13. Загальні містобудівні вимоги до житлової забудови

Загальні містобудівні вимоги до житлової забудови мають відповідати основним і додатковим вимогам до житла: наяв- ність необхідних функціональних зон і об'єктів; безпека та зручність проживання; зручність користування; врахування макро- та мікрокліматичних умов; архітектурно-композиційна виразність.

Слід розрізняти два принципи розв'язання планувальних проблем та проблем зонування на житловому терені — у са- дибному та в багатоповерховому житлі.

У садибному житлі житловий терен (садибна ділянка) є фактично складовою помешкання; власне кажучи, помешкан- ня і терен становлять єдине ціле, єдиний житловий простір, визначений для користування однією сім'єю. При цьому окре- мі функціонально-планувальні та функціональні зони мають свою аналогію (дубль) на терені садибної ділянки. Очевидно, функціональні зв'язки між аналогічними функціональними зо- нами помешкання й терену є необхідними.

У багатоповерховому житлі житлові території (в тому числі функціональні зони, відпочинку та господарські зони) нале- жать до загального користування всіма пожильцями даного бу- динку. Зв'язок між помешканнями та житловим тереном здій- снюється позаквартирними комунікаціями спільного користу- вання.

Необхідність первинного громадського обслуговування: продовольчих магазинів, шкіл і дошкільних закладів, зупинок міського транспорту визначає наявність відповідних функціо- нальних містобудівних зон.

Безпека проживання визначається забезпеченням необхід- них протипожежних розривів між будівлями (див. таблицю).

Таблиця протипожежних розривів

Ступінь вогнестійко- сті будинку	Відстані (м) при ступені вогнестійкості будинків
	1, II	III	Ша, Шб, IV IVa.V
1, II	6/9	8/9	10/12
III	8/9	8/12	10/15
Ша, Шб, IV, IVa, V	10/12	10/15	15/18

В чисельнику таблиці — протипожежні відстані між жит- ловими, громадськими та допоміжними будинками промисло-

вих підприємств, у зна- меннику — протипожежні відстані від житлових, громадських, до виробни- чих будинків промисло- вих підприємств, сільсько- господарських будівель, адміністративно-побутових будівель і споруд.

Відстані між будинка- ми та спорудами прийма- ються у світлі між зовніш- німи стінами або іншими конструкціями. У садиб-

ній забудові одно- і дво- квартирними будинками протипожежні розриви між будинками та господарськими будівлями в межах пари сусідніх ділянок не враховуються (рис. 13.1).

При проектуванні проїздів і пішохідних шляхів необхідно за- безпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, у тому числі й із вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ пожежників з автодрабин та автопідйом- ників у будь-яку квартиру та приміщення.

Відстань від краю проїзду до стін будинку, як правило, слід приймати: 5—8 м — для будинків до 9 поверхів, 8—10 м — по- над 9 поверхів. Ширина проїзду повинна бути не меншою 3,5 м, а в межах фасаду із входами — 5,5 м. У зоні між будинками та проїздами, а також на відстані 1,5 м від проїзду з протилежного боку будинку не допускається розміщення огорож, повітряних ліній електропередачі та рядкового насадження дерев.

Відстані від контактних проводів трамвайних і тролей- бусних ліній слід призначати: до житлових будинків — не менше 5 м.

Безпека проживання досягається також забезпеченням відокремлення транспортних сполучень від пішохідних; забезпеченням санітарно-гігієнічних розривів від джерел забруднення навколишнього середовища та джерел надмір- ного шуму.

Зручність проживання забезпечується раціональною орга- нізацією транспортних і пішохідних сполучень: додержанням відповідних побутових розмірів.

Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2—3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше — 20 м, між дов- гими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків — не менше 15 м, 7 м — для будинків міського типу

в разі садибної забудови, при забезпеченні необхідної інсоля- ції квартир і житлових територій.

При розміщенні 9—16-поверхових житлових будинків су- міжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, від- стань між садибним будинком і довгими сторонами багато- поверхового будинку приймається не меншою за висоту бу- динку, що зводиться.

При різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієніч- них тощо) до мінімально допустимих відстаней між будинка- ми та спорудами при проектуванні треба приймати величини, найбільші з них.

