Контроль і оцінка знань учнів на уроках виробничого навчання

Важливими компонентами виробничого навчання є перевірка і оцінка навчально-виробничої діяльності учнів. Облік успішності по виробничому навчанню має за свою мету виявити і оцінити як учні засвоїли необхідні навички і вміння, наскільки самостійно виконують види робіт, які вивчають згідно з встановленими нормами та технічними вимогами (в рамках програми) і визначити рівень кваліфікації учнів.

Однак задача стоїть не тільки в тому, щоб об’єктивно визначити якість знань, навичок і вмінь учнів в даний момент, але і спираючись на результати перевірки, намітити, що необхідно зробить, щоб кожний учень міцно і якісно засвоїв навчальний матеріал програми виробничого навчання.

Облік і оцінка результатів навчально-виробничої роботи спонукають учнів своєчасно і ретельно виконувати завдання, які їм доручили, старанно засвоювати і вдосконалювати виробничі знання, навички і вміння.

Облік успішності повинен бути:

• своєчасним і систематичним, тобто проводитися регулярно, щоб майстер завжди знав, які успіхи кожного учня і мав можливість своєчасно виявити та виправити помилки і відповідні недоробки;

• індивідуальним і всебічним, тобто найбільш повно виявляти фактичний рівень професійних знань, навичків і вмінь не тільки групи в цілому, але і кожного учня окремо, що дозволить майстру визначити характер індивідуальної допомоги, яка повинна бути надана учням;

• об’єктивним і диференційованим, коли на підставі об’єктивних норм і критеріїв оцінок учню за кожну вивчену тему або виконану роботу виставляється відповідна оцінка по 12-бальній системі.

Критерії оцінки успішності

В залежності від мети і часу проведення облік успішності учнів по виробничому навчанню може бути:

• поточним;

• періодичним;

• підсумковим.

Всі вони здійснюються з використанням методів обліку: поточних спостережень, перевірки виконання робіт і усного опитування учнів. Однак, значимість кожного з цих методів різна в залежності від обліку і періоду навчання.

Так, поточне спостереження як метод обліку успішності характерний для періоду освоєння трудових прийомів і операцій.

При виконанні робіт комплексного характеру на перший план виступає перевірка виконання робіт, хоча поточне спостереження, насамперед, за правильним виконанням прийомів і способів роботи і тут має велике значення.

По результатам перевірки якості виконання робіт судять про рівень підготовленості учнів при періодичному обліку.

Поточний облік успішності.

Поточний облік успішності проводиться на кожному уроці виробничого навчання. Характерною рисою організації і змісту поточного контролю є нерозривний зв’язок поточних спостережень за діяльністю учнів і поточного інструктажу в процесі цієї діяльності.

При правильній організації навчання поточний контроль фактично поєднується з поточним інструктажем, і є його складовою частиною – важливішим інструментом здійснення оборотного зв’язку в системі “майстер-учень”.

Поточний облік здійснюється майстром безпосередньо в процесі заняття і є важливішим видом обліку успішності учнів по виробничому навчанню.

Перевіряються знання і виставляються оцінки в журнал успішності:

• при вивченні операційних тем – за тему в цілому;

• при вивченні складних тем – за кожну підтему;

• при виконанні робіт комплексного характеру – за кожну роботу (завдання) чи за партію робіт;

• оцінюють також нормовані роботи, які виконуються при вивченні операційних тем.

Основні методи перевірки професійних знань, навичок і умінь при здійсненні поточного обліку успішності:

• оцінює правильне виконання прийомів роботи, дотримання правил організації робочого місця і техніки безпеки, уміння працювати з технічною документацією, долю самостійності;

• поточне спостереження за роботою учнів;

• бесіди з учнями при виконанні завдань та прийому навчально-виробничих робіт;

• прийом та перевірка виконаних робіт, коли майстер робить висновок про відповідність їх якості технічним вимогам, визначає виконання норми часу, вироблення.

Періодичний облік успішності. Метою цього виду обліку є перевірка якості засвоєння учнями виробничих знань і формування у них відповідних навичок і вмінь на відповідних етапах виробничого навчання. Періодичний облік успішності здійснюється шляхом виконання учнями перевірочних робіт. Перевірочні роботи проводяться після вивчення окремих розділів програми виробничого навчання і обов’язково по закінченню кожного навчального півріччя. Вони повинні містити раніше вивчені операції, види робіт та відповідність учбово-технічним вимогам і нормам часу, встановленим для даного періоду навчання.

