6.2.2 Визначення границі міцності при статичному вигину деревини

Прилади, обладнання і матеріали: прес гідравлічний, пристосування для випробування деревини на вигін з опорами та ножами, штангенциркуль.

Границя міцності при статичному вигину деревини в середньому дорівнює 70-120 МПа (700 – 1200 кгс/см²).

Штангенциркулем на середині довжини кожного зразка вимірюють ширину у радіальному напрямку та висоту у тангенціальному. Зразок поміщують в пристосування за схемою вільно лежачої балки на двох опорах, відстань між центрами яких 240 мм. Балка завантажена двома зосередженими вантажами в двох точках на одній третині відстані між опорами (рис. 6.3).

Рисунок 6.3 – Схема випробування деревини на вигинання

Зразок на опори поміщують так, щоб вигинаючи зусилля були спрямовані по дотичній до річних шарів (вигинання тангенціальне). Пристосування разом із зразком встановлюють у випробувальну машину, центрують його та злегка затискають гвинтом. Вмикають випробувальну машину, при цьому швидкість навантаження зразка має бути рівномірною протягом всього часу випробування ((17  15) кН/хв). Випробування проводять до руйнування зразка (повного зламу), тобто до того моменту, коли стрілка сило вимірювача почне рухатися у зворотній бік. Механічне навантаження визначають з похибкою не більш ціни поділку шкали сило вимірювача (в Н або кгс). Після цього машину вимикають, зразок виймають з пристосування та оглядають вид зламу зразка (гладкий або волокнистий).

Границя міцності при вигину деревини (кгс/см²) обчислюють з похибкою не більш 1 МПа:

, (6.7)

де P_max – руйнуюче навантаження, Н (кгс);

l – відстань між опорами, см;

b – ширина зразка, см;

h – висота зразка, см.

Одержану границю міцності перераховують на 12% вологість за формулою:

, (6.8)

де  – поправочний коефіцієнт на вологість, рівний 0,04 для всіх порід;

W – вологість зразка в момент виперобування, %;

R_виг(w) – границя міцності при статичному вигину деревини при вологості в момент випробування, МПа (кгс/см²).

Вологість деревини в момент випробування визначають за стандартним методом.

Визначення границі міцності при вигину деревини

Номер зразка	Розміри поперечного перерізу, см		Відстань між опорами см	Руйнів-не наванта-ження Р, кгс	Вологість, %	Границя міцності, кгс/см2
	a	b				Rвиг.(w)	Rвиг(12)
1
2
3
Середнє значення

Висновок:

Лабораторна робота № 7 ВипробуванНя лакофАрбових матеріалів

1. Визначення властивостей зв’язуючої речовини

7.1.1 Визначення густини та в’язкості зв’язуючої речовини

Прилади, обладнання і матеріали: ареометр, скляний циліндр місткістю 250 мл, воронка НДЛК, вимірювальна посудина, таймер, вода, зв’язуюча речовина – оліфа.

У фарбувальних сумішах в’яжучими речовинами можуть бути: оліфи, (у олійних фарбах), клеї (у клейових фарбах), полімери (у полімерних фарбах та лаках), а також неорганічні в‘яжучі (у вапняних, силікатних та інших фарбах).

Програма наших занять містить визначення густини та в’язкості оліфи. Оліфу наливають у циліндр, потім занурюють туди ареометр. Після того, як ареометр зайняв у рідині стійке положення, на рівні рідини беруть відлік. Глибина занурення приладу у рідину характеризує її густину: чим щільніше рідина, тим менша глибина занурення ареометра. Показання ареометра, відлічене з похибкою до сотих часток одиниці, і є густиною рідини. Дослід виконують два-три рази, а результат записують до лабораторного журналу.

В’язкість оліфи дає уявлення про зручноукладність лакофарбового материалу на поверхню. При великій в’язкості оліфа щільно розподіляється на поверхні тонким шаром, при малій – стікає з поверхні. Для кожного виду оліфи (лаку) ступінь в’язкості встановлюється стандартом.

Перед визначенням в’язкості оліфи воронку та її випускний отвір (рис. 7.1) ретельно промивають бензином та сушать.

Рівень у циліндрі повинен бути на відмітці 100

6

1 – віскозиметр ВЗ-4; 2 – зв’язуюче; 3 – отвір калібрований (4 мм); 4 – циліндр мірний; 5 – станина зі штативом; 6 – затвор

Рисунок 7.1 – Схема визначення в’язкості зв’язуючого

віскозиметром ВЗ-4

В’язкість оліфи визначають при 20 С. У внутрішню посудину приладу при закритому отворі наливають оліфу, яка досліджується, до визначеного рівня. Відчиняють випускний отвір і одночасно вмикають секундомір. Показником в’язкості оліфи вважають час у секундах, потрібний для витоку 100 мл оліфи. Дослід повторюють два-три рази, за кінцевий результат приймають середнє арифметичне з трьох визначень.