5. Законодавство України про інтелектуальну власність

До 1991 року в Україні, як і у всьому колишньому СРСР, були відсутні спеціальні закони про охорону інтелектуальної власності, а правове регулювання відносин у цій сфері забезпечувалося в основному підзаконними актами.

Виключеннями були розділ IV - "Авторське право" і розділ VI "Винахідницьке право" Цивільного кодексу УРСР, а також "Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції", затверджене постановою РМ СРСР від 21.03.1973 p.

Особливості радянського законодавства у сфері інтелектуальної власності

1) Юридичне закріплення можливості широкого використання результатів творчої праці громадян в інтересах держави і суспільства. І авторське, і патентне право допускали примусовий викуп суб'єктивних прав на творчі досягнення у власників таких прав, можливість видачі примусових дозволів на їхнє використання. Так, авторське законодавство дозволяло вільно використовувати випущені у світ твори на телебаченні, радіо, у кіно і газетах. В патентному законодавстві основною формою охорони винаходів був не патент, а авторське свідоцтво, що давало виключне право на використання об'єкта інтелектуальної власності не їхнім творцям, а державі.

2) Неефективний механізм захисту порушених прав. Передбачені законодавством санкції були незначні, а судова процедура - складною.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року почалося формування спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність вважається прийняття ЗУ "Про власність" 07.02.1991 р., яким результати інтелектуальної діяльності вперше були визнані об'єктами права власності.

-І етап. 1991-1994 роки

1. Внесення положень про охорону інтелектуальної власності до законів, що регулюють окремі сфери соціально-економічної діяльності

07.02.1991 р. -ЗУ "Про власність", розділ "Право на інтелектуальну власність"

16.04.1991 р. - ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність"

12.12.1991 р. - Митний кодекс України

18.02.1992 р. — ЗУ "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" 02.10.1992 р. — ЗУ "Про інформацію"

16.11.1992 р. — ЗУ "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"

25.06.1993 р.- ЗУ "Про науково-технічну інформацію"

21.12.1993 р. — ЗУ "Про телебачення і радіомовлення"

05.07.1994 р. — ЗУ "Про захист інформації в автоматизованих системах"

2. Підтвердження участі України в міжнародних угодах з питань захисту прав інтелектуальної власності

25.12.1991 р. - Паризька конвенція про охорону промислової власності

- Договір про патентну кооперацію

- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків

- Всесвітня конвенція про авторське право

- Конвенція про заснування ВОІВ

3. Прийняття, з урахуванням міжнародних регулятивних норм, низки спеціальних законів України щодо охорони інтелектуальної власності в окремих сферах

18.09.1992 р. - Указ Президента України "Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" №479/92

21.04.1993 р. - ЗУ "Про охорону прав на сорти рослин" 15.12.1993 р. - ЗУ "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"

- ЗУ "Про охорону прав на промислові зразки"

- ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"

23.12.1993 р. - ЗУ "Про авторське право і суміжні права"

4. Прийняття низки нормативних документів, що захищають економічні інтереси творчих працівників

03.03.1992 р. - постанова КМУ "Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва" №108

18.11.1994 р. - постанова КМУ "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" №784

- ІІ етап. 1995-1999 роки

1. Розширення міжнародно-правової основи охорони інтелектуальної власності та приєднання до ряду угод

25.10.1995 р. - Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

03.11.1995 р. - Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин

01.08.1996 р. - Договір про закони щодо товарних знаків

02.07.1997 р. - Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів

20.12.1998 р. - Найробський договір про охорону Олімпійського символу

2. Закріплення у 1996 р. в Конституції України (ст.. 41, 54) гарантій захисту інтелектуальної власності

Стаття 41 проголошує право особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 гарантує свободу творчості та захист прав інтелектуальної власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

3. Подальший розвиток спеціального національного законодавства з виходом його на ряд нових, нетрадиційних сфер регулювання за рахунок прийняття законів України

07.06.1996 р. - ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції"

05.11.1997 р. - ЗУ "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"

16.06.1999 р. - ЗУ "Про охорону прав на зазначення походження товарів"

4. Істотне розширення регулювання окремих питань охорони інтелектуальної власності в законах, що нормують різноманітні аспекти творчої діяльності

10.02.1995 р. - ЗУ "Про наукову і науково-технічну експертизу"

28.02.1995 р. - ЗУ "Про інформаційні агентства"

03.07.1996 р. - ЗУ "Про рекламу"

05.06.1997 р. - ЗУ "Про видавничу діяльність"

07.10.1997 р. - ЗУ "Про професійних творчих працівників і творчі союзи"

13.01.1998 р. - ЗУ "Про кінематографію"

5. Запровадження порядку державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури та мистецтва.

6. Здійснення перших спроб врегулювати питання розповсюдження аудіовізуальних творів і фонограм.

- ІІІ етап. Початок - 2000 р.

1. Посилення комплексного підходу до вдосконалення охорони інтелектуальної власності.

22.12.2000 р. - Програма розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні на 2001-2004рр.

27.04.2001 р. - Указ Президента України "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні" №2852003 р. - Цивільний кодекс України, книга IV "Право інтелектуальної власності"

2. Інтенсифікація участі України в системі міжнародних конвенцій і договорів з інтелектуальної власності (з акцентом на найновітніші міжнародні регулюючі норми).