36. Валютна система, її складові та генезис

Валютна система - це державно-правова форма організації ва­лютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну, регіо­нальну та світову валютні системи.

Національна валютна система - це державно-правова форма ор­ганізації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здій­снюються міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни.

Основні елементи національної валютної системи:

- національна валюта - грошова одиниця країни;

- валютний паритет та режим курсу національної валюти;

- умови обміну національної валюти на інші валюти - конвертованість валюти;

- форми та організація міждержавних розрахунків;

- статус національних установ, які обслуговують та регулюють валютні відносини.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це форма орга-нізації валютних відносин групи країн з метою сприяння їх зовнішньоекономічним відносинам шляхом стабілізації валютних курсів. Прикладом може бути Європейська валютна система країн членів ЄС

Світова валютна система - це форма організації міжнародного грошового обігу, яка склалася на основі розвитку світового господарства і закріплена міждержавними угодами. Вона має такі елементи: а) структуру міжнародних ліквідних засобів, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки (валюта та золото); б) механізм валютних паритетів і курсів; в) умови взаємного конвертування (зворотності) національних валют; г) форми міжнародних грошових розрахунків; д) особливості формувань та функціонування міжнародних валютних ринків і світових ринків золота ;е) статус міждержавних валютно-кредитних організацій, які регулюють міжнародні валютні відносини.

Сучасна світова валютна система набула законодавчої сили з квітня 1978 р., коли більшість країн - членів МВФ ратифікували угоду, в якій були зафіксовані основні принципи нової світової валютної системи. Особливість сучасної світової валютної системи полягає в тому, що вона вперше в історії свого розвитку грунтується не на золоті, а на обігу паперових і кредитних грошей. Остаточно відбувається демонетизація золота. Єдиною валютою, що обмінювалась на золото до 1971 р., був долар США, проте лише при розрахунках між центральними банками і в обмежених розмірах. З 1976 р. в міжнародних розрахунках діє девізна система, при якій жодна з національних валют, включаючи долар США, не розмінюється на золото. Було скасовано золотий паритет валют, встановлена система "плаваючих" валютних курсів, при якій курси національних валют коливаються під впливом ринкових сил, зміни їх купівельної спроможності і співвідношення попиту і пропозиції даної валюти на валютних ринках.

Билет13

37. Ринок грошей та цінних паперів: зміст, структура, функції.

Грошовий ринок – складова частина фінансового ринку, на якому здійснюється купівля і продаж грошей і цінних паперів за ціною, що відповідає банківській % ставці.

Однією із важливих характеристик грошового ринку є обсяг грошей, які знаходяться в обігу.

Грошові агрегати:

= С (готівка)

= + поточні депозити

= + строкові депозити + депозити в іноземній валюті + цінні папери

= + державні цінні папери + трастові операції

Суб’єкти на грошовому ринку:

1) первинні кредитори – суб’єкти, які виконують функцію початкового кредитування

2) первинні позичальники – домогосподарство, підприємство, держава

3) фінансові посередники – банки ( ЦБ і КБ) та небанківські фінансові посередники( інвестиційні фонди, страхові компанії , кредитні спілки, пенсійні фонди)

Для макроек. аналізу потрібно розмежувати поняття:

1. Первинна заборгованість—сума фін. дефіцитів первинних позичальників.

2. Проміжна заборгованість—сума грошових засобів, які передаються підприємствам для здійснення інвестицій.

Це розмежування заборгованостей пов’язане з мультиплікативним ефектом. Мультиплікатор діє за умови зростання проміжної заборгованості, тобто за умови, що економічні суб’єкти, окрім власних інвестиційних засобів, використовують додатково запозичені інвестиційні кошти. Оскільки гроші не продаються, а тільки надаються у користування за певну плату(%) на певний строк, то суб’єкт, який надає позику, тобто кредитор, є по суті покупцем боргового зобов’язання, яке надає йому право вимоги від позичальника, який продає боргове зобов’язання, повернути у відзначений договором строк позичену суму з процентами. Цінні папери не є грошима, бо не є абсолютно ліквідними.