- •Дніпропетровська державна фінансова академія
- •ПЕредмова
- •Тема 1. Вступ до організаційної поведінки
- •Тема 2. Основи індивідуальної поведінки
- •Тема 3. Особистість та емоції
- •Тема 4. Основи групової поведінки
- •Тема 5. Робочі команди
- •Тема 6. Комунікації, конфлікти та стреси в організації
- •Тема 7. Організаційні зміни й організаційний розвиток
- •Тема 1. Вступ до організаційної поведінки План
- •1.1. Сутність поняття «організаційна поведінка»
- •1.2. Зв'язок організаційної поведінки з іншими дисциплінами
- •1.3. Організаційна поведінка як наука
- •1.4. Цілі дослідження організаційної поведінки як наукової дисципліни
- •1.5. Рівні дослідження організаційної поведінки
- •1. Особистісний рівень поведінки.
- •2. Рівень групової поведінки
- •1.6. Фактори, які впливають на організаційну поведінку
- •1.7. Проблеми й можливості організаційної поведінки
- •Тема 2. Основи індивідуальної поведінки План
- •2.1. Сутність понять «особистість», «індивідуальність». Детермінанти особистості. Методи вивчення особистості
- •2.2. Риси та особливості характеру. Індивідуальні особливості характеру. Соціальні риси. Особисті концептуальні риси
- •2.3. Сутність поняття «цінності». Типи цінностей. Настанови
- •2.4. Сутність поняття «ставлення» та його компоненти. Типи відношення до роботи
- •2.5. Сутність поняття «сприйняття». Етапи процесу сприйняття. Фактори, які впливають на сприйняття. Управління процесом сприйняття
- •Сприйняття – це процес отримання з навколишнього середовища інформації, її обробка та систематизація
- •2.6. Сутність поняття «здобуття знань». Типи стилів здобуття знань. Теорія інструментального обумовлення. Теорія соціального навчання
- •Формальне навчання
- •Неформальне навчання
- •2.7. Прогнозування поведінки на основі рис характеру. Управління поведінкою індивідів всередині організації
- •Тема 3. Особистість та емоції План
- •3.1. Типи особистості
- •3.2. Прогнозування поведінки на основі рис характеру
- •Врахування базових характеристик особистості при прогнозуванні ймовірної поведінки працівника в організації (темперамент, характер, концепції та моделі):
- •Властивості темпераменту за г.Айзенком
- •3.3. Особистість і національна культура. Співвідношення типу особистості та роботи, що виконується
- •3.4. Емоції. Сутність понять «емоція», «афект», «настрій»
- •3.5. Теорії емоцій
- •3.6. Гендер та емоції
- •Стереотипи щодо гендерних відмінностей чоловіків і жінок:
- •3.7. Національна культура та емоції
- •3.8. Емоції та організаційна поведінка
- •3.9. Емоційний інтелект
- •Співвідношення структури емоційного інтелекту з його функціями
- •Тема 4. Основи групової поведінки План
- •4.1. Сутність поняття «група». Типи груп
- •4.2. Характеристики формальних і неформальних груп
- •4.3. Формування груп. Етапи розвитку групи
- •4.4. Модель групової поведінки. Прийоми ефективного управління групою
- •4.5. Управління формальними й неформальними групами. Управління чутками
- •Тема 5. Робочі команди План
- •5.1. Сутність поняття «команда». Відмінності між групами і командами
- •5.2. Типи команд. Переваги командної роботи. Фактори, які перешкоджають впровадженню командної роботи
- •5.3. Стадії розвитку команди
- •5.4. Характеристики ефективної команди. Фактори, які впливають на ефективність команди
- •5.5. Ролі членів команди. Класифікація ролей членів команди за м. Белбіним
- •5.6. Управління командами
- •Тема 6. Комунікації, конфлікти та стреси в організації. План
- •6.1. Комунікативний процес
- •6.2. Функції комунікації
- •6.3. Направлення комунікації
- •Горизонтальна комунікація
- •6.4. Міжособистісна комунікація (вербальна, невербальна, письмова)
- •6.5. Організаційна комунікація
- •6.6. Бар`єри ефективної комунікації
- •6.7. Етика і комунікації
- •6.8. Конфлікти в організації. Типи конфліктів. Причини конфліктів
- •6.9. Управління конфліктами
- •6.10. Причини організаційного стресу
- •6.11. Стадії стресу
- •6.12. Вплив стресу на діяльність людини і організації. Засоби подолання стресу
- •Тема 7. Організаційні зміни й організаційний розвиток План
- •7.1. Рушійні сили змін. Модель організаційних змін к. Левіна. Стиль керівництва і поведінка організації
- •7.2. Методи змін індивідуумів і груп. Методи індивідуальних перетворень. Підходи до групових перетворень
- •7.3. Роль керівника при проведенні змін і його індивідуальна готовність
- •7.4. Опір змінам. Управління опором в організації. Методи управління опором змінам. Функціональна і дисфункціональна поведінка працівників
- •7.5. Сучасні проблеми організаційних змін. Поведінковий маркетинг. Управління поведінкою клієнтів
- •Список рекомендованої літератури
- •Організаційна поведінка
Це навчання, що
планується і має структурований формат.
Не структуроване,
не планується і легко адаптується до
конкретних умов. допомога співробітників
один одному.
Формальне навчання
Неформальне навчання
Навчання відповідальне не тільки за успішність пересічного працівника в організації. Адже навчання слід розуміти як базовий безперервний процес, що триває впродовж всього життя. Бажання постійно навчатися характеризує потяг працівника до саморозвитку й самовдосконалення.
