6.5. Порядок укладення колективного договору, угоди

Процедура укладення колективного договору, угоди охоплює кілька етапів:

• підготовка до колективних переговорів;

• ведення колективних переговорів та розробка проекту колективного договору;

• укладення колективного договору, його підписання та реєстрація;

• внесення змін і доповнень до колективного договору;

• здійснення контролю за виконанням колективного договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір укладається між роботодавцем, з однієї сторонни, і однією або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів – представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

На практиці, як правило, сторонами колективного договору є:

• зі сторони власника – уповноважена власником посадова особа (керівник підприємства);

• зі сторони найманих працівників  – первинна профспілкова організація в  особі виборного органу (профспілкового комітету).

Враховуючи те, що в разі виникнення спорів стосовно виконання зобов’язань за колективним договором можливий їх розгляд у судовому порядку, перед початком переговорів профспілковий комітет повинен перевірити повноваження власника або уповноваженого ним органу щодо ведення переговорів і укладення з ним колективного договору. Зокрема, право тієї чи тієї посадової особи виступати під час укладання колективного договору від імені власника або уповноваженого ним органу має бути визначено статутом підприємства (іншим документом) або рішенням власника.

Профспілковій організації не потрібно додатково отримувати повноваження від найманих працівників, оскільки такі повноваження вже визначено законодавчими актами України, зокрема статтею 12 КЗпП, ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди», статтями 19–20, 38 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Так, відповідно до ст.19 останнього із зазначених законів профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у  відносинах з  роботодавцями, а  також з іншими об’єднаннями громадян. При цьому представництво інтересів членів профспілки у  взаємовідносинах з  роботодавцями, органами державної влади та  органами місцевого самоврядування здійснюється на  основі системи колективних договорів та  угод, а  також відповідно до  законодавства.

За наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об'єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору. Коли ж будь-яка з первинних профспілкових організацій відмовиться від участі в об’єднаному представницькому органі, вона позбавиться права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

Якщо на підприємстві відсутня профспілкова організація, право ведення колективних переговорів і  укладання колективного договору належить представникам, обраним на загальних зборах трудового колективу.

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Ведення переговорів та укладення колективних договорів і угод від імені працівників організаціями або органами, які створені чи фінансуються власниками або уповноваженими ними органами, політичними партіями, не допускається. З іншого боку, якщо інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, інтереси власника або уповноваженого ним органу не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки. Щодо останнього положення зазначимо, що незрозуміла вказівка законодавця на нього в Законі України «Про колективні договори і угоди», адже відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.

Укладенню колективного договору передують колективні переговори, які можуть розпочатися за письмовою пропозицією будь-якої з двох сторін не раніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії колективного договору. Інша сторона протягом 7 днів зобов’язана почати переговори. Процедура ведення колективних переговорів, механізм усунення розбіжностей, що виникають у ході переговорів, регламентуються статтями 10, 11 Закону України «Про колективні договори і угоди». Сам порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору визначається сторонами. Після того як сторони домовилися про початок проведення колективних переговорів, вони мають створити з представників сторін робочу комісію для ведення переговорів і розробки проекту колективного договору, визначити строки та порядок ведення колективних переговорів.

У законодавстві України відсутня норма, якою б покладався обов’язок почати переговори на яку-небудь із сторін. На практиці це привело до того, що на державних підприємствах робота з підготовки колективного договору часто запізнюється, а на приватних підприємствах колективні договори, як правило, не укладаються. На останніх часто відсутня профспілкова організація, а працівники в умовах зростаючого безробіття, цінуючи своє робоче місце, не порушують питання про укладення колективного договору. Власник же, по суті, не зацікавлений в укладенні колективного договору. Все це в результаті веде до обмеження прав працівників. Непоодинокі й випадки, коли профспілкові комітети не ініціюють укладення нових договорів і не пролонгують раніше укладені. Виходить так, що на папері договори нібито є, а насправді від них ніякої користі.

Сторони колективних переговорів зобов'язані надавати робочій комісії, яка створюється сторонами для підготовки проекту колективного договору, всю інформацію, необхідну для визначення змісту колективного договору. Учасники переговорів підписують зобов’язання про нерозголошування даних, що становлять державну або комерційну таємницю. На період переговорів та підготовки проекту колективного договору особи, які беруть участь у переговорах як  представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, звільняються від основної роботи зі збереженням середнього заробітку. Усі витрати, пов’язані з участю у переговорах і підготовкою проекту, компенсуються в порядку, передбаченому законодавством про працю та колективним договором.

Проект колективного договору готує робоча комісія з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, громадських організацій підприємства, адміністрації. Однак може бути й інший варіант: профспілковий комітет, одночасно з ініціативою про початок переговорів, подає власний варіант проекту цього документа, на основі якого робоча комісія готує узгоджений варіант проекту колективного договору.

Для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів сторони використовують примирні процедури.

Якщо в ході переговорів сторони не дійшли згоди з незалежних від них причин, то складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також про строки відновлення переговорів.

Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують із свого складу примирну комісію, а у разі недосягнення згоди звертаються до посередника, обраного сторонами.

Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації щодо суті спору.

У разі недосягнення згоди між сторонами відносно внесення рекомендації допускається організація та проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України.

Для підтримки своїх вимог під час проведення переговорів щодо розробки, укладення чи зміни колективного договору, угоди профспілки, інші уповноважені працівниками органи можуть проводити у встановленому порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

Для сприяння врегулюванню колективних трудових суперечок (конфліктів) створено спеціальний орган – Національну службу посередництва і примирення, яка вивчає висунуті працівниками вимоги і здійснює оцінку їх обґрунтування, консультує сторони, сприяє встановленню контактів між сторонами, звертається до суду із заявою про вирішення трудового спору.

Проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі й виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. У випадку, якщо збори (конференція) трудового колективу відхиляють проект колективного договору або окремі його положення, сторони поновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. Термін переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього проект загалом виноситься на розгляд зборів (конференції) трудового колективу.

Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше ніж через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлене зборами (конференцією) трудового колективу.

Угода (генеральна, галузева, регіональна) підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 10 днів після завершення колективних переговорів.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня підписання їх представниками сторін або з дня, вказаного в колективному договорі, угоді. Після закінчення терміну дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть діючий, якщо інше не передбачене договором. У ст.9 Закону не вказується термін, на який укладається колективний договір. Цей термін визначається угодою сторін. На практиці колективні договори укладаються терміном на 1-3 роки.

Колективні договори і угоди (крім генеральної) підлягають повідомній реєстрації, яка здійснюється відповідно до Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів, затвердженого Постановою КМУ від 5 квітня 1994 p. № 225. Так, відповідно до останнього та статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», галузева і регіональна угоди підлягають повідомній реєстрації в Мінпраці, а колективний договір – районними державними адміністраціями, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних та міських Рад.

Повідомна реєстрація угод, колективних договорів проводиться з метою забезпечення можливості для врахування їх умов під час розгляду трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть виникнути за результатами застосування норм цих угод (договорів) уповноваженими на те органами, і засвідчує автентичність примірників і копії, поданих на реєстрацію.

Угода, колективний договір подаються на реєстрацію сторонами, які їх підписали, в трьох примірниках (перший, другий і копія). Угода, колективний договір, що подаються на реєстрацію, повинні:

а) не суперечити вимогам чинного законодавства і умовам угод більш високого рівня, обов'язковим для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які їх підписали;

б) містити інформацію про джерела фінансування заходів щодо надання додаткових (порівняно з чинним законодавством) соціальних пільг і гарантій: за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій, галузі, місцевого бюджету тощо;

в) відповідати вимогам законодавства про мови й викладатися за загальними нормами правопису.

Реєстрація проводиться в двотижневий термін з дня одержання угоди, колективного договору. Не пізніше наступного дня після реєстрації чи прийняття рішення про відмову в реєстрації перший і другий примірники угоди, колективного договору повертаються сторонам, які подали їх на реєстрацію. Копія цих документів зберігається реєструючим органом.

У повідомній реєстрації може бути відмовлено лише в тому разі, якщо подані на реєстрацію примірники і копія угоди, колективного договору не будуть автентичними.

Внесення змін і доповнень до колективного договору, угоди протягом строку його дії можливе тільки за взаємною згодою сторін у порядку, визначеному колективним договором, угодою.

У разі виникнення потреби у внесенні змін і доповнень, сторони мають провести переговори. Такі функції потрібно покласти на робочу комісію з розробки колективного договору. Інколи на практиці зміни та доповнення до колективного договору вносяться за спрощеною процедурою, якщо такі зміни і доповнення передбачають більші, порівняно із законодавством, норми й гарантії і сторони не заперечують проти їх запровадження. Наприклад, це може бути обговоренона  спільному засіданні повноважних представників власника та профспілкової сторонни й  оформлено документально (спільним рішенням).

Жодна зі сторін протягом дії колективного договору не може в односторонньому порядку приймати рішення про зміну чинних норм і  положень, обов’язків за  договором або призупиняти їх виконання.

Зміни і  доповнення, що вносяться до колективного договору, підлягають повідомній реєстрації у  тому самому порядку, що й колективний договір.

Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, що  його уклали, чи уповноваженими ними представниками у  порядку, визначеному колективним договором.

Для здійснення контролю сторони зобов’язані надавати одна одній необхідну для цього наявну інформацію.

Сторони, що підписали колективний договір, щороку у строки, передбачені договором, звітують про його виконання.

Законодавством України передбачено відповідальність сторін за порушення законодавства про колективні договори і угоди (ст. 17–19 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 41¹, 41², 41³ Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до ст. 19 КЗпПУ, профспілкам надано право здійснювати контроль за виконанням колективних договорів. У разі порушення умов договорів профспілки мають право направляти стороні власника подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди в зазначений термін профспілки можуть оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.

Згідно зі ст. 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавці зобов’язані в тижневий термін надавати на запит профспілок інформацію, яка є в їх розпорядженні, із питань умов та оплати праці працівників, а  також соціально-економічного розвитку підприємства та виконання колективного договору.