Перевірочні роботи (об’єкти роботи, операції і функції по обслуговуванню агрегатів і т.п.) розробляться майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра училища, обговорюються на засіданні методичної комісії і затверджуються директором навчального закладу. При визначенні успішності за півріччя або навчальний рік за основу береться оцінка перевірочної роботи і враховуються оцінки, які отримали учні при вивченні операцій і виконанні комплексних робіт.

Підсумковий облік успішності. Цей вид обліку успішності здійснюється шляхом проведення випускних кваліфікаційних іспитів.

Випускні кваліфікаційні іспити проводяться з метою визначення рівня виробничої кваліфікації учнів, виявлення їх підготовленості до самостійної роботи на виробництві по засвоєнню професії.

Випускні кваліфікаційні іспити містяться в виконанні учнями кваліфікаційної (пробної) виробничої роботи, письмової екзаменаційної роботи та в перевірці їх знань в межах вимог кваліфікаційної характеристики.

Кваліфікаційні (пробні) виробничі роботи виконуються, як правило, на робочих місцях в цехах підприємств, на будівництвах та інших організаціях, де учні проходили виробничу практику.

Перелік та зміст кваліфікаційних (пробних) виробничих робіт, ділянки підприємств і організацій, де вони будуть виконуватись, намічаються майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра навчального закладу, узгоджуються з керівниками відповідних цехів підприємств, розглядаються на методичних комісіях і затверджуються директором училища.

В якості кваліфікаційних (пробних) виробничих робіт вибираються характерні для даної професії і виробництва вироби і роботи, відповідні по складності рівня кваліфікації, передбаченому кваліфікаційною характеристикою, технічним вимогам і нормам часу (виробітку), діючим на даному підприємстві (організації).

ЗАВДАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ НА

ВИРОБНИЦТВІ

Питання підвищення ефективності навчання учнів в період виробничої практики завжди були і залишаються одними із основних для керівників і майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів. Необхідно організувати навчально-виховний процес на підприємстві таким чином, щоб він досягав поставленої мети і давав найбільший ефект.

При навчанні на підприємствах у учнів остаточно формується професійна самостійність, яка відображується в правильному розумінні вимог до роботи, обліку її особливостей і умов виконання, умінь організувати і планувати свою працю, попереджувати несправності, повноцінно використовувати свої знання для поліпшення технологічних процесів і підвищення виробничої діяльності. Професійна самостійність поєднана з відчуттям великої моральної відповідальності за результати праці, з відчуттям професійної честі, які необхідно виховувати у молодих робітників.

Повсякденне спілкування з висококваліфікованими робітниками і передовиками виробництва дає змогу учням переймати їх досвід, знайомитись з суспільним і виробничим життям підприємства, приймати активну участь у боротьбі виробничого колективу за виконання і перевиконання виробничого плану і економічних показників підприємства.

Якщо підприємство, на базі якого діє ПТНЗ не в змозі забезпечити усіх учнів робочими місцями, які відповідають вимогам навчальних програм і техніки безпеки, то навчальному закладу дозволяється проводити виробниче навчання на других підприємствах.

Для успішного проходження виробничого навчання на підприємствах, в навчальних закладах проводиться попередня виробнича і теоретична підготовка учнів згідно з навчальними програмами. Крім того учнів необхідно ознайомити з протипожежними заходами, технікою безпеки і правилами охорони праці на виробництві.

Підприємство у період виробничого навчання учнів несуть обов’язки:

- надають учням оплачувані робочі місця, забезпечують учнів виробничими роботами згідно вимог навчальних програм;

- здійснюють безпечні умови праці учням і не допускають використання їх на роботах, які не пов’язані з професією і спеціальністю, яку учні набувають;

- своєчасно видають завдання на роботи, забезпечують учнів необхідними матеріалами, деталями, технічною документацією, обладнанням, інструментами, забезпечують умови для вивчення учнями нової техніки і т.п.;

- організують інструктаж і технічне керівництво учнями, а також виділяють у необхідних випадках кваліфікованих робітників і ІТР для надання допомоги майстрам училища в проведенні виробничого навчання;

- здійснюють технічний контроль, прийом і облік робіт, які виконують учні.

