5. Урок музики як основна форма музичного виховання школярів. Дидактична структура музичного заняття та основні вимоги до сучасного уроку музики.

Основною формою організації музичного виховання у ЗНЗ є урок музики. Він включає в себе декілька основних видів діяльності: хоровий спів, слухання музики, вивчення музичної грамоти. Крім цього використовується гра на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічні рухи та різноманітні творчі завдання. Під час уроку  педагог повинен забезпечувати тісний взаємозвязок цих видів музичної діяльності. Всі форми позакласної музично-виховної роботи є засобом закріплення та поглиблення набутих знань, вмінь і навичок, застосування їх на практиці. В процесі позакласної роботи можуть фрагментарно використовуватися всі вищезазначені види музичної діяльності учнів (як окремо, так і у різних поєднаннях).

Урок музики як урок мистецтва має свої особливості та разом з тим як шкільний предмет має спільні риси з іншими уроками:

• спільна мета – формування різнобічно розвинутої, гармонійної особистості;

• психолого-педагогічні закономірності, які лежать в основі побудови любого уроку;

• викладання предмету на основі загально дидактичних принципів;

• спільна форма організації уроку (один і той же склад учнів класу одної вікової групи; необхідність уроку для всіх учнів, незалежно від їх інтересів та музичних здібностей; тривалість уроку; повідомлення нового, закріплення , повторення, перевірка засвоєння вивченого матеріалу);

• необхідність цілісності уроку при наявності різних форм роботи;

• загальними є основні методи навчання.

Особливості уроку музики полягають в тому, що:

• це урок мистецтва, на якому пізнання музики відбувається дуже специфічно і являє собою єдність емоцій і розуму, свідомості і почуття;

• музика діє на людину комплексно – на її психіку, моторику, фізіологічні процеси; людина не тільки відчуває різні почуття, стани (радості, бадьорості, печалі), але й під впливом музики в організмі людини можуть відбуватися і фізіологічні зрушення: мінятися пульс, артеріальний тиск тощо;

• на музичних заняттях використовуються специфічні принципи і методи навчання, а також переважно колективні форми роботи.

Результати музично-виховної роботи обумовлюються: 1) змістом навчального матеріалу; 2) рівнем розвитку пізнавальних здібностей дітей, їх загальним та спеціальним (музичним) розвитком; 3) ефективністю застосовуваних методів навчання; 4) використовуваними технічними засобами; 5) особистістю вчителя.

Всі ці фактори не можуть бути установлені раз і назавжди, тому не може бути прийнятої раз і назавжди структури уроку. У його побудові необхідні гнучкість, творчий підхід при постійній опорі на загальнодидактичні та специфічні принципи музичного виховання. При цьому дуже важливим є принцип індивідуального підходу (сильні учні, “гудошники”). Підготовка до уроку залежить від педагогічних вмінь та майстерності вчителя, від того, наскільки продумані мета та завдання уроку, зміст та структура, засоби та методи.

Основними вимогами до сучасного уроку музики є:

• -чіткість мети уроку, комплексне вирішення навчальних, виховних і розвиваючих завдань, використання різноманітних методів і прийомів роботи, поєднання індивідуальних і колективних форм роботи (дидактичні вимоги);

• -забезпечення взаємозв’язку різних видів музичної діяльності учнів, орієнтованість на індивідуальність дитини, розвиток її творчих здібностей, зв’язок із сучасною музичною культурою, використання ТЗН та різноманітної наочності.

Творчий підхід вчителя при підготовці та проведенні уроку полягає у: створенні варіативної структури уроку, забезпеченні зв’язку його розділів, імпровізації при поясненні нового матеріалу, розробці та використанні комплексу різноманітних творчих завдань, прояві елементів акторської майстерності тощо.

Дидактична структура уроку складається з організаційного моменту, повідомлення теми уроку, актуалізації опорних знань, повторення раніше вивченого матеріалу, пояснення нового матеріалу, підсумку уроку, оцінювання учнів тощо. Така структура органічно включає в себе послідовність різних видів музичної діяльності: спів, слухання музики, вивчення музичної грамоти, гру на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічні рухи.

Інколи треба перебудувати урок на ходу – структура повинна бути варіативною. При побудові уроку важливо враховувати ступінь фізичного, розумового, емоційного навантаження учнів, особливості кожного класу:

• на уроці співів у молодших класах треба своєчасно змінювати види діяльності, щоб не знижати інтерес до занять (слабка концентрація уваги);

• складну пісню чи танець розучувати протягом декількох уроків;

• після розучування тяжких музично-ритмічних рухів вчителю не слід переходити до співів, які потребують спокійного, врівноваженого дихання та зосередженості;

• враховувати місце уроку музики в розкладі (останні уроки – діти втомлені, чергувати види роботи);

• враховувати після якого предмету йде урок музики (якщо після праці чи фізкультури, то краще починати з діяльності, яка настроїть на вдумливу роботу).