4. Ієрархічна структура та функціональне зо- нування житла

У сучасній проектній практиці сформувалось уявлення про житлове середовище як про ієрархічно побудовану систему, яка охоплює сферу від звичайних речей в сімейному побуті до по- селення в цілому. За найменшу структурну одиницю житлового середовища умовно приймається окрема функціональна зона, з якої складається система — житлове середовище, що має два- надцять ієрархічних рівнів: функціональна зона, планувальна чарунка, функціонально-планувальна зона, житлова чарунка, житловий будинок, житловий будинок-комплекс, житлова гру- па, мікрорайон (квартал), житловий район, населений пункт, ре- гіон, країна (рис. 4.1).

1. Функціональна зона — простір (частина приміщення, рідше — приміщення) разом із меблями та спорядженням, необхідними для виконання однієї функції з потреб людини. В даній роботі вище були визначені такі функціональні зони: приготування та споживання їжі, активного та пасивного від- починку, особистої гігієни, спілкування та професійної діяль- ності, комунікаційної та зберігання тощо. Функціональна зона є первісним вихідним елементом структури житлового утво- рення, з якого формується житло.

2. Планувальна чарунка — складається з відповідних функ- ціональних зон, це житлова кімната чи приміщення, де реалізу- ються певні індивідуальні потреби окремої людини або сім'ї, що випливають із способу життя, характеру, побуту. Для прикладу можна навести планувальну чарунку для дитини (дитяча кімна- та), яка об'єднує в своєму просторі зону сну, ігрову зону, зону для навчання, спортивну зону, зону зберігання речей та іграшок.

3. Функціонально-планувальна зона — складається з кількох планувальних чарунок, житловий простір, де відбуваються ос- новні, безпосередньо пов'язані між собою процеси життєдіяль- ності людини чи сім'ї. Це частина помешкання з приміщеннями, об'єднаними через комунікаційну зону спорідненими функція- ми. Сучасне помешкання має такі функціонально-планувальні зони: інтимна або нічна зона (спальні, гігієнічні, гардеробні кім- нати); загальносімейна або денна зона (загальна кімната, їдаль- ня); побутово-господарська (теж денна) зона (кухня, кухня- їдальня, робоча кімната). Ці зони є приналежністю — у тому чи іншому складі — помешкань у житлі будь-якого типу.

4. Житлова чарунка (сукупність функціонально-плануваль- них зон) — помешкання (одноквартирний будинок чи кварти- ра), що має у своєму складі всі необхідні функціональні зони для повноцінної реалізації основних процесів життєдіяльності людини, як біологічних так і соціальних, залежно від способу

її життя, соціального становища, сімейного стану, статево-вікової структури сім'ї. Житлова чарунка є завершеним структурним елементом житла.

5. Житловий будинок — поєднання житлових чарунок у єдиному об'ємі з урахуванням відповід- них природно-кліматичних, техніко-економічних і соціальних факторів.

Наступні ієрархічні рівні житлового середовища належать до містобудівних структурних одиниць.

6. Житловий будинок-комплекс — це можливе структурне утворення житлового середовища, яке ха- рактеризується тим, що в одному об'ємі поряд з житло- вими чарунками розміщуються певні об'єкти обслуго- вування жителів цього будинку.

7. Житлова група — декілька житлових будинків, об'єднаних загальним відокремленим дворовим про- стором і деякими видами щоденного обслуговування (рис. 4.2). Чисельність житлової групи — до 3 тисяч осіб, радіус обслуговування — не більше 200 м. Обслугову- вання має забезпечуватися кімнатами для відпочинку та проведення сімейних вечорів, дитячою кімнатою, бюро доставки товарів, бюро прокату, майстерні тощо, а також майданчиками для дитячих ігор, занять фіз- культурою, спілкування і відпочинку дорослих тощо.

8. Мікрорайон (квартал) — структурний еле- мент житлового середовища, який поєднує декілька житлових груп, містобудівне утворення з повним комплексом щоденного обслуговування населення у радіусі доступності (крім дитячих садків) не біль-

ше 500 М. РОЗМІЩУЄТЬСЯ На ЗВІЛЬНенІЙ ВІД ТраНЗИТНОГО руху 4.2. Приклади формування

транспорту міжмагістральній території площею 10—60 га, чи- ^{житлових г}ру^п сельність населення — від 4 до 15 тис. осіб (рис. 4.3).

