3.6. Підзаконні акти – джерело трудового права

Наступний щабель в ієрархії джерел трудового права займають підзаконні акти, серед яких виділяються Укази Президента України. Президентські укази є джерелами трудового права. Вони видаються на виконання Конституції і законів України, є обов'язковими на всій території України та розраховані на неодноразове застосування. Зокрема, Указом Президента України від 16.06.1995 р. затверджено Положення про національний заклад (установу) України, від 17.11.1998 р. – Положення про Національну службу посередництва і примирення, а Указом від 30.08.2000 р. – Положення про Міністерство праці та соціальної політики України. Так, відповідно до Положення про національну службу посередництва і примирення, остання є постійно діючим державним органом, створеним Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).

Особливе місце серед джерел трудового права належить постановам Верховної Ради України. Однак джерелом трудового права є тільки ті постанови парламенту, що мають нормативний характер. Наприклад, Положення про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України та Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджені постановами ВР 13.10.1995 р. Ці Положення регулюють питання оплати й організації праці, часу відпочинку, припинення роботи та захисту трудових прав указаних категорії працівників. Нормативний зміст має також Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою ВРУ від 06.11.1991 р. Однак переважна більшість постанов має індивідуальний характер і присвячена вирішенню організаційних і кадрових питань.

До підзаконних актів належать також постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України (КМУ), які повинні відповідати законам України. Акти КМУ нормативного характеру видаються у формі постанов, а акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань – у формі розпоряджень. Вказані акти підписує Прем’єр-міністр України.

Постановами Уряду затверджуються статути, положення, правила, інструкції та інші акти. Статут, положення – це звід правових норм, що визначає організацію й діяльність окремих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій загальнодержавного підпорядкування, їх службовців та інших осіб у певних сферах соціально-економічної діяльності. Наприклад, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р., Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р., Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. та ін.

Правила – це нормативний акт процедурного характеру, що конкретизує норми права більш загального характеру з метою регулювання поведінки суб'єктів правовідносин у певних галузях.

Інструкція – нормативний документ, яким роз'яснюється порядок застосування закону чи іншого правового акта з більшою юридичною силою, створюється механізм їх реалізації.

Потрібно враховувати, що для загального й однакового застосування законодавства про працю вагоме значення мають постанови та роз'яснення Міністерства праці і соціальної політики України¹.

Значна кількість джерел трудового права представлена нормативними актами центральних органів виконавчої влади, до яких належать міністерства, державні комітети, а також центральні відомства – головні управління, національні агентства, комісії тощо, безпосередньо підвідомчі Кабінету Міністрів України. Владні повноваження цих органів здійснюються, в основному, одноособово його керівником – міністром, головою, який персонально несе всю повноту відповідальності за результати роботи органу. Правила, положення та інструкції Міністерства сприяють правильному та однаковому застосуванню трудового законно­давства й спрямовані на реалізацію законів і постанов Кабінету Міністрів України. Зокрема, Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене Наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р.; Порядок застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 23.03. 2001 р.; Інструкція з охорони праці під час виконання електромонтажних робіт на висоті, затверджена Наказом Мінпраці від 05.06.2001 р. та ін.

Що стосується оприлюднення нормативних актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, то воно регулюється Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503/97. Відповідно до вказаного Указу закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є «Офіційний вісник України» і газета «Урядовий кур'єр». Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України». Офіційним друкованим виданням, у якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України». Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.