2. Соціологічні теорії конфлікту

Діалектична теорія конфлікту К.Маркса. Модель соціального революційного конфлікту і соціального перетворення. Основні положення теорії К.Маркса: конфлікт — неминуча і досить помітна властивість розвитку суспільства та організації, що виникає у системі «панування-підкорення» та завжди веде до руйнування або соціальних змін.

Конфліктний функціоналізм Г.Зіммеля. Г.Зіммель як засновник теоретичної конфліктології. Конфлікт як наслідок нерозривно взаємозв'язаних процесів асоціації і дисоціації елементів соціальної структури суспільства. Позитивні наслідки конфліктів: збереження і зміцнення соціальної системи як цілісного об'єднання; уніфікація соціального організму. Поняття інстинктів любові і ненависті як причин виникнення та подолання конфліктів. Ідеї Зіммеля про фактори гостроти і сили конфлікту.

Продовження діалектичної теорії у роботах Р.Дарендорфа. Основні положення теорії Дарендорфа: джерела конфлікту і змін в організації — дефіцит влади і авторитету; подолання конфлікту призводить до перерозподілу влади; розвиток організації — це ланцюг конфліктів, що повторюються щодо розподілу влади. Порівняльний аналіз теоретичних положень Маркса і Дарендорфа як представників однієї наукової течії. Погляди Дарендорфа на умови, що впливають на гостроту конфлікту, глибину і темп змін, викликаних конфліктом.

Продовження конфліктного функціоналізму у роботах Л.Козера. Переоцінка конструктивних наслідків конфлікту. Виділення "причинних ланцюгів" — схем зв'язків між конфліктом та його позитивними наслідками: збереженням або відновленням інтеграції системи та її пристосованості. Недооцінка руйнівних наслідків насильницького неконструктивного конфлікту. Причини конфліктів — ситуація, коли існуючій системі розподілу дефіцитних ресурсів починають відмовляти у законності. Емоції учасників конфлікту, реалістичність їх поглядів, зв'язок конфлікту з їхніми основоположними цінностями і проблемами — фактори гостроти конфлікту.

3. Ситуаційний та когнітивістський підходи у психологічному вивченні конфліктів

Біхевіористичне тлумачення конфлікту. Дослідження в Йєльському університеті за схемою «ситуація — конфліктна поведінка». Соціально-психологічні конфлікти як особлива форма агресивної відповіді на ситуацію фрустрації. Конфлікт — наслідок неправильного научіння та патологічна поведінка. Дослідження М. Дойча щодо інтерперсональних та М. Шерифа щодо міжгрупових конфліктів. Теорія кооперації та конкуренції М.Дойча. Взаємозалежності між цілями учасників групи та тином дій цих людей як детермінанти їх між-особистісних відносин. «Закон соціальних відносин». Критика експериментів М.Дойча. Схема експериментів М. Шерифа. Недоліки та переваги ситуаційного підходу.

Передісторія когнітивістського підходу в роботах К.Левіна. Увага К.Левіна до суб'єктивних факторів поведінки. Роль когнітивних суб'єктивних образів суб'єкта у його поведінці. Закономірності конфліктної взаємодії за К.Левіним.

Теорії балансу Ф.Хайдера та Т.Ньюкомба. Головні детермінанти взаємовідносин — співвідношення між попередньо сформованим уявленням про партнера по спілкуванню, актуальним сприйняттям та оцінкою його поведінки. Трьохкомпонентна модель взаємовідносин Ф.Хайдера, П'ятикомпонентна модель взаємовідносин Т.Ньюкомба: головна роль сприймання суб'єктом ставлення партнера до об'єкта.

Конфлікт як результат суб'єктивної інтерпретації ситуації. Погляд на конфлікт як когнітивну схему (У.Клар). Конфлікт — це висновки, що робляться в результаті сприймання ситуації. Двохфазний процес формування систем знання. Когнітивні та мотиваційні фактори цього процесу.

Суб'єктивна невирішуваність ситуації як обов'язкова умова виникнення конфлікту за В.С.Мерліним.

Внесок різних підходів до психологічного вивчення конфлікту в розробку конфліктології.