9. Житловий район — основний елемент функціональної, планувальної структури сельбищної території міста, велике містобудівне утворення, складається з декількох мікрорайонів, забезпечене повним комплексом повсякденного, періодичного й частково епізодичного обслуговування з радіусом доступно- сті не більше 1500 м, системного озеленення, руху пішоходів і громадського транспорту. Житловий район має певну архітек- турно-просторову завершеність. Межами його, як правило, є магістралі, вулиці й дороги загальноміського значення, природні й штучні рубежі, які важко долаються. Площа житлового району становить 80—250 га, чисельність насе- лення — 25—60 тис. осіб і більше (рис. 4.4).

10. Населений пункт — структурний елемент системи по- селення, стаціонарне поселення, територіально цілісний ком-

пактнии ареал концентрації насе- лення. Розрізняють міські й сільські населені місця, які мо- жуть класифікуватися за функці- єю (промислові, курортні, адміні- стративні тощо), чисельністю на- селення та іншими ознаками. Мі- сто як форма поселення значне за розмірами, складається, як прави- ло, з декількох районів, характе- ризується високою кількістю на- селення, зайнятого переважно у неаграрних сферах діяльності (рис. 4.5). Територія міста теж зо- нується за видами її використання з виділенням таких функціональ- них зон:

• сельбищної — для розташу- вання житлових районів, громадсь- ких центрів (наукових, навчальних, медичних, спортивних тощо), зеле- них насаджень загального викори- стання;

• промислової — для розташу- вання промислових підприємств і пов'язаних з ними об'єктів;

• комунально-складської — для розташування баз і складів, трам- вайних депо, тролейбусних та авто- бусних парків тощо.

• зовнішнього транспорту — для розташування транспортних споруд і пристроїв (пасажирських і вантажних станцій, портів, приста- ней тощо).

На території сільського населе- ного пункту теж виділяють сель- бищну та промислову зони.

11. Регіон — територія, частина

країни, яка відрізняється від інших сукупністю природних, економічних, соціальних, культурних особливостей, що склалися історично. 12. Країна.

Згідно з цією ієрархією поняття житлового середовища охоплює всі матеріальні об'єкти на певній території — як штучно створені, так і природні.

На рівні функціональної зони — житлової чарунки житловим середо- вищем є простір, який утворений бу- дівельними конструкціями; наповне- ний відповідним обладнанням, мебля- ми, огородженням та відповідає інди- відуальним потребам людини, сім'ї. Відповідає поняттю "інтер'єр" примі- щення чи помешкання (предметне довкілля).

На рівні житлового будинку житло- ве середовище втілює нерозривний зв'язок житлових чарунок-помешкань і, відповідно, обладнаних земельних діля- нок — житлових територій, де відбува- ються процеси, безпосередньо пов'яза- ні з повсякденним життям сім'ї чи су- купності сімей.

На містобудівному рівні поняття житлового середовища охоплює не ли- ше житлові будинки та їх території, а й об'єкти громадського користування з відповідними територіями, які забезпе-

чують повноцінну життєдіяльність пев- них груп населення. Видалені виробничі та інші об'єкти невла- стиві сельбищним зонам.

На кожному ієрархічному рівні житлового середовища при- сутнє функціональне зонування.

Функціональне зонування є основою формування житлово- го середовища. Між відповідними функціональними зонами різних ієрархічних рівнів існує тісний взаємозв'язок.

Функціональне зонування житла визначає планувальну й об'ємно-просторову структуру житла, його архітектурне вирі- шення на всіх ієрархічних рівнях.

5. Помешкання та його елементи

Житлова чарунка або помешкання як головний завершений структурний елемент житла має велику соціальну значимість. Вона була й залишається основою добробуту та побутового благополуччя особи та сім'ї.

Житлова чарунка — це мікросередовище, в якому людина в різні періоди свого життя проводить від 40 до 100% свого ча- су. І чим повніше та краще задовольнятиме чарунка потреби як кожного члена сім'ї, так і сім'ї в цілому, тим успішніше вони зможуть реалізуватися. Помешкання завжди повинно бути міс- цем свободи особистості й місцем, що сприяє розвитку та зміцненню сімейних контактів.