3. Вивчення і аналіз організаційної структури управління банком.

Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами:

— структурою управління банком;

— структурою його функціональних підрозділів та служб.

Згідно з положеннями Закону України “Про господарські товариства” структура управління комерційними банками представлена на рисунку 3.1

Структура управління комерційним банком

Вищий орган управління

Спостережний орган

Виконавчий орган

Контрольний орган

Рис. 3.1 Структура управління комерційними банками

Вищим органом акціонерного та пайового банку є загальні збори акціонерів. Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

• визначення основних напрямів діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;

• обрання та відкликання членів спостережного, виконавчого та контрольного органів банку;

• затвердження організаційної структури банку, а також внутрішніх положень, що регламентують виконання банківських операцій;

• внесення змін до статуту банку;

• затвердження річних результатів діяльності, порядку розподілу прибутку та покриття збитків;

• прийняття рішення про додатковий випуск акцій (для акціонерного) чи встановлення розміру та порядку внесення учасниками додаткових вкладів для збільшення статутного капіталу пайового банку;

• створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв та затвердження їхніх статутів і положень;

• прийняття рішення про припинення діяльності банку;

• інші питання, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів за статутом банку.

Визначення стратегії банку тісно пов’язане з його організаційною структурою (рис. 3.2).

Правління банку

Голова правління

Комітет з управління активами і пасивами

Кредитний комітет

Департамент з управління активно-пасивними операціями

Кредитний відділ

Відділ цінних паперів

Відділ мобілізації ресурсів

Відділ планування і економічного аналізу

Рис. 3.2 Організаційна структура комерційного банку

Адже для реалізації намірів необхідна структура, яка дасть змогу динамічно управляти діяльністю установи (якщо вона неадекватна, то гальмуватиме розвиток системи). Проектування структури базується на стратегічних планах, з їх зміною відбуваються зміни і в організаційній структурі.

Зі зміною технологічних та економічних параметрів ринку банківських продуктів і послуг змінюється структура кадрових потреб банків: скорочується штат працівників, вивільнених завдяки комп'ютеризації та автоматизації від виконання рутинних обов'язків; зростає попит на кваліфікованих фахівців з високим рівнем комп'ютерної підготовки, знанням нових банківських продуктів і технологій - спеціалістів з фінансового, системного аналізу, планування, маркетингу, з операцій із цінними паперами та інвестиціями.

Слід зазначити, що ефективна організаційна структура банку сприяє контролю політики управління ризиками. Процес управління ризиками, зазвичай, контролюють правління банку та комітет з управління ризиками. Стратегію і політику в процесі управління ризиками визначає комітет з управління ризиками. Діяльність банку також регулюють кредитний комітет, технологічний комітет і комітет клієнтської політики. В таблиці 3.2 висвітлені основні завдання зазначених комітетів в межах реалізації системи “ризик-менеджменту”.

Підрозділом, який безпосередньо здійснює процес управління ризиками є комітет з управління ризиками. До його функцій також входять: забезпечення ліквідності і платоспроможності банку; забезпечення прибутковості операцій банку, встановлення квотувань за залученими ресурсами і процентних ставок за активними операціями; організація комплексної системи управління активами і пасивами; проведення контролю і моніторингу управління активами і пасивами в режимі реального часу; організація управління ризиками шляхом установлення лімітів на здійснення банківських операцій.

Таблиця 3.2

Основні завдання зазначених комітетів в межах реалізації системи “ризик-менеджменту”

Комітет	Завдання
Комітет управління ризиками	забезпечення прибутковості банку і досягнення адекватного рівня капіталізації в умовах мінливої економічної ситуації; здійснення нагляду за управлінням процентним, валютним, кредитним ризиками, ризиком ліквідності й іншими ризиками; ведення політики щодо лімітів і нормативів; планування; прогнозування коливань процентних ставок і курсів; управління капіталом банку
Кредитний комітет	визначення кредитної політики банку; управління кредитними ризиками при проведенні активних операцій; розробка методології проведення кредитно-інвестиційних операцій; підвищення ефективності клієнтської політики в частині здійснення кредитно-інвестиційних операцій
Технологічний комітет	постійне підвищення технологічного рівня банку; формування продуктового ряду банку; розробка технологічних корпоративних стандартів;
Комітет клієнтської політики	моніторинг стану клієнтської бази щодо регіонів; розробка єдиної стратегії в роботі з клієнтами; розробка рекламної стратегії банку, орієнтованої на визначені групи клієнтів.

Організаційна структура банку є основою ефективного стратегічного і тактичного управління. Вона повинна відповідати найсучаснішим ринковим вимогам і постійно вдосконалюється завдяки розвитку технічних засобів опрацювання інформації, наявності висококваліфікованих фахівців.

Стратегічне управління містить два взаємодоповнюючі процеси: вибір стратегічних позицій та управління в реальному часі. Можливості вітчизняних банків щодо планування власної діяльності зумовлені, насамперед, зовнішнім середовищем - економічною та політичною нестабільністю. Це призводить до невизначеності макроекономічних показників (приросту грошової маси, , інфляції); параметрів ринків, на яких доводиться працювати; мінливості законодавчого поля та правового регулювання. Тому для банків часовим горизонтом планування, у межах якого розробляються прогнозні показники, є рік; оперативне планування проводиться з розбивкою на квартали.

Менеджери банку, насамперед, повинні забезпечити належний рівень ліквідності. Проблема підвищення ліквідності комерційних банків - одна з важливих у регулюванні діяльності банків. Саме тому показники ліквідності належать до групи показників оцінки фінансового стану банку і деякі закордонні аналітики ставлять на перше місце за мірою їх важливості для діяльності кредитної установи загалом.

Особлива увага керівництва банків і контролюючих органів до управління капіталом пов’язана з функціями, які виконує капітал: забезпечення фінансової надійності банку, підтримання довіри з боку кредиторів та суспільства. Наявність певного, законодавчо встановленого розміру капіталу є умовою створення банківської установи та розширення діяльності. Сьогодні для комерційного банку проведення капіталізації - це питання подальшого існування. Проблеми пошуку її джерел мають як зовнішній, щодо банку, характер (брак потенційних інвесторів, можливості більш прибуткового альтернативного розміщення коштів), так і внутрішній (тенденція до зниження рівня прибутковості операцій, конфлікти інтересів акціонерів). Тому часто залучення акціонерів та реалізація їхніх фінансових інтересів відбувається далеко не прозорими, з огляду не економічну доцільність, шляхами.

4. Аналіз формування та розміщення фінансових ресурсів ПАТ “Промінвестбанк”.

4.1Сутність, склад та джерела формування фінансових ресурсів ПАТ “Промінвестбанк”

Ресурси комерційного банку, як і ресурси будь-якого суб’єкта господарювання, складаються з власних коштів (власного капіталу) та коштів, наданих у тимчасове користування за певну плату. Останні називають залученими коштами або зобов’язаннями банку. Вони складаються з депозитних вкладів різного типу та не депозитних залучень. Депозитні вклади часто називають основними депозитами або залученими коштами банку. Не депозитні залучення називають фондами, придбаними на грошовому ринку, або запозиченими коштами банку. На відміну від інших підприємницьких структур залучені ресурси банку значно перевищують його власні фінансові ресурси, що багато в чому визначає специфіку діяльності банку.

Банківський капітал виконує три основні функції: захисну, оперативну та регулюючу. Крім того, капітал дає можливість банку залучати на ринку додаткові фінансові ресурси, забезпечувати ліквідність та знижувати ризики.

Захисна функція капіталу банку полягає в збереженні платоспроможності банку та забезпеченні інтересів акціонерів і вкладників у разі ліквідації банку. Хоча більша частина збитків банку покривається за рахунок поточних доходів банку, а не за рахунок капіталу, капітал таки відіграє роль захисної "подушки". Він дає можливість банку зберегти платоспроможність та продовжити свою діяльність навіть тоді, коли банк зазнав значних втрат, які не можуть покрити поточні доходи.

Оперативна функція капіталу має велике значення на початковому етапі функціонування банку, коли за рахунок власного капіталу здійснюється придбання приміщень, обладнання тощо. В подальшій діяльності банку оперативна функція капіталу не має такого визначального значення, як захисна чи регулююча.

Регулююча функція капіталу є уособленням державної політики в сфері банківської діяльності, яка в першу чергу направлена на захист інтересів вкладників та забезпечення стабільності банківської системи в цілому.

