Літні приміщення — відкриті простори, є додатковим міс- цем для здійснення таких побутових процесів, як відпочинок, споживання їжі, господарські роботи (рис. 5.2.9). Можливість перебування на відкритому повітрі зберігає фізичне та психіч- не здоров'я жителів. В умовах теплого клімату приквартирні простори служать основною зоною життєдіяльності сім'ї про- тягом усього теплого періоду.

Площі літніх приміщень нормуються і повинні становити не більше 15% загальної площі помешкання, площа веранди в сільських будинках може бути в межах 20% площі помеш- кання.

В групу літніх приміщень помешкання входять: французькі балкони, відкриті консольні балкони, кутові балкони, балкони- лоджії, лоджії, криті тераси (якщо засклені, то веранди).

Функціональна організація літніх приміщень залежить від приміщення, до якого воно відноситься. Так, у разі примикан- ня до кухні в них переважатиме господарсько-побутова функ- ція. В цій зоні доцільне влаштування господарських шухлядок і полиць, її рекомендується зорово ізолювати від пішоходів та облаштувати приладдям для сушіння білизни та провітрюван- ня одягу.

Відкритий простір при загальній кімнаті використовується для відпочинку, при спальні може з'явитися невелика спортив- на зона тощо.

5.3. Функціонально-планувальні зони

Функціонально-планувальна зона — це частина помешкан- ня, що складається з кількох функціонально пов'язаних між со- бою приміщень. За ознаками побутових процесів усі примі- щення помешкання об'єднуються у дві групи приміщень інди- відуального використання та загальносімейні приміщення (рис. 5.3.1). Групу приміщень індивідуального використання умовно називають нічною (або інтимною) функціонально- планувальною зоною (хоча особисті кімнати використовують- ся не тільки для сну), а групу приміщень загальносімейного використання — денною (хоча вони теж найбільш інтенсивно використовуються у вечірній час).

В загальносімейну денну функціонально-планувальну зону входять: загальна кімната, столова (якщо вона є) та обслуго- вуючі приміщення: кухня, туалет, комора. В нічну (інтимну) зону входять особисті житлові приміщення, спальня для по- дружжя та супутні приміщення — ванна, гардеробна, коридо- ри. Об'єднання приміщень у зони сприяє утворенню найбільш коротких зв'язків між тими житловими та підсобними примі- щеннями, що забезпечує зручність при експлуатації. Кожна із зон має безпосередній зв'язок з передпокоєм, який служить

5.3.1. Функціональне зонування житла.

А — схема; Б — план. Зони: 1 — комунікаційна; 2 — спілкування; 3 — приготування їжі; 4 — споживання їжі;

5 — сну та відпочинку; 6 — особистої гігієни; 7 — гігієни; 8 — сімейного спілкування; 9 —занять; 10 —господарська.

ланкою між ними та зовнішнім світом. Незалежність функціо- нування даних зон є обов'язковою умовою.

В деяких випадках (особливо будинках садибного типу) за- гальносімейна та інтимні зони можуть бути доповнені госпо- дарською.

Денна функціональна зона на сучасному етапі розглядаєть- ся як простір, який може легко трансформуватися та викори- стовуватися залежно від обставин і смаків жильців у таких ва- ріантах (рис. 5.3.2):

• варіант 1 — загальна кімната, кухня та поміж ними сто- лова, об'єднуються між собою через двері або розсувні перего- родки;

• варіант 2 — кухня-столова та загальна кімната;

• варіант 3 — загальна кімната із зоною споживан- ня їжі та кухня;

• варіант 4 — загальний простір, що поділений на зони відпочинку, споживан- ня та приготування їжі за допомогою меблів та вирі- шення інтер'єру.

Нічна зона теж може ма- ти елементи трансформації коли, наприклад, один про- стір дитячої кімнати на 2 особи за допомогою розсув- ної перегородки легко тран- сформується у дві кімнати.

5.4. Житлова чарунка- помешкання

Сукупність функціо- нально-планувальних зон, пов'язаних між собою ра- ціональними функціональ- ними зв'язками, утворює помешкання — житлову чарунку для окремо взятої сім'ї.

Помешканням є про- стір, в якому повністю реа- лізується життєдіяльність людини як біологічного і, частково, соціального виду. Житлове помешкання є ос- новною структурною оди- ницею житла.

Чітке виявлення в пла- нуванні помешкання за- гальносімейної (денної) та інтимної (нічної) функціо- нально-планувальних зон є основним принципом його організації. За цим принци- пом, що називається функ- ціональним зонуванням помешкання, формується житло будь-якого типу.

Нічна та денна функціонально-планувальні зони є прина- лежністю у тому чи іншому складі помешкань у житлі будь- якого типу. Різноманітність планувальних прийомів помеш- кань має ряд принципових положень: кожна із зон повинна ма- ти повну ізоляцію з оптимальними зв'язками між приміщення- ми та мати безпосередній зв'язок з передпокоєм; загально- сімейна (денна) зона тяжіє ближче до головного входу в по- мешкання, а можливість розташування входів у квартиру та в загальну кімнату на одній осі (без поворотів) є бажаним компо- зиційно-планувальним прийомом; нічна (інтимна) зона повин-

на розташовуватися в глибині помешкання, що гарантує спо- кій і тишу.

Помешкання розраховують на певну сім'ю — чи то кон- кретну (при індивідуальному проектуванні й будівництві), чи то середньостатистичну (при масовому).

Основна ознака помешкання — на проживання скількох осіб воно розраховане.

Сучасна практика розглядає помешкання за кількістю кім- нат, вважаючи при цьому, що одна з кімнат є загальною, реш- та — особистими кімнатами (рис. 5.4.1, 5.4.2).