Перед розподілом учнів по робочим місцям інженер з техніки безпеки підприємства разом з майстром повинен ознайомити їх з безпечними способами роботи, протипожежною технікою на підприємстві.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ НА ВИРОБНИЦТВІ

Виробниче навчання на підприємствах учні проходять під керівництвом майстра групи.

Найбільш поширеними формами організації навчання є:

- навчання груп на виділених підприємством чи організацією самостійних навчальних майданчиках;

- навчання окремими учнівськими бригадами на виробничих майданчиках ;

- навчання учнів у складі бригад кваліфікованих робітників;

- навчання учнів на індивідуальних робочих місцях по обслуговуванню складних машин і механізмів;

- виробнича практика на штатних робочих місцях.

Та чи інша форма організації навчальної роботи групи вибирається в залежності від ряду умов: форм організації праці робочих тих професій і спеціальностей, яким навчаються учні; організації технологічного процесу; виділяємого фронту робіт.

Навчання груп на самостійних навчальних майданчиках при однорідності завдань, які виконують учні складаються найбільш сприятливі умови для систематичного проходження програм і дозволяє майстру використовувати урок як найбільш продуктивну форму організації виробничого навчання. Тому такого роду навчання застосовують, коли це припускається характером професії чи умовами організації праці на підприємствах.

Навчання окремими учнівськими бригадами виконується в тому випадку, якщо неможливо організувати спільне навчання групи на одному виробничому майданчику. Майстер розподіляє навчальну групу на окремі бригади і кожна бригада виконує самостійні навчально-виробничі завдання.

Робота учнів в учнівських бригадах ведеться безпосередньо під керівництвом майстра виробничого навчання. При виконання особливо складних і відповідальних робіт за бригадами учнів закріплюються висококваліфіковані робітники. Бригадна форма роботи є найбільш результативною. Вона широко застосовується при підготовці учнів по будівельним, гірничопромисловим професіям, при навчанні слюсарів, електромонтерів.

При комплектуванні бригад майстру необхідно приймати до уваги фізичний стан, індивідуальні здібності, підготовку і навички кожного учня.

Навчання учнів у складі бригад кваліфікованих робітників застосовується, коли по виробничим умовам не можливо чи недоцільно організовувати навчання учнівськими бригадами, наприклад, при підготовці професій, пов’язаних з обслуговуванням складних агрегатів і машин (машиністи електропотягів. Вугільних комбайнів); при підготовці апаратчиків хімічного виробництва, підручних сталеварів, горнових доменних печей.

При такій формі навчання від майстра вимагається неослабне керівництво групою, постійний зв’язок з робітниками бригад, в яких навчаються учні.

Кількість учнів, які направлені в бригади кваліфікованих робітників, визначається реальними виробничими можливостями підприємства, Але обов’язковою умовою, щоб всі учні змогли виконати заплановані роботи і придбали знання, навички і уміння згідно з вимогами програм виробничого навчання.

Навчання учнів на індивідуальних робочих місцях проводиться в тих випадках, коли їх закріплюють для обслуговування окремих машин, механізмів, апаратів і т.д. При цій формі навчання майстер регулярно спостерігає за роботою своїх учнів, організує інструктування і надає необхідну допомогу.

Виробнича практика на штатних робочих місцях проводиться в останні місяці навчання.

Для виконання завдань учнями відводяться робочі місця, які обладнані сучасною технікою, чи агрегати, які працюють за найбільш передовою технологією і забезпечені різноманітними роботами відповідної складності, типовими для даної спеціальності.

Умови праці учнів на штатному робочому місці не повинні суттєво відрізнятися від умов праці кваліфікованих робітників підприємства. Виробнича практика учнів на штатних робочих місцях привчає учнів до розпорядку підприємства, надає досвід, необхідний для переходу на підприємство в якості кваліфікованих робітників.

В цей період навчання майстер повинен здійснювати систематичний контроль за виконанням учнями відповідних норм виробітку, інструктувати їх, при цьому розвивати ініціативу і прагнення до творчості, надавати допомогу в складних випадках.