У цій класифікації враховуються лише житлові поверхи, без підвальних чи цокольних, де можуть розміщуватися примі- щення господарського призначення.

Найзручнішими для проживання є одноповерхові будинки, оскільки тут всі приміщення містяться на одному рівні.

Але в разі достатнього збільшення площі будинку, його кімнатності площа забудови будинку зростає, що особливо відчутно при садибних ділянках невеликої площі. Це викликає до життя житлові чарунки з помешканнями в кількох рівнях.

При вирішенні помешкань у кількох рівнях вдаються до функціонального зонування по вертикалі: на рівні головного входу до будинку розміщують загальносімейну та побутово- господарську зони; інтимну зону як таку, що потребує ізольо- ваності — на вищих рівнях. За наявності цокольного чи під- вального поверху там розміщують приміщення, що не є влас- не житловими, а мають суто господарське призначення, чи та- кі, що надають помешканню додаткової комфортності.

8.1. Одноквартирні житлові будинки.

Одноквартирні житлові будинки завжди оточені власними земельними ділянками й можуть існувати як складові в забу- дові населених пунктів чи як самостійна одиниця розселення (хутір) і господарювання (ферма).

Ізольована постановка будинків на земельній ділянці значно підвищує комфорт проживання, будинки мають висо- кі гігієнічні якості та найбільш повно відповідають вимогам до житла. В них забезпечується добра інсоляція та провітрю- ваність усіх приміщень, оскільки квартири мають найбіль- ший світловий фронт — усі чотири сторони. В забудові їх можна розташовувати вільно, оскільки в більшості випадків будинки мають необмежену орієнтацію. Це породжує якість, що має тільки одноквартирний будинок — відносну свободу у виборі найбільш доцільної схеми квартири, у визначенні необхідних пропорцій житлових кімнат, у раціональному розміщенні світлових прорізів і найбільш правильним орієн- туванням приміщень за сторонами світу. Одна із важливих переваг одноквартирного будинку полягає в можливості по- етапного розширення квартири, її реконструкції шляхом ви- користання горища, надбудови чи прибудови. Це якість, якої немає в жодному із типів житла, хоч питання росту житла у зв'язку з ростом сім'ї та ростом її потреб і можливостей зав- жди актуальне.

За об'ємно-планувальними характеристиками садибні од- ноквартирні житлові будинки поділяються на: з квартирами в одному рівні (одноповерхові) та з квартирами в кількох рівнях (мансардні, двоповерхові й більше, з перепадами рівнів).

Одноповерхові одноквартирні жит- лові будинки повинні мати чітке ділен- ня на основні функціонально-плану- вальні зони: загальносімейну (денну), інтимну (нічну) та господарчу. Кварти- ри можуть бути сплановані за будь- якою схемою, однак денна зона вино- ситься ближче до вхідної частини квартири, а нічна розташовується в глибині квартири. Передпокій повинен стати центом квартири, з якого можна потрапити в більшість приміщень.

В одноповерхових квартирах зв'язок з природою повинен бути мак- симально повним, тому часто викори- стовуються веранди чи тераси. Дуже зручно, коли веранда пов'язана із за- гальною кімнатою та кухнею. Це дає можливість у теплу пору року викори- стовувати її як літню столову. Сусід- ство веранди зі спальними кімнатами дозволяє її використовувати для сну.

Відсутність внутрішніх сходів ро- бить такий будинок висококомфорт- ним, однак наявність великої кілько- сті кімнат, розташованих в одному рівні, потребує великої площі забудо- ви (рис. 8.1.2).

Одноквартирні житлові будинки в кількох рівнях дозволяють економіч- но використовувати площу ділянки (рис. 8.1.3, 8.1.4, 8.1.5).

Об'ємно-просторове рішення таких будинків може бути декількох типів:

1. В будинку при крутому скаті даху використовується частина гори- ща. Мансардний поверх робиться нижчим основного (однак не нижче 2,2 м), інколи стеля має бокові похи- лі площини. Висота стіни до низу цих площин повинна бути не менше 1,6 м.

При влаштуванні даху складної форми, коли скати виконані зі зло- мом, горище використовується більш повно — стеля буває горизонтальна, стіни мають одну висоту.

2. В будинку з неповним другим поверхом дах може бути односкатний та двоскатний. При сумісній покрівлі приміщен- ня в першому поверсі, а це частіше за все загальна кімната, ма- ють більшу висоту.

3. Звичайний двоповерховий (чи з більшою кількістю по- верхів) будинок має однакові за площею поверхи. З усіх видів з квартирами в кількох рівнях — це тип найбільш ємного бу- динку. Для нього характерні багатокімнатні квартири.

4. Будинок з перепадом рівнів (як правило, на півповерху) використовують на ділянках з нахилом.

В кожному із цих будинків на першому поверсі зазвичай розташовується передпокій з тамбуром, загальна кімната, одна із спалень, кухня, столова (кухня-столова), туалет з умивальником, допоміжні та господарчі приміщення — ден- на зона. На другому поверсі — власні (спальні) приміщен- ня, сумісний чи роздільний санітарний вузол, гардеробна кімната — нічна зона. Залежно від кількості спальних при- міщень другий поверх може бути зайнятий частково чи пов- ністю.

Внутрішній зв'язок приміщень у будинках з квартирами в декількох рівнях здійснюється за допомогою внутріквар- тирних сходів. Для економії місця такі сходи допускається влаштовувати більш крутими та вузькими, ніж звичайні. Внутріквартирні сходи можуть бути відкритими чи обмеже- ні стінами. Відкриті сходи збільшують і збагачують простір приміщень, у котрих вони розміщені.

Сходи, як правило, розташовують у передпокої чи загальній кімнаті. Розташування їх у передпокої створює кращу ізоляцію окремих приміщень квартири, а розташування в загальній кім- наті збагачує її інтер'єр, однак ця кімната буде завжди прохід- ною. Крім того, облаштування сходів у передпокої або коридо- рі зручно для проходу в підвал. На другому поверсі сходи по- винні приводити в невеличкий хол, із котрого можна потрапи-