Завдання практичного характеру

1. Проаналізувати літературні та наукові джерела про творчість та її охорону.

2. Дослідити міжнародне та національне законодавство в сфері охорони прав інтелектуальної власності.

3. Проаналізувати Закону України «Про авторське право та суміжні права» та дати його наукову оцінку.

4. Проаналізувати законодавство щодо захисту суміжних прав та його ефективність.

5. Дослідити охороню вальні норми Цивільного, Господарського, Митного, Кримінального кодексів та кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони авторського права і суміжних прав.

6. Дослідити особливості захисту прав на об’єкти авторського права у мережі Інтернет.

7. Визначити нормативно-правові акти України, до яких імплементовано стандарти Угоди ТРІПС щодо охорони прав на об’єкти авторського права.

8. Скласти заяву на реєстрацію об’єкта авторського права.

9. Скласти проект договору про передачу об’єкта авторського права або ліцензійного договору.

10. Надати власну оцінку існуючий системі обмежень авторських прав.

11. Скласти проект договору про передачу права на використання об’єкта суміжних прав.

12. Складання проекти заявок для набуття прав на винахід, корисну модель або промисловий зразок.

13. Підготувати проект заявки на реєстрацію торговельної марки.

14. Підготувати проект заявки на реєстрацію географічного зазначення.

15. Підготувати проект ліцензійного договору на використання торговельної марки.

16. Підготуйте проект договору про передачу (уступку) прав на торговельну марку.

17. Підготувати проект договору про розпорядження майновими правами на винахід, корисну модель або промисловий зразок.

18. Визначте систему доменних імен та засади їх адміністрування.

19. Дослідити систему законодавства у сфері охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності та дати його наукову оцінку.

20. Дати оцінку основним проблемам правової охорони інтелектуальної власності в Інтернет.

21. Визначити систему питань судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності.

22. Дати оцінку поняттям: комерційна концесія та концесія, ліцензування прав інтелектуальної власності, ліцензування господарської діяльності.

23. Визначити систему способів розпорядження правами інтелектуальної власності.

24. Визначити принципову відмінність передання права інтелектуальної власності для об’єктів промислової власності від передання авторських прав.

25. Обґрунтувати свою думку щодо проблем комерціалізації винаходів і корисних моделей в Україні.

26. Проаналізувати порядок правової охорони топографії інтегральних мікросхем, сортів рослин, наукових відкриттів, комерційної таємниці, раціоналізаторської пропозиції та умови їх правової охорони.

27. Вирішити ситуації:

Олег Никоненко звернувся з позовом, в якому заперечував авторство його керівника Трухіна на винахід «Спосіб автоматичного регулювання процесу ректифікації» і стверджував, що останній не вніс у винахід творчого внеску, а був включений за те, що допоміг розробити креслення, підготувати та оформити заявку, оформити інші документи та їх копії.

При розгляді справи у суді було встановлено, що у довідці про твор­чу участь співавтора вказано конкретний внесок відповідача - функціональну схему реалізації способу регулювання процесу ректифікації, в тому числі нові додаткові вузли, що і підтвердив експерт. При цьому в за­явці, що підписав Никоненко, Трухін вказаний як співавтор. Останній, заперечуючи позов, вказав, що позивач став оспорювати його авторст­во після того, як ним була висловлена негативна оцінка дисертаційного дослідження позивача.

Які обставини повинен вияснити суд і яке необхідно прийняти рішен­ня? Хто вважається співавтором винаходу і як це відображається в заяво­чних документах? Які права співавторів винаходу? Як здійснюється кори­стування патентом, що належить декільком спів володільцям?

Іванов отримав у Департаменті інтелектуальної власності України патент на винахід «Установка для виготовлення цукерок». За його замовленням було виготовлено кілька установок, які він продав ТОВ «Літо». Дізнавшись, що ТОВ отримує значний прибуток від використання установок, він заявив позов про стягнення плати за користування винаходом.

Під час відрядження до Росії Іванов виявив, що ТОВ «Зима» займається виготовленням установок для виготовлення цукерок і реалізацією їх на території Росії, України і Білорусії. Іванов звернувся до ТОВ «Зима» з вимогою припинити незаконні дії і відшкодувати йому завдані збитки. Керівництво ТОВ «Зима» вважає, що виключні права Іванова не поширюються на територію Росії, тому вони можуть вільно використовувати його винахід. Іванов звернувся за консультацією до патентного повіреного.

Яку консультацію повинен дати патентний повірений?

АТ «Центр винахідництва» у січні 2004 року отримало патент на пристрій для виміру електроструму і звернулося до ТОВ «Блискавка» з позовом про припинення дій, які порушують права на винахід. ТОВ проти позову заперечувало, оскільки такі пристрої вони в невеликих масштабах випускають ще з грудня 2003 року, тобто проводять підготовчі дії з метою випуску такої продукції у значних обсягах.

Як має бути вирішена ситуація?

