Лабораторна робота № 16 Технологія рідких комбікормів

Мета роботи.

У результаті проведення роботи студент повинен: знати технологію рідких комбікормів, особливості технології приймання, розміщення і зберігання різноманітних видів сировини, які використовують для виробництва рідких комбікормів, методи і методики визначення фізичних властивостей, значення цих властивостей для оцінки якості; вміти вибирати найбільш ефективний засіб і обґрунтовані технологічні режими виробництва рідких комбікормів, визначати їхні фізичні властивості, опрацювати результати та отримати характеристики, зробити висновки.

Завдання на виконання роботи.

1. Вивчити технологічні способи виробництва рідких комбікормів.

2. Розробити та змішати рідкий комбікорм, визначити його властивості.

Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви.

Механічна мішалка, лабораторний змішувач, компоненти рідкого комбікорму, розсипний комбікорм, прилади для визначення фізичних властивостей.

Теоретичні відомості.

Рідким комбікормом називають кормові засоби, які одержують на основі меляси або жирів. Їх виробляють у рідкій фазі, зберігають і реалізують у виді рідини. Виробництво рідких комбікормів може бути організоване на тваринницьких фермах по відгодівлі великої рогатої худоби, а також і на спеціалізованих підприємствах.

До складу рідкого комбікорму можуть входити фосфати, солоний гідрол, фільтрат барди, сульфат лігніну (лігносульфонат), а також атапульгінова глина.

Технологічний процес виробництва рідких комбікормів можна розділити на три основні етапи:

– приймання, розміщення і зберігання вихідної сировини.

Рідкі види сировини приймають і зберігають у резервуарах, танках, цистернах, сипкі компоненти – у складах підлогового типу;

– дозування вихідних компонентів за допомогою багатокомпонентних дозаторів і витратомірів, а також їхнє змішування; загальний цикл дозування – змішування продовжується 30 хв.;

– транспортування рідкого комбікорму в ємкостях для готової продукції – танках; зберігання і відвантаження споживачу.

Центральна операція цього технологічного процесу – дозування і змішування. Для її здійснення застосовують спеціальне устаткування: насоси продуктивністю до 7 м³/год, витратоміри, змішувачі для змішування рідини із місткістю цистерни від 5 до 30 т, ротоспреї.

Змішувачі виконують, як правило, одночасно і роль дозаторів, тому що можуть бути установлені на платформні ваги. Цистерна змішувача спочатку служить для збору вихідних компонентів. Операція дозування може здійснюватися автоматично за допомогою перфокарт або в ручному режимі.

Для введення в комбікорм рідких компонентів, таких як меляса і жир, застосовують вертикальні швидкообертові змішувачі безупинної дії, що одержали назву каскадних змішувачів марки Б6–ДМА. Час обробки в змішувачі 0,2…0,3 с. Якість процесу змішування рідких компонентів із комбікормом обумовлена високою коловою швидкістю лопаток, схемою розташування лопаток і їхнім профілем.

Додавання рідких компонентів у тихохідні горизонтальні змішувачі типу СГК і А9–ДСГ, як правило, призводить до збільшення часу змішування до 5…6 і навіть 8…10 хв. в залежності від об’єму і властивостей рідкого компонента, який вводиться.

Порядок виконання роботи.

Відповідно до «Правил…» [3] готують компоненти для виробництва рідкого комбікорму для ВРХ в кількості 200 г, наведеного в табл. 16.1.

Таблиця 16.1 - Рецепт рідкого комбікорму для великої рогатої худоби

Компоненти	Вміст, %	V, мл	m, г
Меляса	69,3
Фосфатидний концентрат (ортофосфорна к-та)	6,5
Рослинна олія (рибний гідролізат)	2,5
Жир тваринний	0,7
Розчин карбаміду	10,7
Вітамінно–мінеральний премікс	0,3
Вода	10,0
Всього	100,0

Суміш І. Хімічний термостійкий стакан із мелясою розігрівають на водяній бані до температури 40…50 ^оС. У підігріту мелясу при постійному перемішуванні послідовно додають воду, розчин карбаміду й ортофосфорну кислоту. Для ефективного розчинення карбаміду у розчині меляси та ортофосфорної кислоти, отриману суміш підігрівають до температури 70-75 ^оС. Змішування компонентів рецепта здійснюють на магнітній мішалці ММ-5 при швидкості обертання мішалки 1000…1200 об/хв. Загальний час змішування складає 15 хв. із моменту запровадження останнього компонента.

При розведенні меляси водою знижується в’язкість меляси і поліпшуються її технологічні властивості. Проте необхідно враховувати, що густина меляси, ортофосфорної кислоти більше 1, а густина рослинної олії, фосфатидного концентрату менше 1, тому при введенні меляси й олії в комбікорм використовують спеціальні витратоміри, з урахуванням густини. Густину меляси і рослинної олії визначають за допомогою ареометра.