Достатній рівень капіталу дає змогу реалізувати більш гнучкі та агресивні стратегії, долати труднощі, тоді як низький – значно звужує можливості банківського менеджменту.

Загалом, фінансові ресурси будь-якого банку – кошти, які він використовує з метою отримання прибутку, другорядною метою банку є – надання певних послуг своїм клієнтам, по-скільки без клієнтів, вкладників, банківська діяльність буде безкорисною. Авжеж і сам фінансові ресурси комерційного банку, мають свій склад та структуру (див. рис. 4.1).

Ресурси комерційного банку

Власний капітал

Зобов’язання

Основний капітал Додатковий капітал

Основні депозити: - По запитання - Строкові - Ощадні вклади

Фонди грошового ринку: - Боргові цінні папери - Міжбанківські кредити

Рис. 4.1 Ресурси комерційного банку

Формування системи фінансових джерел передбачає визначення критеріїв залучення того чи іншого джерела фінансування; аналіз можливих джерел фінансування на основі оцінювання їх якісних і кількісних характеристик; вибір джерел, що відповідають обраним критеріям; визначення оптимальної структури фінансових джерел.

Джерела зовнішнього фінансування можна вибирати за такими критеріями:

• порівнянням розмірів витрат на одержання фінансів з альтернативних джерел;

• терміном виплати боргу з погляду вигідності терміну погашення у зручний для підприємства час;

• імовірні обмеження в надходженні коштів;

• ризик переходу контролю до іншого власника. Для зниження ризику система джерел фінансування має бути по можливості диверсифікована за термінами погашення і видами джерел.

Власні фінансові ресурси підприємства обмежені статутним фондом, прибутком після відрахування податків і емісією акцій. Однак потреби підприємства у фінансових ресурсах можуть бути більшими. Тоді доводиться вдаватися до боргових фінансових джерел. У ринковій економіці розмаїтість боргових фінансових ресурсів збільшується. Поряд із кредитом до боргових джерел належать облігації, лістинг і факторинг. Будь-яка особа, що постачає підприємство борговими фінансовими ресурсами, є кредитором.

Надалі, дані, які будуть аналізуватись свідчать про зміни у складі активів їх обсязі й структурі (див. Рис. 4.2). Обсяг активів за останній рік збільшилися в 1,7 рази. При цьому зріс обсяг коштів в інших банках, у Національному банку України та готівкових коштів банку і значно зменшився обсяг цінних паперів в портфелі банку на продаж та в торговому портфелі. Зріс обсяг основних засобів та нематеріальних активів, кредити та заборгованість клієнтів.

Рис. 4.2. Динаміка активів ПАТ КБ “Промінвест Банк”

До складу пасивів (джерел фінансових ресурсів) входить капітал банку та зобов’язання банку. У структурі джерел коштів відбулися незначні зміни. Такі зміни в складі й структурі фінансових ресурсів можна оцінити позитивно (зменшилися кошти до запитання, збільшилася сума строкових коштів тощо). Слід відмітити, що у структурі пасивів зобов’язання значно перевищують капітал банку. Це спричинено тим, що значну масову частку в загальній кількості пасивів займають кошти клієнтів (банків, юридичних та фізичних осіб), а саме: 85% – 2008р.; 83% – 2009 р.; 79% – 2010 р. Це може призвести до відтоку капіталу клієнтів, що в свою чергу може призвести до небажаних результатів. Можна відмітити, що протягом аналізованого періоду статутний капітал ПАТ КБ “Промінвест Банк” постійно зростав. Так за період з 2009по 2012 роки включно розмір статутного капіталу збільшився 1 583 250 тис. грн., а за останній рік він зріс на 631 250 грн.

4.2 Аналіз майнового стану ПАТ КБ “Промінвестбанк”

Розмір власного капіталу банку є базовим при обчисленні більшості економічних нормативів, які встановлюються Національним банком з метою регулювання банківської діяльності та фінансової системи в цілому.

Ресурси будь-якого суб’єкта господарювання, складаються з власних коштів (власного капіталу) та коштів, наданих у тимчасове користування за певну плату. Останні називають залученими коштами або зобов'язаннями банку. Вони складаються з депозитних вкладів різного типу та не депозитних залучень. Депозитні вклади часто називають основними депозитами або залученими коштами банку. Не депозитні залучення називають фондами, придбаними на грошовому ринку, або запозиченими коштами банку. На відміну від інших підприємницьких структур залучені ресурси банку значно перевищують його власні фінансові ресурси, що багато в чому визначає специфіку діяльності банку.

