Міністерство освіти і науки молоді та спорту України Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя

 

Кафедра приладів та

контрольно вимірювальних

систем

 

 

 

Лабораторна робота №2

На тему:

“ Контроль кутів та конусів”

 

 

 

 

Виконав:

Студент групи ХС-21

Аношкін Іван Володимирович

Перевірив :

Апостол Юрій Орестович

 

 

 

 

 

 

Тернопіль - 2016

Мета роботи:

1. Ознайомитись з методами та засобами для вимірювання кутів та конусів.

2. Оволодіти навиками вимірювання кутів та конусів.

Засоби вимірювання - кутомір з ноніусом типу 2-УН ГОСТ 5378-66, (кутомір Семенова), синусна лінійка, набір плоско-паралельних кінцевих мір довжини, контрольна плита.

Об’єкт вимірювання – деталь з конічною поверхнею.

Методи вимірювання кутів та конусів

Для вимірювання кутів та конусів використовуються наступні методи:

1. Метод порівняння (відносний метод), який здійснюється за допомогою кутових мір, кутників, шаблонів та конічних калібрів.

2. Гоніометричний метод, який передбачає використання кутомірів різних конструкцій, оптичних ділильних головок, оптичних квадрантів та ін.

3. Тригонометричний (посередній) метод вимірювання кутових величин шляхом перерахування результатів лінійних вимірювань, які виконуються за допомогою таких приладів, як синусні лінійки, вимірювальні кульки, ролики, мікроскопи та ін.

ЗАСОБИ ВИМІРЮВАННЯ КУТІВ

Вимірювання кутовими мірами

При вимірюванні кутовими мірами (рис.1) використовується відносний метод, тобто виконується шляхом порівняння кута α_д на перевіряємій деталі 1 з кутом α кутової міри 2. Різниця _ визначається по величині зазору S, який вимірюється набором щупів 3. При цьому відхилення кута _ визначають із співвідношення

_=arctg S/L,

де S- величина зазору, L- довжина дільниці, на якій вимірюють зазор. Дійсне значення кута визначається в залежності від співвідношення кута α кутової міри та відхилення _ і дорівнює

α_д = α - _ (рис.1,а) або α_д = α + _ (рис.1,б).

а)

б)

Рис. 1.

На рис.2. зображені схеми контролю кутів за допомогою вимірювальної головки. При вимірюванні по першій схемі (рис. 2,а) спочатку в пристрої між трьома упорами 1 встановлюється кутова міра 2 з номінальним значенням вимірювального кута . При цьому фіксується показання А₁ вимірювальної головки 3. Потім на місце кутової міри встановлюється вимірювана деталь 4 і знову знімається показання А₂ вимірювальної головки 3. Відхилення кута вимірюваємої деталі від кута міри визначається по формулі:

 = arctg (A₁-A₂)/L,

де L-відстань між верхнім упором та вимірювальною головкою.

а)

б)

Рис.2.

За допомогою вимірювальної головки кути часто вимірюються по схемі, зображеній на рис 2,б. В цьому випадку на вимірювальну поверхню деталі 3 встановлюється блок кутових мір 2, який упирається в упор 4. При цьому домагаються, щоб при переміщенні вздовж поверхні кутової міри головки 1 її показання не змінювались. Вимірювальний кут в цьому разі дорівнює сумарному куту блока кутових мір. При складанні блоків кутових мір необхідно додержуватись тих же правил, що й при складанні блоків кінцевих мір довжини.