5.6. Правовідносини по матеріальній відповідальності сторін трудового договору

У трудовому праві розрізняють матеріальну відповідальність працівників за шкоду, завдану майну підприємства, установи чи організації, та матерільну відповідальність власника чи уповноваженого ним органу за шкоду, завдану здоров’ю чи майну працівника.

Відповідно до чинного законодавства, підставою виникнення правовідносин з матеріальної відповідальності працівника є пряма дійсна шкода, заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Саме з цього моменту (за наявності підстави та умов матеріальної відповідальності) у працівника виникає обов’язок по відшкодуванню завданої ним шкоди. Припиняються дані правовідносини з моменту відшкодування працівником завданої ним шкоди.

Зміст зазначених правовідносин складають права роботодавця та обов’язки працівника по відшкодуванню завданої ним шкоди.

Щодо матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду заподіяну працівникові, то у науковій літературі її визначають як юридичний обов’язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну протиправними і винними діями у встановленому законом розмірі й порядку. Підставою виникнення даних правовідносин є шкода, завдана працівникові протиправними винними діями роботодавця. Припиняються дані правовідносини виконанням обов’язку роботодавця по відшкодуванню заподіяної працівникові шкоди.

Виділяють такі випадки матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником у трудових правовідносинах. Роботодавець відшкодовує працівникові шкоду, заподіяну:

а) незаконним звільненням з роботи;

б) незаконним переведенням на іншу роботу;

в) незаконним відстороненням від роботи;

г) неможливістю вступу на іншу роботу в разі неправильного формулювання причини звільнення у трудовій книжці;

д) затримкою видачі трудової книжки при звільненні;

є) затримкою розрахунку при звільненні;

ж) затримкою виконання рішення або постанови про поновлення на роботі при незаконному звільненні чи переведенні;

з) незаконною відмовою у прийнятті на роботу;

к) порчою, знищенням або пропажею особистих речей під час роботи; завданням іншої майнової шкоди майну працівника;

л) видачею документів про роботу і заробітну плату, що містять неправільні відомості, або затримкою їх видачі;

м) іншими порушеннями своїх обов'язків у трудовому правовідношенні.

Крім того, потрібно враховувати, що, відповідно до ст. 237-1 КЗпП, роботодавець зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові порушенням його законних прав. Тому матеріальна шкода, яку роботодавець відшкодовує працівникові, може складатися з двох частин: майнового та немайнового характеру.

На думку Н.Б. Болотіної, матеріальна шкода, заподіяна працівникові при виконанні ним трудових обов'язків, включає в себе: 1) шкоду, заподіяну працівникові внаслідок порушення права на працю: при необґрунтованій відмові у прийнятті на роботу; при прийнятті працівника на роботу з порушенням правил прийняття, що спричинило його подальше звільнення з цієї причини; при незаконному переведенні на іншу роботу, відстороненні від роботи, звільненні працівника; при порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну плату); 2) шкоду, заподіяну майну працівника; 3) моральну шкоду¹.

 Зміст даних правовідносин становлять право працівника вимагати відшкодування завданої йому протиправними і винними діяннями роботодавця шкоди та обов’язки власника або уповноваженого ним органу по відшкодуванню останньої.