1.Стандарти ісо 9000 прийняті більше, ніж у 30 країнах. У колишньому срср їх прийняли як державні ще у 1988 році.

Основний принцип, на якому діють такі системи контролю якості – запобігання дефектів продукції на етапах її розробки, а не їх виправлення.

Якщо споживач бажає, щоб замовлена продукція відповідала міжнародним стандартам, то стандарт ІСО 9000 вносять до угоди, як обов’язкова умову.

3. Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів поліпшеного рівня якості.

Поняття та види конкурентоспроможності

Поняття конкурентоспроможності (КС) залежить від економічного об`єкту, який розглядається.

Конкурентоспроможність країни - це її вміння при справедливих умовах вільного ринку виробляти товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам, і при цьому збільшувати доходи своїх громадян. Рівень конкурентоспроможності країни визначається такими основними факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

Існують три основних, тісно взаємопов’язаних види конкурентоспроможності :

1. Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають її успіх на ринку в умовах широкої пропозиції інших конкурентів.

2. Конкурентоспроможність підприємства - наявні можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які більше потрібні для споживачів, ніж товари конкурентів. Конкурентоспроможність підприємства можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

3. Конкурентоспроможність персоналу підприємства - це вміння кожного і всіх разом, як одне ціле, швидко сприймати і ефективно реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції з найменшими витратами всіх видів ресурсів.

З цього можна зробити висновок : у багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені таким чином:

1) КС персоналу;

2) КС підприємства;

3) КС продукції (одержана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

Критерій конкурентоспроможності - визначається стабільністю місця підприємства і його продукції на своєму ринку, а також рівнем продажу продукції підприємства на інших ринках.

Показники, які визначають конкурентоспроможність фірм:

• частка на внутрішньому і світовому ринках;

• чистий доход на одного зайнятого робітника;

• чисельність зайнятих робітників;

• кількість основних конкурентів.

Визначення цінової конкурентоспроможності на внутрішньому національному ринку, як правило, проводиться шляхом порівняння цін внутрішнього ринку і цін імпортних товарів, або світових цін.

Шляхи підвищення конкурентоспроможності основної продукції:

0. зниження затрат на виробництво, собівартості та ціни;

1. покращення технічних характеристик, параметрів надійності та дизайну;

2. гнучка маркетингова, цінова та товарна політика;

3. удосконалення маркетингових досліджень та реклами;

0. проведення сертифікації продукції.

4. Одними з найбільш важливих питань, які стоять перед підприємством під час розробки бізнес-плану, є такі:

• які виробничі потужності потрібні підприємству для виконання виробничої програми ?

• яке конкретне обладнання для цього необхідне?

• де, в яких постачальників, на яких умовах його слід придбати?

Таким чином, виробнича потужність є важливим фактором у питаннях стратегії і тактики фірми.

Виробнича потужність підприємства – це його потенційна можливість випускати максимальну кількість продукції в одиницю часу, виходячи з наявної технології виробництва і того рівня організації праці, якого підприємству вдалося досягти.

Одиниці виміру виробничої потужності на різних підприємствах залежать від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Найчастіше це натуральні вимірники, залежно від виду продукції. Так, потужність текстильних підприємств визначається максимально можливим випуском тканин у погонних і квадратних метрах, прядильних фабрик - у тоннах прядива, цегельних заводів - у тис. штук умовної цегли, металургійних комбінатів - у тоннах виплавленої сталі, на підприємствах цукрової та молочної промисловості виробнича потужність характеризується кількістю сировини, яка переробляється за добу і т.п.

Використання натуральних показників для виміру виробничої потужності можливе тільки на вузькоспеціалізованих підприємствах підприємствах, що випускають однорідну нескладну продукцію. При багатономенклатурному виробництві сумарна потужність підприємства визначається в грошовому вираженні.

Розрізняють три види виробничої потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну.

• проектною є потужність, яка визначається ще в процесі проектування та будівництва нового підприємства або під час реконструкції ( розширення ) діючого підприємства. Вона має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння.

• поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (наприклад, номенклатури продукції).

• резервна виробнича потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях:

• в електроенергетиці і газовій промисловості – для покриття так званих “пікових” навантажень в електро- і газових мережах;

• в харчовій промисловості – для переробки збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини у високоврожайні роки;

• на транспорті – для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці або у “час пік” протягом дня.

Поточна потужність – величина змінна, тому визначають її 3 види:

• вхідна виробнича потужність – визначається на початок планового періоду на основі наявного обладнання, досягнутого рівня організації праці, середньої трудомісткості виготовлення одиниці продукції;

• вихідна виробнича потужність – визначається на кінець планового періоду з урахуванням введення нового обладнання, виведення застарілого обладнання, зниження трудомісткості одиниці виробу завдяки організаційним заходам;

• середньорічна виробнича потужність – визначається на основі вхідної та вихідної виробничої потужності за формулою:

Вир.П вв * t 1 Вир.П вив * t 2 Вир.П л * t 3

Вир.П сер.р = Вир.П вх + ----------------------- - ----------------------- - ------------------- , нат.пок

12 12 12

Вир.П вх_. – вхідна виробнича потужність

Вир.П вв _.– виробнича потужність, яка додається в результаті введення нового обладнання

t ₁ – кількість місяців, у які ця потужність (обладнання) діяла

Вир.П вив– потужність, яка втрачається підприємством через виведення обладнання

t ₂ – кількість місяців, у які це обладнання не діяло

Вир.П л_. – ліквідована виробнича потужність (вибуття застарілого обладнання)

t ₃ – кількість місяців, у які це обладнання не діяло

На величину виробничої потужності підприємства впливають такі фактори:

• бажана величина обсягу випуску продукції;

• кількість обладнання (робочих місць);

• технічний рівень обладнання та його продуктивність;

• ступінь оволодіння технікою робочими;

• величина виробничих площ підприємства;

• .рівень механізації та автоматизації

• якість матеріалів, досконалість конструкцій виробів тощо

Ефективність використання виробничої потужності характеризує показник – коефіцієнт використання виробничої потужності.

Плановий випуск продукції ( виробнича програма )

К вик.вир.п = -------------------------------------------------------------------------------

Середньорічна виробнича потужність

Очевидно, що чим ближчий цей коефіцієнт до 1, тим ефективніше використовується виробнича потужність.

На величину К вик.вир.п впливають:

1. Зовнішні фактори:

• конкурентоспроможність продукції;

• ринкова потреба в продукції та ринкова кон’юнктура;

• система матеріально-технічного забезпечення підприємства тощо.

2. Внутрішні фактори:

• організація праці ;

• система планування у фірмі;

• структура парку обладнання;

• наднормативні простої устаткування в ремонті

• підвищення змінності роботи устаткування

• організація обслуговування виробництва

Вибуття потужності відбувається по наступних причинах:

- знос устаткування;

- зменшення годин роботи устаткування;

- зміна номенклатури або збільшення трудомісткості продукції;

- закінчення терміну лізингу устаткування.