82.Інфляція пропозиції:зміст,причини,засоби обмеження.

Інфляція витрат виробництва ( пропо­зиції) виникає внаслідок змін витрат виробництва і пропозиції на ринку. Згідно з цією теорією зростання цін пояснюється такими чинниками, які зумовлюють зростання витрат на одиницю продукції, тобто середніх витрат виробництва (АС). Згадаймо, що АС=TC/Q

_де АС — середні витрати (витрати на одиницю про­дукції);

ТС — валові витрати;

(Q _ обсяг (кількість одиниць) виробленої про­дукції.

Зростання витрат на одиницю продукції в економі­ці призводить до скорочення прибутку (за умови не­змінності рівня цін). Це спонукає товаровиробників до зменшення обсягу пропозиції, що, в свою чергу, спри­чиняє зростання цін. Таким чином, графічно інфляцію витрат (пропозиції) можна проілюструвати зміщенням кривої АS ліворуч (рис. 11.2).

На рис. 11.2 показано, що зростання середніх ви­трат зумовило зміщення АS від АS₀ до АSі Тобто, в умовах недостатньої пропозиції ті споживачі зможуть придбати блага, котрі здатні будуть за них заплатити. більшу ціну. Зростання цін від Р0 до Р\ зумовить ско­рочення реального обсягу виробництва від Q*0 до (Q*1.

Інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

• зростання цін на енергію та сировину;

• зростання номінальної заробітної плати.

Інфляція, зумовлена непередбачуваним зростан­ням цін на енергію та сировину, спостерігалась в пе­ріоди світових сировинних та енергетичних криз. В 1973—1974 рр. та 1979—1980 рр. суттєве зростання цін на нафту для країн-імпортетрів зумовило зростання цін на енергію, що призвело до подорожчання виробництва та транспортування всієї продукції в економіці.

В перші роки незалежності України, коли Росія, будучи головним постачальником для нашої країни нафти та інших енергоносіїв, "відпустила" на них ціни з метою наближення останніх до рівня світових, в еко­номіці нашої країни відбулося стрімке зростання рівня цін, зумовлене зростанням витрат виробництва. Так, у

1992. р. рівень інфляції в Україні становив 2100 %, в

1993. р. — 10255 %, в 1994 р. — 501 %*.

Інфляція, спричинена зростанням номінальної

заробітної плати, є різновидом інфляції, зумовленої зростанням витрат виробництва, оскільки сама заро­бітна плата є однією зі статтей витрат. Логіка цього процесу може пояснюватись тим, що зростання загаль­ного рівня цін, зумовлене зростанням цін на сировину та енергоносії, вимагає для збалансування попиту і пропозиції підвищення заробітної плати. Зростання заробітної плати, у свою чергу, впливає на зростання

цін, зумовлене зростанням витрат, що знову ж таки зму­шує переглядати ставки заробітної плати з метою їх збільшення. В такий спосіб відбувається "розкручуван­ня інфляційної спіралі": "заробітна плата" — "рівень цін" і т. д.

Має місце ситуація: ↑W =>↑ Р =>↑ W =>↑ Р ...

83.Вплив інфляції на мультиплікаційний ефект,інфляційний розрив.

Модель AD — АS дає змогу дослідити, яким чи­ном інфляція впливає на величину мультиплікатора .

Рисунок. Вплив інфляції на мільтиплікаційний ефект

Із графіка видно, що зміщення кривої сукупного попиту від ADо до ADі рівновелике зміщенню від AD1 до AD2, але приріст обсягу ЧНП внаслідок зміщення кривої сукупного попиту по горизонтальному відрізку зумовило більший обсяг приросту ЧНП, який вимі­рюється відрізком (QоQ1 ніж зміщення кривої сукуп­ного попиту від AD1 до AD2 на висхідному відрізку, яке зумовило зростання ЧНП на відрізок Q1Q2, який менший за Q0Q1- Пояснюється це зменшенням приро­сту обсягу національного виробництва інфляційним зростанням цін від Ро до Р\. Ця причина зумовлює подекуди зведення нанівець стимулюючого впливу зро­стання сукупного попиту на висхідному відрізку.

Отже, із аналізу впливу інфляції на дію мульти­плікатора випливають висновки:

а) інфляційне зростання цін послаблює дію муль­ типлікатора;

б) модель мультиплікатора не може пояснити си­ туацію, коли зміна сукупного попиту (сукупних витрат) зумовлює зміну рівня цін.

Величина мультиплікатора дуже важлива для вироблення державної макроекономічної політики. Оскільки мультиплікативний ефект перебуває у прямій залежності від граничної схильності до споживання, то, приміром, зростання с' з 0,7 до 0,8 зумовлює зростан­ня мультиплікатора з 3,3 до 5, і навпаки, скорочення с' з 0,8 до 0,7 зменшить мультиплікативний ефект з 5 до-3,3.

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб знизити рівноважний ВНП до інфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y0 (рис.3.25.2) більший потенціального Y*, то сукупні витрати збиткові. Збитковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому, що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.

Подолання інфляційного розриву припускає утримання сукупного попиту і “переміщення” рівноваги з точки А в точку В (повна зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу Y складає:

Y = –(Величина інфляційного розриву) х (Величина мультиплікатора автономних витрат).