але часто, для вирішення поставлених завдань, зусиль однієї людини недостатньо. В цьому разі, досягнення цілі можливе групою людей. У сучасному менеджменті організацію визначають як об’єднання індивідів в єдине ціле для виконання спільних дій.
У своїй роботі "Принципи організації" П.М. Керженцев дав наступне визначення організації: "Що таке організація?" Організовувати, означає об’єднувати людей для певної роботи. Саме об’єднання ми можемо називати організацією".
Ч. Бернарду належить визначення організації як системи свідомо скоординованих персональних дій або сил.
Термін організація використовується для характеристики двох понять.
Перше значення – це певна соціальна одиниця або колектив. Те, що визначає організацію в даному конкретному значенні - це соціальні одиниці, які можуть бути відособлені від інших, виходячи з того, що за люди є їх членами.
Друге значення терміну стосується організаційних особливостей в рамках соціальної одиниці або колективу. Одиниці і колективи в цьому значенні "організовані" особливим чином. Вони володіють певною формою керівництва, посадовими взаєминами, кількістю керівників на одного працівника, сформульованими правилами і обов'язками, методами ухвалення рішень і іншими аспектами, які використовують для їх характеристики. Організації, як колективи, також володіють технікою, технологіями, фізичним капіталом (будівлями, машинами тощо) і стратегіями для досягнення цілей.
Часто слово організація використовується для визначення структурної одиниці та її структурних підрозділів, групи виконавців окремої роботи, системи управління тощо. Як правило, люди об’єднуються в організації в тому випадку, коли вони не в змозі самостійно вирішити якісь проблеми.
Щоб група людей дійсно вважалась організацією, вона повинна відповідати наступним вимогам:
- Наявність не менше двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.
- Наявність спільної мети (бажаного кінцевого стану або результату), яку приймають як загальну, всі члени цієї групи.
- Наявність членів групи, які свідомо працюють разом для досягнення загальної для всіх цілі.
Іншими словами, люди створюють організацію для досягнення спільних цілей. Адже, коли немає спільної головної мети, то немає і необхідності у створенні організації. Саме ціль, і є тим змінним елементом, що є необхідним у будь-якій організації.