Зручність користування визначається додержанням вимог пішохідної доступності (до дитсадка — 300 м, до шкіл, а та- кож зупинок міського транспорту — 500 м); раціональною функціональною організацією житлових територій.

До кожної садибної ділянки, до кожного будинку міського типу необхідно передбачати під'їзди. В'їзди на території мікро- районів чи кварталів мають бути не рідше, ніж через 300 м, а в разі периметральної забудови — через 180 м. Ширина основ- ного проїзду (до групи будинків) — 5,5 м, другорядного — 3,5 м. Глухі проїзди мають бути не більш як 150 м довжиною і закін- чуватись квадратними розворотними майданчиками 12 х 12 м або такими, радіус яких становить 10 м по осі проїзду. Прими- кання проїздів до проїжджих частин магістральних вулиць ре- гульованого руху допускається на відстанях не менше 50 м від перехрестя.

Тротуари, велосипедні доріжки треба підносити на 15 см над рівнем проїздів. Перехрещення тротуарів і велосипедних доріжок треба передбачати в одному рівні з улаштуванням рампи завдовжки відповідно 1,5 і 3 м.

Відведення території житлового будівництва здійснюється згідно з генеральним планом населеного пункту, котрий розроб- ляється з урахуванням ролі й місця населеного пункту в народ- ногосподарському комплексі й системі розселення, природних і трудових ресурсів, історичного архітектурного середовища, транспортної, екологічної ситуації. Після погодження і затвер- дження генеральний план набуває статусу основного містобу- дівного документа.

Забудова території житлового будівництва здійснюється з розробленим на основі генерального плану (де закріплені чер- воні лінії та межі суміжних територій та зон) проектом деталь- ного планування або проектом забудови.

Червона лінія — це умовна межа, яка відділяє магістралі, вулиці, проїзди, площі від території забудови з метою забезпе- чення містобудівної дисципліни при будуванні та реконструк- ції населених пунктів. Зведення споруд може здійснюватися як

безпосередньо вздовж черво- ної лінії (лінія забудови спів- падає з червоною лінією), так і з відступом від неї углиб те- риторії забудови. За черво- ною лінією убік вулиці або площі не може виходити жод- на будівля.

Житлові будинки з квар- тирами на перших поверхах треба розміщувати, як прави- ло, з відступами від червоних ліній. По червоній лінії допу- скається розміщення житло- вих будинків із вбудованими у перші поверхи приміщен- нями громадського призна- чення, а на житлових вулицях в умовах реконструкції забу- дови, яка склалася, — житло- ві будинки з квартирами на перших поверхах тільки як виняток.

Житлові будинки мають бути розміщені з відступом від червоної лінії магі- стральних шляхів і селищ- них вулиць — не менше 6 м,

житлових вулиць — не менше 3 м. Розміщення господарсь- ких будівель у містах і селищах по лінії забудови не допу- скається (виключаючи гаражі). їх слід розміщувати на гос- подарському майданчику в глибині ділянки (рис. 13.1).

Гаражі для власних автомобілів дозволяється розміщувати в селищах і сільських населених пунктах — по межі ділянки, в містах — по лінії забудови. При цьому відчинені двері гаражів не повинні заважати вільному руху пішоходів і транспорту.

Проектуючи житлове середовище на містобудівному рівні, територію забудови слід розглядати:

• з позиції макроумов, до яких належить загальна геогра- фічна характеристика району будівництва; клімату (інсоляція та освітлення, вітер, опади, температурно-вологові режими), фло- ри, складу грунту й топографічних особливостей місцевості;

• з позиції мікроумов: місцевих ґрунтових, мікрогеологіч- них особливостей, мікрорельєфу, конфігурації та орієнтації, ін- соляції та відкритості вітрам ділянки, її позиції щодо оточую- чого середовища, комунікацій та сусідніх ділянок.

13.1.1. Схема архітектурно- планувапьної організації садиби. А — ситуаційний план:

1. — будинок на сусідній садибі;

2. — пониження рельєфу;

3. — існуючі дерева;

4. — межі ділянки; 5 — "червона лінія"; 6 — тротуар і зовнішні комунікації.

Б — зонування ділянки: зони — вхідна (1), будинку (2), дитячого майданчика (3), відпочинку (4), саду (5), городу (6), господарська (7). В — генеральний план садиби. Г — затемнення ділянки будівлями та деревами (захист від перегріву та вітру).