76. Неокласичні теорії циклу:

Неокласичні моделі циклів поділяються на

1. Монетаризм (Фрідмен, Лейдер)

2. Нові класичні теорії

2.1. Ендогенні (Теорія істинної динаміки Граммонта, Теорія біфуркації та хаосу, ...)

2.2. Екзогенні (Рівноважна теорія циклічності, Теорія реального економічного циклу....)

1) „Старі”(Монетаристські) теорії циклічності базуються на монетаристських постулатах Фрідмена, де економічний цикл розглядається з акцентом на проблеми інфляції. У цій теорії циклічність коливань пов’язана з екзогенними грошовими шоками, які пов’язані з невиправданими очікуваннями економічних суб’єктів. Фрідмен вводить власну інтерпретацію кількісної теорії грошей. l=l(Y,R,π), Де π – норма інфляції, R – номінальна % ставка. В разі не передбачуваного зростання грошової маси, що порушує економічну рівновагу, економіка пристосовується шляхом підвищення номінального значення доходу через відповідне зростання цін.Інфляція пришвидшує швидкість обертання грошей, а економічні суб’єкти у відповідь на зростання пропозиції грошей знизять касові залишки, що збільшить номінальний доход і врівноважить зростання цін.

2) Нові класичні теорії

Стохастична теорія циклів Цю теорію циклічних коливань ще називають теорією біфуркацій і хаосу.

Наступає точка біфуркації, яка означає появу ба­гатоваріантного розвитку (революційна фаза).Причини біфуркацій в економіці:

1. економічна динаміка залежить від заощаджень,нагромадження яких здійснюються поступово, а капіталізація відбувається одномоментно (швидко);

2. поява наукових відкриттів має стрибкоподібний характер;

3. інновації також з'являються в великому обсязі з часом.

У точці біфуркації економіка може бути притягне­на як прогресивним, так і регресивним варіантом (аттрактором) розвитку, вона може як підвищи­ти, так і понизити ступінь своєї складності та організованості, стати відкритішою чи закритішою, вона, зрештою, може бути зруйнованою.

Тоді як вектор розвитку (аттрактор) обрано, починається період адаптації системи до нового аттрактора, до нових структур

Зі зміною структури змінюється функціонування як окремих елементів, так і системи в цілому. Формується новий порядок системи.

Зародження нового порядку в стохастичних моделях пов'язують з невизначеністю та непередбачуваністю, а не з жорсткою причинною обумовленістю (детермінізмом).

Існуючий тип ринкових економічних систем ґрун­тується на сумісності самоорганізаційних та управлінських начал з боку соціального та природного довкіл­ля. Саме збереження соціальних та природних цілісностей має визначати цілі та межі дій суб'єктів економіки за сумісною самоорганізацією.

Рівноважна теорія циклічності. Помилкове сприйняття динаміки цін цін і заробітної плати спонукає людей пропонувати забагато або недостатньо робочих рук, що спричиняє цикли в обсязі вир-ва або в зайнятості (Лукас, Барро, Сарджент)

77. Автономні інвестиції, кейнсіанська та неокласична функції автономних інвестицій.

Iнвестицiї, здiйснення яких не зумовлене зростанням нацiонального доходу, називають автономними, тоб­то незалежними вiд обсягу нацiонального доходу.

Прикладом автономних iнвестицiй можуть слугу­вати iнвестицiї в нову техніку та полiпшення якостi товарів i послуг. Taкi iнвестицiї часто caмi зумовлю­ють зростання нацiонального доходу.

Кеинсiанська теорiя для визначення факторiв впливу на aвтономнi iнвестицiї вводить поняття гра­нична ефективпiсть каniталовкладепь, або внут­рiшня ставка доходу.

Iнвестицiї, на вiдмiну вiд поточних затрат на вироб­ництво, дають вiддачу не в тому самому перiодi, а тiлъки згодом, причому впродовж декiлькох pоків, залежно вiд того, в якiй конкретнiй формi вони були здiйсненi. Тому порiвняння iнвестицiйних затрат з результатами вiд них вимагае зiставлення рiзночасових показникiв. Ця проблема вирiшуеться шляхом дисконтування. Опера­цiя дисконтування обернена обчисленню складних процентiв, а її формула для будь-якої суми мае вигляд:

1/(1+R) де R - норма дисконту.

Дисконтування - метод, який широко застосовував­ся для оцiнки i вибору iнвестицiйних проектiв, у ви­падках, коли затрат и i доходи розподiленi на багато pоків. Його використовують для визначення нинiшньо­го еквiвалента вартості сум, якi будуть використанi або отриманi в майбутньому.

Якщо якийсь iнвестицiйний проект потребуе затрат капiталу в поточному перiодi в обсязi Іо i мае дати в наступних п'яти перiодах чистий дохiд в обсягах Р_l, Р₂, Р₃, Р₄, Р₅, то доцiльнiсть для iнвecтopa цього проек­ту буде визначатись нерiвнiстю

Io < P₁/(1+R) + P₂/(1+R)² + … + P₅/(1+R)⁵

Те значення R, при якому зазначена нерівність пе­ретвориться в piвність, називають граничною ефективнiстю капiталу i позначають МЕК, або R *.

Iз наведеноi нерівності випливае, що для iнвестора найпривабливiшою е ситуацiя, за якоi (МЕК) є найбiльшою.

Таким чином, функцiя iнвестицiй може бути зоб­ражена як І = І (МЕК) або І = І(R *). Це означае, що за наявностi багатьох варіантів iнвестування, котpi характеризуються рiзною граничною ефективнiстю, iнвестицiйнi засоби розподiляються на основі ран­жування ix за граничною ефективнiстю капiталу (МЕК).

кейнсіанську функцію автономних iнвестицiй можна подати так: I^a = MPI’ (R* - i) = MPI(R – i); MPI-гр.схильність до споживання; R*-дисконтна ставка.

Неокласична теорiя автономних iнвестицiй грун­туеться на передумовi, що пiдприемцi здiйснюють iнвe­стицii для того, щоб довести обсяг свого капiталу до оптимального pозмipy. 3алежнiсть обсягу iнвестицiйвiд pозмipy функцiонуючого капiталу вiдображае фун­кцiя автономних iнвестицiй, яка мае вигляд: І^a_t = λ(K* - K_t); 0< λ<1; І^a_t –авт.інв. в період t;K*-обсяг капіталу; K_t –капітал на поч.пер. t; λ-ступінь наближення фактичного кап.до опт.

Тому i фун­кцiя автономних iнвестицiй може бути представлена як І^a_t=Іа(r+,i-),

3овні кейнсiанська та неокласична функцii автоном­них iнвестицiй досить схожi. Вiдмiннiсть мiж ними полягае в рiзницi мiж R * (граничною ефективнiстюкапiталу) та r (граничною продуктивнiстю капiталу). (R *) - категорiя суб'ективна, оскiльки вона визначаеться величинами Рl, Р2, ..., Рн, обсяг яких за­лежить вiд очiкувань iнвестора (суб'ективного чинни­ка), тодi як гранична продуктивнiсть капiталу r ­об'ективна величина, яка визначаеться iснуючою тех­нологiею. Тобто вuзначальнuм факmором у кейнсіанських моделях е сnодiвання пiдпрuемцiв, mодi як у неокласuчнuх - процентна ставка.