5.3. Правовідносини по забезпеченню зайнятості й працевлаштуванню

Правовідносини по забезпеченню зайнятості й працевлаштуванню складаються з трьох взаємопов'язаних, але відносно самостійних правовідносин: 1) між територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та особою, що здійснює пошук роботи; 2) між територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та організацією (роботодавцем); в) між особою та організацією (роботодавцем), куди вона направлена на роботу територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції

Щодо правовідносин, що виникають між територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та громадянином, зацікавленим в отриманні роботи, то підставою їх виникнення є звернення особи із заявою про допомогу у пошуках роботи. Так, відповідно до ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012, № 5067-VI, зареєстровані безробітні мають право на безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру. У свою чергу одним із основних завдань територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції є відповідно до ст.22 даного Закону сприяння громадянам у підборі підходящої роботи.

Зміст вказаних правовідносин полягає у правах та обов’язках особи, що звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та відповідних правах та обов’язках останньої по пошуках роботи для особи, що звернулась.

Так, громадяни, зареєстровані як безробітні відповідно до ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» мають право на: 1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції: послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов'язки як безробітного; відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі; 2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення»; 3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах; 4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.

Зареєстровані безробітні зобов'язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний, у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції: 1) ведуть облік осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, та наданих їм послуг; 2) здійснюють реєстрацію безробітних, ведуть облік наданих їм послуг; 3) організовують професійне навчання зареєстрованих безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; 4) організовують роботу з підтвердження професійної кваліфікації за результатами неформального професійного навчання за робітничими професіями; 5) інформують населення, органи виконавчої влади та навчальні заклади про попит та пропонування робочої сили на ринку праці, права та гарантії у сфері зайнятості населення та у разі настання безробіття та ін.

Дані правовідносини припиняються як за власної ініціативи особи, яка звернулась до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за допомогою у пошуках роботи, так і у випадках, визначених законодавством, зокрема, ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення».

Правовідносини між територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та роботодавцем. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», основним завданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів, є, зокрема, надання роботодавцям послуг з добору працівників. Окрім того, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють в установленому законодавством порядку збирання, опрацювання, подання та поширення адміністративних даних про попит та пропонування робочої сили на ринку праці, надання соціальних послуг населенню та роботодавцям; взаємодіють з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, професійного навчання населення та укомплектування вільних робочих місць та ін.

У свою чергу, підприємства, установи й організації, незалежно від форми власності, реєструються в місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов’язані: 1) своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення; 2) щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані в повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Зміст правовідносин між територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та роботодавцем становлять права та обов’язки вказаних суб’єктів. Деякі із прав та обов’язків зазначених суб’єктів були вищезазначені, але трудовим законодавством передбачені й інші права й обов’язки як роботодавця по забезпеченню працевлаштування осіб, так і територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, щодо посильної допомоги у працевлаштуванні відповідних осіб у таких роботодавців.

Підставою виникнення таких правовідносин є такий юридичний факт, як правовий акт, тобто саме законодавство України та наявність в одного із суб’єктів статусу роботодавця. Підставою ж припинення таких правовідносин є припинення діяльності підприємства, установи чи організації або смерть фізичної особи-роботодавця.

Правовідносини між особою, що шукає роботу і організацією (роботодавцем), куди вона направлена на роботу територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, виникають на підставі отримання направлення від центру зайнятості та пред’явлення такого направлення відповідному роботодавцю. Останнє передує самому працевлаштуванню особи у визначеного роботодавця та виникненню між даною особою та роботодавцем правовідносин, що виникають у результаті укладення трудового договору.

Саме направлення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у даному випадку значно впливає і на визначення змісту правовідношення, що виникне між особою (працівником у майбутньому) та роботодавцем. Адже у такому направленні вказується, за якою професією, спеціальністю, кваліфікацією необхідно працевлаштувати особу в зазначеного роботодавця.

Зміст даних правовідносин становлять права й обов’язки особи, яка направлена на роботу територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції й роботодавця.

Підставою припинення такого правовідношення може бути як укладення трудового договору з особою, що направлялась цетром зайнятості на роботу до вказаного роботодавця, так і у зв’язку з відмовою особи працевлаштуватись у роботодавця, до якого її було направлено, чи відмови роботодавця у працевлаштуванні особи, яка направлена територіальним органом державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції.