Нормування навчально-виробничих робіт. Склання графіку пересування учнів по робочим місцям

Правильне нормування продуктивної праці учнів у навчальних майстернях, здійснюване на основі використання технічних норм, є важливим засобом підвищення ефективності виробничого навчання.

Технічне нормування робіт учнів проводиться відповідно до технологічного процесу з урахуванням виробничих можливостей, продуктивних режимів і передового виробничого досвіду. Спирається на багатий досвід виробничо-технічного нормування.

Принципи нормування учбово-виробничих робіт:

• облік особливостей підліткового віку учнів ПТНЗ (швидка стомлюваність, нерівномірність ритму і темпу роботи);

• облік особливостей формування професійних навичок і умінь у різні періоди навчання (введення перевідних коефіцієнтів).

Коли в процесі вправ протікає основний процес формування навичок виконання робочих дій і рухів, норми часу не встановлюються. Але це не значить, що учні повинні працювати поза тимчасовим режимом. Педагогічна майстерність майстра виробничого навчання полягає в тім, щоб забезпечити ущільнену, але посильну роботу учнів. В операційний період основна - це якісна сторона роботи, а не кількісна.

Коли учні виконують комплексні роботи, що включають вже освоєні види робіт, вони можуть переключитися і на кількісні показники своєї діяльності. Тому варто встановлювати на виконувані комплексні роботи норми часу (норми виробітку).

• облік особливостей праці робочих різних галузей, для яких готуються майбутні кваліфіковані робітники;

• облік особливостей технологічного процесу, застосованого у виробничому навчанні (при виготовленні конкретної деталі, виробу, при визначеній роботі і т.д.);

• облік організаційно-технічних умов праці (устаткування, організація праці).

Тобто ці принципи вимагають враховувати вік, навички й уміння учнів, технології, умови праці, методики нормування.

Існують два методи нормування праці, які доповнюють один одного (застосовуються самостійно й у сполученні):

• аналітично-розрахунковий;

• нормування спостереженням.

Аналітично-розрахунковим методом визначається технічна норма для машинного часу. Для цього використовується паспорт верстата, нормативи, таблиці, графіки.

Технічні норми часу на роботи, де переважають ручні дії, установлюються найчастіше методом нормування спостереженням.

Метод нормування спостереженням здійснюється шляхом вивчення витрат часу на виробництві - хронометражем і фотографією робочого дня. Хронометруються роботи, операції, що повторюються.

Хронометраж допомагає спроектувати раціональний режим праці і правильні норми виробітку, виявити найбільш удалі прийоми, що дозволяють виконати той чи інший елемент роботи в мінімальний час.

Фотографія робочого дня полягає в спостереженні витрат часу протягом всього робочого дня, тобто часу роботи і перерв, витрат часу.

Майстер повинен володіти методикою розрахунку коефіцієнтів перекладу технічних норм часу в учнівські. У межах від 0,8 до 1,5 (величини перекладних коефіцієнтів).

При установленні величин перекладних коефіцієнтів необхідно враховувати:

• особливості підготовки конкретної професії (при використанні ручних інструментів рухи відбуваються, як правило, повільніше, ніж при обслуговуванні машинного технологічного процесу;

• період навчання (учні опановують професійною майстерністю поступово і на початку навчання не в змозі виконувати роботи з розрахунково-технічним нормам, прийнятим у промисловості для кваліфікованих робітників.

Величина перевідного коефіцієнту виводиться із співвідношення середнього арифметичного часу виготовлення учнями виробу (виконання визначених робіт) і часу, витраченого робітником на той же вироб. Воно змінюється в залежності від періоду навчання, наближаючись на останніх стадіях навчання до одиниці.