1. Облік відвідувань

Облік відвідувань при навчанні в учбових майстернях проводиться майстром щоденно (в дні виробничого навчання) в щоденнику обліку виробничого навчання, а при навчанні в умовах виробництва – на підставі табельного обліку в цеху, на дільниці.

Підрахунок загального % відвідувань за визначений період часу (місяць, півріччя, учбовий рік) виконується за наступною формулою:

% відвідувань = ( Тф / Тп ) * 100%

де Тф – сумарна кількість людино–годин, які учні групи фактично відвідували заняття;

Тп – сумарна кількість людино-годин по навчальному плану за відповідний період часу.

Підрахунок % пропусків здійснюється по наступній формулі:

% пропусків = ( Тпр / Тпл ) * 100%

де Тпр – сумарна кількість годин (людино–годин), пропущених за даний відрізок часу (всього, по поважній причині, по неповажним причинам).

Тпл – сумарна кількість годин (людино–годин) за відповідний період часу.

2. Засоби обліку успішності

Розподіл методів обліку (контролю) здійснюється в залежності від їх місця в процесі виробничого навчання на:

1) поточне спостереження майстром за учнями;

2) перевірка учбово – виробничих робіт.

У перебігу поточного спостереження за працею учнів майстер поступово накопичує про кожного учня дані, які характеризують як його досягнення, так і його недоліки, упущення, що потім враховується при визначені підсумкової оцінки успішності.

Наприклад, типовим об’єктом поточного спостереження при вивчені операцій відпилювання для слюсарів будуть: стійка біля тисків, закріплення деталі, тримання напилка, рухи напилка, засоби контролю відпилюємих поверхонь, використання лінійки, штангенциркуля і т.д. Типові об’єкти поточного спостереження визначаються в залежності від специфіки професії.

Починаючому майстру корисно для кожної вивчаючої операції та типової комплексної роботи заздалегідь намітити перелік таких об’єктів поточного спостереження, щоб у ході уроку по кожному учню робити в них поточні примітки. Аналіз таких спостережень дозволить, з одної сторони, швидко й вірно виставити чіткі уявлення про справжній хід процесу виробничого навчання, з другої – дасть грунтовний матеріал майстру для самоаналізу своєї педагогічної діяльності та прийняття оперативних заходів по його вдосконаленню.

Усне опитування – один із головних методів обліку успішності теоретичного навчання – для процесу виробничого навчання не характерне. Бесіда с учнями у ході вступного та поточного інструктажу слугує, в основному, мета актуалізації знань та досвіду, а також закріплення отриманих відомостей. Такі бесіди являються засобом поточного спостереження, але відмітки (бали) за усну відповідь у ході виробничого навчання, як правило, не виставляються.

Визначне значення усна перевірка практичних знань має в період навчання та практики в умовах виробництва, коли майстер не має постійного контакту з учнями та про рівень їхньої підготовленості може судити по підсумкам бесіди. Особливо це характерно при навчанні учнів по обслуговуванню обладнання, де на першому плані виступає не стільки практичні інтелектуальні вміння та навики учнів. Питання такої бесіди повинні бути спрямовані на контроль вмінь, використання теоретичних знань на практиці, аналізувати, використовувати обґрунтовані рішення.