1.3. Функції та завдання трудового права

Відомо, що функціями права є основні напрями впливу права на людину і суспільство (суспільні відносини). Тобто під функціями права розуміють або соціальне призначення права, або напрямки правового впливу на суспільні відносини, або те й інше разом. Під функціями трудового права необхідно розуміти напрями впливу його норм на поведінку людей у процесі праці для досягнення цілей та завдань трудового законодавства. Останніми, відповідно до ст. 1 КЗпП України, є встановлення високого рівня умов праці, всестороння охорона трудових прав працівників, а також сприяння зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва й піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства, в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Що стосується соціального призначення галузі трудового права, то під ним розуміють її суспільний характер та задачі, які визначають порядок застосування норм трудового права на практиці. Одним із перших, хто на початку ХХ ст. проголосив головним завданням трудового права пошук та фіксацію компромісу між інтересами роботодавця та працівника, був німецький учений Г. Зінцгеймер. На сучасному етапі більш поширеною позицією з приводу соціального призначення трудового права є та, яку надав Р.З. Лівшиць, яка багато в чому збігається з позицією Г. Зінцгеймера. Так, на його думку трудове право безумовно надає пріоритет працівнику, захищаючи його інтереси. Але інтереси роботодавця не можуть бути не враховані. Оскільки трудове правовідношення двостороннє, то компроміс просто необхідний, як і баланс виробничих і соціальних інтересів. Але баланс інтересів не зводиться до рівності сторін, він повинен полягати у переважному захисті інтересів працівників. Тому соціальне призначення трудового права можна сформулювати як узгодження інтересів працівників і роботодавців, з урахуванням державних інтересів, компромісу між ними. При цьому баланс між ними повинен досягатись з урахуванням пріоритету інтересів працівника як економічно більш слабкої сторони¹. Саме такої позиції дотримувались автори КЗпП України. Як справедливо зауважує з даного приводу І. Я. Кисельов, трудове право виконує життєво важливу роль для долі людей – місію олюднення ринку праці. Якщо цивільне право уособлює більшою мірою «ринкову справедливість», накопичення, то трудове право здебільшого уособлює міру соціальної справедливості, людяності, гуманізму, гуманітарне начало. Воно розподільник і стабілізатор, покликаний зробити ринкову економіку прийнятною для основної частини населення, перш за все для соціально незахищеного².

Таким чином, соціальне призначення трудового права відображає його сутність, його основу, тому соціальне призначення галузі «повинно залишатись незмінним. Якщо його забрати, то позбавите трудове право його захисної функції, і воно втратить свій характер. Воно перестане існувати»³. В залежності від конкретних соціально-економічних і політичних умов розвитку суспільства можуть змінюватись цілі та задачі трудового законодавства, але в межах соціального призначення трудового права.

Що стосується функцій права, то розрізняють соціальні функції права і спеціально-юридичні функції. Перші забезпечують взаємодію права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту, а другі – владно-правовий вплив на суспільні відносини. І в цьому випадку розрізняють регулятивну та охоронну функції права.

Трудовому праву притаманні свої, специфічні напрями владно-правового впливу на суспільні відносини, що становлять його предмет. Такими функціями трудового права є соціальна, захисна, виробнича (економічна) і виховна. Перша стосується охорони інтересів працівників у трудових відносинах, друга – охорони інтересів роботодавців, третя – забезпечення відповідної правової культури у трудових відносинах.

Оскільки трудове право виникло як право захисту найманого працівника, соціальну функцію трудового права трактували як функцію охорони праці. Останніми роками у науці трудового права наголошується на тому, що соціальна функція не може обмежуватись лише охороною праці, як би широко це поняття не трактувалося, а зазнає розширення шляхом включення до сфери трудового права найбільш повного закріплення і послідовного розвитку прав людини у сфері праці. Трудове право має виконувати місію гаранта здійснення широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод людини у сфері праці.

Соціальна функція, на думку Н. Б. Болотіної, реалізується за трьома напрямками: соціальний захист працівника; соціальний захист роботодавця; забезпечення соціального партнерства між найманими працівниками та роботодавця. Що стосується соціального захисту роботодавця, то засобами трудового права має забезпечуватися захист прав роботодавців у сфері соціально-трудових відносин. І це є новим спрямуванням трудового права для України, яке фактично розпочалось з прийняттям Закону України «Про організації роботодавців»¹.

Захисна функція трудового права тісно пов'язана з його соціальною функцією, якою є охорона праці. Спеціально-юридична захисна функція трудового права спрямована на охорону трудових прав та інтересів працівника як сторони, певною мірою слабшої у трудових відносинах. Трудове право покликане охороняти також інтереси інших учасників трудових та тісно пов'язаних з ними відносин.

Захисна функція трудового права виявляється ще й у тому, що трудове право створює рівні можливості для реалізації громадянами своєї здатності працювати, встановлюючи єдині правила щодо умов праці на підприємствах різних форм власності. Обмежуючи ступінь експлуатації і закріплюючи мінімальний рівень гарантій оплати праці, відпочинку, соціального забезпечення тощо, трудове право гарантує особі можливості відчути себе повноправним громадянином своєї держави.

Виробнича функція трудового права є функцією захисту інтересів власників-підприємців, тобто роботодавців. Трудове право, незважаючи на його соціальну природу, не може не захищати інтереси другої сторони у трудових відносинах. Бо інакше воно або ж вступить у колізію з іншим законодавством, або ті ж самі власники-роботодавці змушені будуть ігнорувати трудове законодавство і шукати інших правових шляхів для використання робочої сили поза тими, що передбачені цим законодавством. Виробнича функція трудового права спрямована також на охорону права власності роботодавців, на захист їхніх інтересів як власників майна.

Виробнича (економічна) функція трудового права проявляється також у регулюванні порядку праці на виробництві, закріпленні обов’язків власника забезпечити працівникам належні умови для високопродуктивної праці і обов’язки працівника ефективно використовувати робочий час, присвячувати його високопродуктивній праці, здійснювати заходи для попередження простоїв та ін. Трудове право впливає на економічні результати шляхом регулювання міри праці та міри споживання, нормування праці, диференціації праці за її складністю, визначення кількісних та якісних показників праці, стимулювання матеріальними засобами високопродуктивної праці¹.

Що стосується виховної функції трудового права, то вона притаманна праву загалом, тому властива всім галузям права і є загальноправовою функцією. Разом з тим трудове право виконує функцію по вихованню у працівників розуміння цінності праці як єдиного універсального джерела матеріальних благ, цінності робочого часу, свідомого ставлення до праці, дбайливого ставлення до майна власника, дотримання правил міжособистісного спілкування у колективі². Вона спрямована на забезпечення правової культури учасників суспільно-трудових відносин і значною мірою залежить від культури самих цих відносин.