Власний капітал банку – це спеціально створені фонди та резерви, які використовуються банком протягом усього періоду його функціонування і призначені для поглинання можливих збитків та забезпечення економічної стабільності банку. Капітал дає змогу банку не тільки покривати можливі збитки, що виникають внаслідок підприємницьких та портфельних ризиків, а й максимізувати доходи акціонерів.

Банківський капітал виконує три основні функції: захисну, оперативну та регулюючу. Крім того, капітал дає можливість банку залучати на ринку додаткові фінансові ресурси, забезпечувати ліквідність та знижувати ризики.

Банк є особливим фінансовим інститутам і організаційним центрам ринку позичкових капіталів, тобто сукупності взаємовідносин, де об’єктом угоди виступає грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього.

Формування фінансових ресурсів є своєрідним накопиченням грошових коштів, які формуються в руках суб’єктів господарювання та держави і призначені для цілей розширеного виробництва, матеріального стимулювання, задоволення соціальних потреб, потреб оборони та державного управління.

Проаналізувавши баланс ПАТ “Промінвест Банк ”, бачимо, що в загальному протягом аналізованого періоду збільшились обсяги активів. Найбільшу частку в структурі активу протягом усіх аналізованих років складають надані кредити та заборгованість клієнтів. Проте частка в структурі активів зменшилась (74% активів станом на 01.01.12 р. проти 85% – станом на 01.01.11 р.). Аналізуючи динаміку активів протягом аналізованих трьох років можна відмітити, що більшість показників зросли у певних пропорціях, що свідчить про позитивні результати діяльності ПАТ “Промінвест Банк”. Проте деякі елементи фінансових ресурсів стали меншими порівняно з минулими роками, а саме: цiннi папери в портфелі банку на продаж станом на 01.01.2011 зменшились на 98% в порівнянні до 01.01.10, на 6% зменшились цінні папери в торговому портфелі банку, майже в 4 рази зменшилась величина відстрочених податкових активів.

Вважають, що нормативне співвідношення між власним і залученим капіталом повинно становити 50/50. Проте це співвідношення умовне і залежить від виду діяльності і політики банківської діяльності.

З проаналізованого зведеного балансу за 3 роки випливає, що майновий стан банку в основному формуються за рахунок залучених коштів, причому основну частину яких становить кредиторська заборгованість (“По авансах одержаних”).

Можна сказати, що ПАТ “Промінвест Банк”, в значній мірі залежить від зовнішніх джерел фінансування, що негативно характеризує роботу банку, але завдяки кредитам наданим приватним клієнтам, весь майновий стан внормалізовується (див. табл. 4.2.1).

Таблиця 4.2.1

Кредити приватним клієнтам у доларах США

Назва	2011 рік	2012 рік
АКБ “ТАС-Комерцбанк”	233 634	397 813
ЗАТ “ТАС-Інвестбанк”	108 810	224 111

Достатність капіталу – це здатність банку покривати свої витрати.

Банку необхідно мати достатній капітал для забезпечення обсягу і характеру своїх комерційних угод. Згідно з Базельською угодою основними показниками достатності капіталу є мінімальний коефіцієнт ризиковості активів і мінімальний коефіцієнт капітального покриття.

Отже, як бачимо, проаналізувавши показник майнового стану по кредитам приватних клієнтів, перевищує нормативне значення за попередній 2012 рік, що свідчить про здатність банку виконувати свої зобов’язання. Проте в подальші періоди він значно зростатиме, завдяки задовільному майновому стану, та конкурентноспроможності на міжбанківському ринку. Це свідчить, про те, що керівники банку прийняли певні міри, тобто були переглянуті високоризикові активи банку і адекватність їхньої прибутковості до ризику з одночасним нарощуванням капіталу.

Таб.4.2.2

Власний капітал банку станом на 31 грудня 2013р.

Найменування статті	Сума
Статутний капітал банку	16 352 079 225.00
Резерви банку	1 914 589 936.63
Результат попередніх років	43 593 228.59
Результат поточного року	1 862 533 620.45
Усього капітал:	20 172 796 010.67