Вправа «Мікрофон».
- Чи сподобався вам перший урок? Чим?
- Про що ви дізналися на цьому уроці?
- Про що ви із задоволенням розповісте своїм батькам?
Додаток
Ілюстрації для пазлів
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розробка першого уроку для учнів 2-4 класів
Тема. «Батьківщина, мати, мова – три цілющих, вічних слова.»
М. Сингаївський
Мета: формувати ключові компетентності:
вміння вчитися – висловлювати власні думки, робити висновки;
громадянську – відчувати себе патріотом рідної землі.
Формувати предметну читацьку та літературознавчу компетентності:
розширити знання учнів про українського поета Василя Симоненка та його творчість; розвивати мовлення учнів та навички виразного читання; виховувати почуття патріотизму, любові до рідної мови, Батьківщини, повагу до матері; прищеплювати бажання завжди стати на захист рідної землі.
Обладнання: політична карта України, портрет Василя Симоненка, комп’ютер, екран, 3 надувні кульки різного кольору з написами «Батьківщина», «мати», «мова»; картки для групової, парної, фронтальної роботи, український віночок (невисоко прикріплений на дошці), 9 різнобарвних стрічок (довжиною по 50см кожна), мікрофон.
Особливості проведення. Урок розроблено з використанням відеоролика, інтерактивних технологій «Асоціативний кущ», «Мікрофон», використано різні форми парної, групової, колективної роботи, ігрові моменти.
Хід уроку
Організація учнів до уроку.
Треба разом привітатись:
Добрий день!
Дружно голосно сказати:
Добрий день!
У долоні поплескайте,добрий день!
Дружно всі, не відставайте, добрий день!
Актуалізація опорних знань учнів. Оголошення мети і завдань уроку.
Учитель. Ось і закінчилися літні канікули. Всі учні нашого класу добре відпочили і прийшли до школи.
- З якою метою ви прийшли у школу?
- Про що на, вашу думку, ми будемо говорити на першому уроці?
Діти, тему нашого уроку ви прочитаєте, коли розшифруєте її.
Потрібно в словах вилучити зайві склади.
Батьодківлищизана, малірічти, мосорева – шутриві цілюнещих вічкуних слоріва. (Утворене речення підкреслити і прочитати хором).
Основна частина.
Бесіда вчителя.
Ці чудові слова належать відомому українському письменнику Миколі Сингаївському:
Батьківщина, мати, мова.
- Чому ці слова можна назвати цілющими?
- Чому вони названі вічними?
- Як називається наша Батьківщина?
- А як називається той куточок нашої країни, де ми з вами живемо? (Показуємо його на карті)
Батьківщина – наш рідний край, це земля, на якій ми народилися. Тут народилися наші батьки, тут поховані наші предки. Україна відома всьому світу своїми родючими землями, добрими й працьовитими людьми. Так склалося, що здавна наші землі були ласим шматком для сусідів. Пригадаймо набіги татарських орд, турецьких яничар, польських феодалів. Україна завжди жила і боролась. І зараз вона бореться за свою цілісність.
Ось уже більше року у нашій країні дуже неспокійно. Ми з тривогою слухаємо радіо та дивимось телевізор. Всі люди переживають і думають про події на сході України.
На думку спадають слова нашого земляка поета Василя Симоненка. Він жив і працював у Черкасах. Його ім’я носить Черкаська спеціалізована школа №33.
Ці рядки написані 60 років тому. А здається, що говорить він про кожного нашого воїна сьогодні:
Можливо, знову загримлять гармати, І танк зімне пшеницю на лану, І буде плакать і журитись мати, Коли сини ітимуть на війну. І хтось востаннє поцілує милу, І хтось сльозу непрохану змахне, А може, дехто втратить віру й силу, Своє життя рятуючи одне. Але не я... Я квиснути не стану, Хоч як не буде боляче мені, – За нашу землю, дорогу й кохану, Я рад прийнять на себе всі вогні. За тих дітей, що бігають до школи, За матерів, змарнілих у труді, За рідні наші верби довгополі, За наші дні прекрасні й молоді. І тут ні сліз, ні відчаю не треба, І тут не треба страху і ниття – Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя.
Помер Василь Симоненко дуже молодим, йому було 28 років. Поховали поета у Черкасах. На його надгробку викарбувано слова, які стали піснею (звучить уривок пісні):
«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Слово дітям (учні по черзі стають біля кульки з написом «Батьківщина», кожен читає слова і прикріплює до віночка свою стрічечку)
Учениця.
СПОВІДЬ УКРАЇНІ
Україно… Я – невеличка часточка твоя. Знаю твою трагічну історію, знаю, що ти заслуговуєш на кращу долю. Тому я небайдужа до всього, що пов’язано з тобою. Тому болять мені твої рани, бо я жива твоя часточка.
А яких синів, дужих та сильних, ти вигойдувала у своїх вербових колисках. І ще змалку вкладала їм у руки гострі шаблі. Наливайки і Кармелюки, Залізняки і Богуни…Де їхні могили? Де їх велична слава?
Учень (слухають стоячи).
МОЛИТВА
Б
оже,
великий, єдиний,
Нам Україну храни.
Волі, світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти.
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний.
Нам Україну храни.
Всі свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю. Дай йому долю.
Дай доброго світа.
Щастя дай, Боже, народу
І
многая, многая літа.
О. Кониський
Учениця.
Я - УКРАЇНКА Я – українка!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
У вірші складати.
Я – українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Л
іси
і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я – українка!
О. Василенко
Учень.
УКРАЇНО!
Україно! Ти для мене – диво!
І нехай пливе за роком рік,
буду, мамо, горда і вродлива,
з тебе дивуватися повік.
В. Симоненко
Учень.
Я НЕ БУВАВ ЗА ДАЛЬНІМИ МОРЯМИ…
Я не бував за дальними морями,
чужих доріг ніколи не топтав –
в своїм краю під буйними вітрами
щасливим я і вільним виростав.
Мене ліси здоров’ям напували,
коли бродив у їхній гущині,
мені поля задумливо шептали
свої ніким не співані пісні.
Коли не вмів ще й букваря читати,
ходив, як кажуть, пішки під столом,
любить людей мене навчила мати
і рідну землю, що б там не було.
Чужих країв ніколи я не бачив,
принад не знаю їхніх і окрас,
та вірю серцем щирим і гарячим:
нема землі такої, як у нас.
В. Симоненко
Учениця.
МАЛА УКРАЇНКА
Ой вдягнуся у неділю у вишивану сорочку,
У червону спідничинку і коралі на шнурочку.
Заплету я свої коси і візьму віночок з рути.
Ще васильком заквітчаюсь. Чи від мене кращій бути?
А на ноги чоботята, червоненькі, сап’янові.
Я маленька українка, будьте всі здорові!
Ю. Шкрумеляк
Фізкультхвилинка. Відеокліп. «Україно, ми твоя надія»