2.7. Прогнозування поведінки на основі рис характеру. Управління поведінкою індивідів всередині організації
При вивченні сьомого питання щодо прогнозування поведінки на основі рис характеру та управління поведінкою індивідів усередині організації слід ознайомитись з основними принципами. Російський психолог К.К. Платонов сформулював принципи, якими варто керуватися під час прогнозування поведінки людей.
Принцип цілеспрямованості на виявлення позитивного, спираючись на який відбувається громадянське змужніння й професійне удосконалювання. (К.К. Платонов переконаний, що заохочення як регулятор поведінки дає кращий результат на відміну від покарання).
Принцип вивчення єдності особистості, свідомості та діяльності, у тому числі й трудової. Під час оцінки або прогнозування поведінки не можна розривати особистісні якості людини, її самооцінку й ситуаційні фактори, оскільки їхній вплив взаємозалежний.
Принцип системності вивчення особистості з урахуванням дії внутрішніх і зовнішніх факторів.
Принцип об'єктивності, обов'язкової перевірки та взаємоперевірки даних, отриманих різним шляхом.
Принцип динамічності: вивчення особистості повинно бути тривалим, а краще постійним, щоб відобразити, по можливості, всі сторони й динаміку розвитку особистості.
Принцип вивчення структури, сукупності стійких зв'язків між елементами, що розкривають суспільну сутність людини у всьому розмаїтті її проявів.
Тема 3. Особистість та емоції План
Типи особистості
Прогнозування поведінки на основі рис характеру
Особистість і національна культура. Співвідношення типу особистості та роботи, що виконується
Емоції. Сутність понять «емоція», «афект», «настрій»
Теорії емоцій.
Гендер та емоції
Національна культура і емоції
Емоції та організаційна поведінка
Емоційний інтелект
3.1. Типи особистості
Тип особистості – це комбінація психологічних характеристик особистості, яка впливає на поведінку особистості. Виділяють типи особистості за темпераментом і за характером.
Темперамент - це біологічний фундамент, на якому формується особистість. Розрізняють чотири основних типи темпераменту: холеричний, сангвінічний, флегматичний, меланхолічний.
Характер – придбані в конкретних соціальних умовах загальні способи взаємодії особистості із середовищем, що складають тип її життєдіяльності. Існує велика кількість класифікації типів характеру.
Реалістичний тип (Р) – чоловічий, несоціальний, емоційно стабільний, орієнтований на сьогодення. Його представники займаються конкретними об'єктами та їх практичним використанням: інструментами, різними речами, тваринами, машинами. Віддають перевагу професіям, які вимагають моторних навичок, спритності, конкретності. Представники цього типу схильні до таких професій: механік, електрик, інженер, агроном, садівник, токар, водій, будівельник тощо. Для цього професійного типу характерними є невербальні інтелектуальні здібності. Психомоторні навички переважають над математичними здібностями і здібностями до мов.
Інтелектуальний тип (І) – орієнтований на розумову працю. Він несоціальний, аналітичний, раціональний, незалежний, оригінальний. Переважають теоретичні та, деякою мірою, практичні цінності. Йому подобається вирішувати завдання, що вимагають абстрактного мислення. Інтелектуал надає перевагу науковим професіям, таким як: ботанік, астроном, фізик, математик тощо. Володіє високорозви-неними вербальними і невербальними здібностями.
Соціальний тип (С) – ставить перед собою такі цілі й завдання, які дозволяють встановити тісний контакт з навколишнім середовищем. Володіє соціальними вміннями й потребує соціальних контактів. Риси характеру: соціальність, бажання навчати і виховувати, гуманність, жіночність. Найбільшу перевагу віддає навчанню, лікуванню, обслуговуванню. В основному це лікар, вчитель, психолог. Намагається триматися осторонь від інтелектуальних проблем. Активний, вміє пристосовуватися. Проблеми вирішує, опираючись переважно на емоції, почуття і вміння спілкуватися. Притаманні хороші вербальні і відносно слабкі невербальні здібності.
Конвенційний тип (К) віддає перевагу чітко структурованій діяльності. З оточуючого середовища вибирає цілі, задачі і цінності, які формуються із звичаїв й обумовлені станом суспільства. Підхід до проблем є стереотипним, практичним і конкретним. Спонтанність і оригінальність не характерні. Притаманні ригідність, консерватизм, залежність. Надає перевагу професіям, пов'язаним з розрахунками, канцелярією - бухгалтер, касир, економіст, статист, комірник, працівник банку, ревізор тощо. Володіє добрими навичками спілкування і моторними навичками. Математичні здібності розвинуті у нього краще, ніж вербальні. Він поганий керівник і організатор, його рішення переважно залежать від оточуючих його людей.
Підприємницький тип (П) обирає цілі, цінності і задачі, які дозволяють йому проявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, реалізувати любов до пригод. Віддає перевагу чисто "чоловічим", керівним ролям, у яких він може задовольнити свої потреби в домінантності й визнанні. Це такі професії, як директор, телерепортер, завідувач, менеджер, журналіст, дипломат тощо. Для цього професійного типу характерна дуже широка сфера діяльності. Йому не подобаються заняття, пов'язані з ручною працею, а також ті, що вимагають посидючості, значної концентрації уваги й інтелектуальних зусиль. Віддає перевагу невизначеним вербальним задачам, які пов'язані з керівництвом, високим статусом і владою. Досягає успіхів в управлінні, бізнесі та спорті.
Артистичний тип (А) відхиляється від чітко структурованих проблем і видів діяльності, що передбачають велику фізичну силу. В спілкуванні з оточуючими спирається на свої безпосередні почуття, емоції, інтуїцію та уяву. Йому притаманні складні погляди на життя, гнучкість, незалежність рішень. Це несоціальний, оригінальний тип.