Винахідник звернувся до патентного повіреного з проханням дати відповіді на такі запитання: чим відрізняються між собою винахід, корисна модель та промисловий зразок; які критерії патентоздатності даних об’єктів; чим визначається обсяг правової охорони винаходу, корисної моделі та промислового зразка; які охоронні документи видаються на зазначені об’єкти і який строк їхньої дії?

Яку консультацію повинен дати патентний повірений?

Працівник заводу «Зоря» при виконанні службових обов’язків зробив винахід. Він звернувся до консалтингової компанії з проханням дати роз’яснення, які прав він має на цей об’єкт і яким чином він може їх реалізувати та захистити?

У січні 2004 року ТОВ «Антошка» відкрило магазин з продажу дитячих іграшок. У травні 2004 року кондитерська фабрика випустила цукерки під назвою «Антошка». У серпні 2004 року виробничий кооператив «Дитинство» отримав свідоцтво на торговельну марку «Антошка» та звернувся до ТОВ «Антошка» та кондитерської фабрики з вимогою припинити використання даного позначення, оскільки це порушує його права, або, при бажанні продовжувати таку діяльність, укласти з ним ліцензійний договір.

Засновники ТОВ з метою уникнути оплати за договором спочатку пообіцяли перейменувати юридичну особу і магазин, але після консультації з юристом змінили свою точку зору. Підставою для заперечення проти вимог кооперативу став той факт, що вони розпочали користуватися цією назвою значно раніше, а тому виробничому кооперативу «Дитинство» свідоцтво на торговельну марку було видано незаконно і є всі підстави для визнання свідоцтва недійсним.

Кондитерська фабрика повідомила, що дозвіл на випуск цукерок під такою назвою вона отримала у дитячого письменника, який видав повість «Антошка». Якщо виробничий кооператив «Дитинство» буде перешкоджати випуску цукерок, кондитерська фабрика змушена буле повідомити про це письменника, і в цьому випадку він заявить позов про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним, оскільки назва «Антошка» повністю належить його творцеві й не може використовуватися іншими особами без дозволу автора.

Як потрібно вирішити ситуацію? Як співвідносяться між собою права на комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку та твір?

АТ «Норка» протягом кількох років випускало високоякісні вироби з хутра (жіночі шуби, кожушки) здійснюючи їх продаж як в межах України, так і за кордоном. У встановленому порядку АТ зареєструвало свою торговельну марку (чорний трикутник з зображенням чорної норки всередині) і отримало свідоцтво. У січні 2004 року у газеті «Світанок» була розміщена стаття про те, що якість товарів АТ значно погіршилася і що на ринку України з’явилися вироби з хутра, які виробляє ТОВ «Успіх», яке використовує схожу торговельну марку (лисиця у коричневому квадраті). Тоді АТ пред’явило претензію ТОВ з вимогою припинити випуск продукції з їхньою торговельною маркою. ТОВ відповіло, що його торговельна марка, хоча ще не зареєстрована, але істотно відрізняється від торговельної марки АТ.

Як слід вирішити ситуацію?

Назва мінеральної води «Боржомі» включена патентним відомством Грузії до переліку географічних зазначень Грузії. Міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Грузії видало АТ «Орієнтир» генеральну ліцензію строком до 2007 року на розлив «Боржомі» і на використання найменування «Боржомі» для промислової експлуатації Боржомських джерел мінеральної води, дванадцять підприємницьких товариств Грузії отримали тимчасові ліцензії без права їх передачі іншим підприємствам.

На території м. Харкова один ТОВ «Джерело» випускає мінеральну воду «Боржомі». Антимонопольний комітет України вважає, що ТОВ своїми діями вводить споживача в оману щодо дійсного місця добування і розливу цієї мінеральної води, і особливо, щодо її лікувальних властивостей. ТОВ вважає, що його дії не суперечать чинному законодавству України, оскільки в Україні відсутня торговельна марка «Боржомі», до того ж ТОВ уже подало заявку на реєстрацію цієї торговельної марки в Україні.

Як повинна бути вирішена ця ситуація? Як співвідносяться між собою географічне зазначення та торговельна марка?

Концерн «Укрспирт» подав заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності на торговельну марку «Горобина на коньяку» для алкогольного напою. Дізнавшись про це, Національний інститут найменувань місць походження Франції заперечив проти видачі цього свідоцтва, оскільки реєстрація торговельної марки, яка містить елемент позначення слово «коньяк», яке є географічним зазначенням, зачіпає національні інтереси Франції і стосується міжнародних відносин між Україною та Францією. Концерн «Укрспирт» не погодився із наведеними аргументами, оскільки на території України діють стандарти і технічні умови, які визначають коньяк як вид міцного ароматного напою, виготовленого із виноградного спирту. До того ж, словесне позначення «коньяк» стало в Україні загальноприйнятим як позначення, що асоціюється у споживача з певним напоєм, а не з місцем його виготовлення, тобто перетворилося у видову назву товару.

Як повинна бути вирішена дана ситуація? Як співвідносяться між собою географічне зазначення та торговельна марка?

При заснуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» Петренко в якості статутного внеску вніс свої права інтелек­туальної власності - рукопис книг «Типові форми договорів у підприєм­ницькій діяльності», свої знання та професійні якості по організації та легалізації господарських товариств, оцінивши їх у 25 відсотків статутно­го доходу. Інші 75 відсотків були внесені іншими засновниками товарист­ва з обмеженою відповідальністю «Поліс». При цьому це було закріплено Установчим договором та статутом. Товариство було у встановленому порядку зареєстровано і здійснювало свою статутну діяльність протя­гом трьох років, після чого припинило діяльність. За той час вищезгадана книга хоча і була видана, але внаслідок її низького змістовного рівня та суттєвих помилок не реалізовувалась. Співзасновники вимагали повер­нення їм їх внесків відповідно до внесених грошових та майнових внес­ків, їх розміру та форм. Петренко також претендував на частину майно­вих внесків і стверджував, що на основі його інтелектуального потенціалу ТОВ успішно здійснювало свою діяльність, не мало боргів, співзасновникам виплачувались вчасно дивіденди. Але загальні збори відмовили в його вимозі, і він передав спір на розгляд суду.

Яке рішення повинен винести суд? Чи можна в якості статутних внесків вносити авторські права?

Оксана Сіра, як правонаступниця авторських прав свого батька - відомого письменника, подала позов до спільного підприємства «Флора» про незаконне використання її права інтелектуальної власності, що полягало у виданні СП книги її батька тиражем 100 тис. примірників.

У процесі підготовки справи до слухання було встановлено, що за своє життя її батько передав рукопис засновнику СП для ознайомлення і між ними велась підготовка проекту виключного ліцензійного договору, але смерть автора перешкодила його укладенню. За заповітом автор передав усі свої права дочці, яка після вступу в права спадкоємниці уступила їх Московському видавництву «Максим». Відповідач також пояснив, що в період підготовки договору на підставі попередньої домовленості він переказав на рахунок автора обумовлену частину авторської винагороди і представив копію від­повідного платіжного документа. Позивачка наполягала на тому, що дого­вір її батьком не був підписаний і про одержання ним сум за платіжним документом їй нічого не відомо.

Яке рішення повинен винести суд? Чи є права інтелектуальної власності позивача порушеними? Якщо так, то які заходи їх захисту передбачає чин­не законодавство?

Тимошенко звернувся у 1994 році до видавництва «Тетрис» з позовом, у якому просив припинити розповсюдження та вилучити всі примірники опублікованого видавництвом роману «Шлях у небуття», а також про відшкодування завданої реальної та компенсацію моральної шкоди. Свої вимоги він мотивував тим, що написаний батьком у 1952 р. роман у 1955 р. був опублікований у журналі «Вітчизна» і відтоді не публікувався. Після смерті у 1964 р. батька він успадкував право, яке видавництво про­ігнорувало.

Представник видавництва заперечував позовні вимоги і вказав, що строк дії авторського права спадкоємця закінчився у 1980 р. - тобто через 25 років після смерті. Крім того, видавництво почало підготовку до видання роману та випустило у світ першу партію тиражу до вступу Закону України «Про авторське право та суміжні права» в силу і не могло передбачити лібералізації прав спадкоємців.

Заслухавши аргументи сторін, суд виніс рішення на користь позивача. Проаналізуйте ситуацію.

Громадянка Супрун звернулася до видавництва з позовом, в якому просила стягнути з нього авторську винагороду та відшкодувати заподіяну моральну шкоду. У позові вона вказала, що у виданому CD-диску «Дипломні, курсові роботи і реферати» без її відома була вміщена частина написаної нею дипломної роботи.

Як доказ вона представила дискету із записом своєї роботи. Як потім було встановлено, запис роботи на дискету був зроблений за рік до випус­ку у продаж згаданого диску. Витік інформації з її домашнього персона­льного комп'ютера виключався. Копію дискети із записом дипломної ро­боти на вимогу вищого навчального закладу, у якому вона навчалась, позивачка додала до матеріалів самої дипломної роботи.

Як слід вирішити справу? Які факти мають значення для її вирішення?

Програміст за фахом громадянин Сухий розробив комп'ютерну про­граму для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку на підпри­ємствах. Програма була створена за трудовим договором, укладеним гр. Сухим (автором) з приватним підприємством «Альтаїр». Після закінчення роботи над програмою автор передав її роботодавцю, за що той сплатив йому обумовлену договором грошову винагороду. Через деякий час (приблизно півроку) автору програми стало відомо, що прива­тне підприємство «Альтаїр» уклало декілька авторських договорів, згідно з якими право на використання вищевказаної програми було передано іншим підприємствам. Гр. Сухий, вважаючи себе автором програми, звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Альтаїр», у якому прохав суд винести рішення про припинення розповсюдження програми і відшкодування йому завданих збитків. Свої вимоги по­зивач мотивував тим, що згідно з чинним законодавством саме йому, а не відповідачу, належить авторське право на створену програму та що умовами трудового договору не було передбачено право відповідача на розповсюдження програми.

Яке рішення повинен прийняти суд? Що таке комп'ютерна програма і які особливості регулювання відносин по їх створенню та використанню? Які особливості режиму службових комп'ютерних програм?