- •Передмова
- •Розділ 1. Предмет, метод і система трудового права
- •1.1. Предмет трудового права
- •1.2. Метод трудового права
- •1.3. Функції та завдання трудового права
- •1.4. Система трудового права
- •1.5. Місце трудового права в системі права
- •1.6. Сфера дії норм трудового права
- •Контрольні запитання та завдання:
- •Література
- •Розділ 2. Принципи трудового права
- •2.1. Поняття та значення принципів трудового права
- •2.2. Класифікація принципів трудового права та їх зміст
- •Контрольні запитання та завдання
- •Література
- •Розділ 3. Джерела трудового права
- •3.1. Поняття джерел трудового права та їх відмежування від форми права
- •3.2. Особливості джерел трудового права та їх класифікація
- •3.3. Конституція України - основне джерело трудового права
- •3.4. Кодекс законів про працю – джерело трудового права
- •3.5. Закони України – джерело трудового права
- •3.6. Підзаконні акти – джерело трудового права
- •3.7. Нормативні угоди і договори в системі джерел трудового права
- •3.8. Локальні правові акти: поняття, особливості та класифікація
- •3.9. Місце судової практики в системі джерел трудового права
- •3.10. Міжнародні договори і угоди - джерело трудового права
- •Контрольні запитання та завдання
- •Література
- •Розділ 4. Суб’єкти трудового права
- •4.1. Загальна характеристика суб’єктів трудового права та їх класифікація
- •4.2. Фізичні особи – суб’єкт трудового права
- •4.3. Юридичні особи – суб’єкт трудового права
- •4.4. Професійні спілки – суб’єкт трудового права
- •4.5. Трудовий колектив – суб’єкт трудового права
- •4.6. Організації роботодавців – суб’єкт трудового права
- •Контрольні запитання та завдання
- •Література
- •Розділ 5. Трудові правовідносини
- •5.1. Поняття, ознаки й класифікація трудових правовідносин
- •5.2. Трудові правовідносини між працівником і роботодавцем: зміст, підстави виникнення, зміни та припинення
- •5.3. Правовідносини по забезпеченню зайнятості й працевлаштуванню
- •5.4. Організаційно-управлінські правовідносини
- •5.5. Правовідносини по нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства та охорони праці
- •5.6. Правовідносини по матеріальній відповідальності сторін трудового договору
- •5.7. Правовідносини по вирішенню трудових спорів
- •Контрольні запитання та завдання
- •Література
- •Розділ 6. Соціальне партнерство у сфері соціально-трудових відносин
- •6.1. Поняття та сутність соціального партнерства
- •6.2. Поняття та сутність соціального діалогу
- •6.3. Поняття колективного договору, його сторони та зміст
- •6.4. Соціально-партнерські угоди: поняття, види, сторони та зміст
- •6.5. Порядок укладення колективного договору, угоди
- •6.6. Види та підстави відповідальності за порушення законодавства про колективні договори й угоди
- •Контрольні запитання та завдання
- •Література
- •Розділ 7. Зайнятість населення
- •7.1. Засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення
- •7.2. Поняття зайнятого населення
- •7.3. Професійна орієнтація та професійне навчання населення
- •7.4. Заходи щодо забезпечення зайнятості населення
- •Контрольні питання та завдання
- •Література
- •58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2
4.3. Юридичні особи – суб’єкт трудового права
Юридичними особами-суб’єктами трудового права виступають роботодавці, професійні спілки, їх об’єднання, організації роботодавців, їх обєднання. Розглянемо роботодавців-юридичних осіб.
Нагадаємо, що, відповідно до чинного цивільного законодавства юридичною особою є організація, створена й зареєстрована, у встановленому законом порядку. Вона наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Воно може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.
Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Юридична особа може створювати відокремлені підрозділи, зокрема, філії та представництва. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Що стосується трудової правосуб’єктності юридичних осіб, то вона, за загальним правилом, виникає з моменту їх державної реєстрації. Юридична особа може бути роботодавцем незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, галузевої належності, підпорядкування та інших ознак.
Як зазначалося, юридична особа набуває права та обов'язки і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган юридичної особи – це правовий термін, що позначає особу (одноособовий орган) або групу осіб (колегіальний орган), які представляють інтереси юридичної особи у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Орган зобов'язаний діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Через свої органи роботодавець – юридична особа набуває трудові права та бере на себе юридичні обов'язки. Тому дії органу розглядаються як дії самої юридичної особи. У трудових відносинах органами юридичної особи є її керівник (генеральний директор, директор, президент тощо) або інші органи, що користуються згідно зі статутом (положенням) правом прийому та звільнення працівників, видання наказів і розпоряджень та наділені іншими повноваженнями у сфері організаційно-управлінської діяльності. Тому не повинна спонукати до неправильних висновків вказівка законодавця, яка міститься у ст.21 КЗпПУ, що трудовий договір укладається з власником чи уповноваженим ним, тобто з фізичною особою. Роботодавцем виступає юридична особа, а укладається він від імені юридичної особи з власником чи уповноваженим ним органом. Роботодавцем також можуть виступати і філії та представництва юридичної особи. Проте вони можуть бути роботодавцями лише у тому випадку, коли в їх установчих документах зазначена така можливість (тобто можливість прийому на роботу працівників та звільнення з роботи).
Релігійні організації також можуть виступати як роботодавці.