Розчин карбаміду готують шляхом змішування хімічно чистого карбаміду із водою в співвідношенні 1:1.

Паралельно готують рідкий премікс на основі суміші рослинного і тваринного жирів (суміш ІІ). У фарфорову чашку набирають необхідний об’єм кормового тваринного жиру, який розігрівають в сушильній шафі при температурі 55…60 ^оС. Розтоплений тваринний жир змішують із рослинною олією в лабораторному гомогенізаторі при 1000…1200 об/хв або магнітній мішалці ММ–5 при 1000…1200 об/хв. На першому етапі змішування в 1/3 частину суміші жирів вносять вітамінно-мінеральний премікс, при цьому здійснюють безупинне перемішування до одержання однорідної суміші. На другому етапі підготовлену вітамінно-мінеральну суміш змішують з основною жировою масою.

На заключному етапі одержання рідкого комбікорму в суміш ІІ, що знаходиться в гомогенізаторі, при постійному перемішуванні вводять суміш І. Час змішування 15 хв.

Якість отриманого рідкого комбікорму визначають за органолептичними (зовнішнім виглядом, запахом, кольором, розчинністю у воді), фізичними (рН, щільністю, в’язкістю, температурою нагрівання, масовою часткою сухих речовин) і хімічними показниками, результати досліджень вносять у табл. 16.2.

Визначення органолептичних показників.

Зовнішній вигляд і колір рідкого комбікорму визначають візуально.

Для визначення запаху рідкий комбікорм наливають у хімічну колбу з притертою пробкою об’ємом 250 см³ на 3/4 її об’єму. Колбу закривають пробкою і витримують у приміщенні протягом 1 години. Запах визначають на рівні краю колби відразу після її відкривання.

Для визначення розчинності на технічних вагах зважують сухий чистий хімічний стакан об’ємом 200 см³. У стакан наливають рідкий комбікорм об’ємом 100 см³ і добавляють до нього 100 см³ дистильованої води. Рідкий комбікорм повинен легко розчинятися в у гарячій і холодній воді.

Визначення фізичних показників.

1. Визначення значення рН. Метод заснований на визначенні негативного десяткового логарифма концентрації іонів водню в розчинах рідкого комбікорму, розведених дистильованою водою в співвідношенні 1:1, за допомогою рН–метра .

У хімічний стакан об’ємом 50–100 см³ наливають водний розчин рідкого комбікорму (вода – рідкий комбікорм у співвідношенні 1:1). Електроди рН–метра занурюють у розчин, відлік показань роблять із шкали приладу тоді, коли стрілка приладу прийме нерухоме положення. Налагоджувати рН–метр необхідно за буферним розчином, значення рН якого знаходиться в діапазоні проведених вимірів. Виміри рН повторюють два рази, щоразу виймаючи електроди з розчину, а під час виміру занурюючи їх у розчин. За кінцевий результат вимірів приймають середнє арифметичне результатів двох рівнобіжних визначень, припустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,1 рН.

2. Визначення густини рідкого комбікорму. Густину рідкого комбікорму визначають за допомогою ареометра при температурі 20±5 ^оС. Для цього циліндр із рідким комбікормом установлюють на рівній горизонтальній поверхні. Для визначення густини сухий і чистий ареометр повільно опускають у досліджувану пробу рідкого комбікорму, занурюючи його доти, поки до передбачуваної оцінки ареометричної шкали не залишається 3–4 мм, потім залишають його у вільно плаваючому стані, при цьому ареометр не повинен торкатися стінок циліндра.

Відлік показань густини проводять візуально зі шкали ареометра через 3 хв. після установлення його в нерухоме положення. При відліку показань густини рівень меніска повинен знаходитися на рівні очей. Відлік показань проводять по верхньому краю меніска.

Дослідження фізичних властивостей проводять в трьох повторностях, визначають середнє арифметичне значення. Роблять висновки про відповідність фізичних властивостей рідкого комбікорму нормам технічної документації.

Таблиця 16.2 – Показники якості рідкого комбікорму

Показники	Паралельні вимірювання			Середнє арифметичне значення
	1	2	3
Колір
Запах
Активна кислотність рН
Густина, кг/м3

Аналіз одержаних результатів. Висновки і рекомендації.

Запитання для самоперевірки.

1. Переваги рідких комбікормів.

2. Які види сировини використовуються для виробництва рідкого комбікорму?

3. Назвіть основні етапи технологічного процесу виробництва рідких комбікормів.

4. Якими показниками характеризують якість рідкого комбікорму?

5. Методика визначення щільності рідкого комбікорму.

Рекомендована література: [2, 3, 5].