18.Атрибутивністьі цілісністьперцептивного відображення(спиймання).

Цілісність Полягає в збереженні в образі предмету, який сприймається, його окремих ознак, аспектів, властивостей та їх внутрішньої організації, тому предмети і явища постають в свідомості в єдності, завдяки цьому в нас виникає їх цілісний образ.Дослідження каузальної атрибуції допомагає пізнанню механізмів взаєморозуміння, процесів інтерпретації суб'єктом міжособистісного сприймання причин і мотивів поведінки інших людей.Каузальна атрибуція (лат. приписування) — інтерпретація необхідної суб'єкту інформації шляхом приписування партнеру по взаємодії можливих почуттів, причин І мотивів поведінки.Часто, не знаючи чи знаючи недостатньо справжні причини поведінки іншого індивіда, люди починають приписувати одне одному невластиві їм причини, зразки поведінки, загальні характеристики. Це явище дослідники назвали фундаментальною помилкою атрибуції.Фундаментальна помилка атрибуції — тенденція переоцінювання значення особистісних рис і установок людини та недооцінювання ролі ситуації у поясненні поведінки індивіда.Пояснюючи чиюсь поведінку, людина надає дуже мало значення ситуації і дуже багато — особистості. Спричинено це тим, що поведінка особи привертає більше уваги, ніж ситуаційні чинники. Помилка атрибуції здійснюється під час інтерпретації поведінки інших людей, хоч власну поведінку індивід пояснює з точки зору ситуації. Як правило, при цьому вважають, що інша людина особисто повинна відповідати за свою поведінку.З огляду на те, учасником події чи її спостерігачем є суб'єкт сприймання, виокремлюють такі типи атрибуції (Г. Келлі):— особистісна атрибуція. Причина приписується особисто тому, хто здійснює вчинок;— об'єктна атрибуція. Причина приписується об'єкту, на який спрямована дія;— атрибуція, пов'язана із обставинами. Причина приписується обставинам.Спостерігач частіше вдається до особистісної атрибуції, учасник більш схильний пояснювати те, що відбувається, обставинами.На процес міжособистісного сприймання, особливо при формуванні першого враження про незнайомця, відчутно впливають установки індивіда. Цю проблему було проілюстровано експериментально (О. Бодальов): різним групам демонстрували фотографію однієї людини, супроводжуючи її короткою характеристикою на зразок "герой", "злочинець", "письменник". Якщо установка спрацьовувала, словесні портрети одних і тих самих людей кардинально відрізнялися. Було з'ясовано також, що є люди, які не піддаються стереотипному сприйманню, і ті, які є вибірково стереотипними. 19. Константність, конструктивність і вибірковість сприймання. Перцептивна модель.

Якісну структуру можна харак. як взірець для пізнавання об’єктів та віднесення їх до того виду, класу до якого вони належать. Зафіксовані у психіці якісні структури назив. перцептивними моделями. Деякі з них є вродженими. Абсолютна більшість перцептивних м-й формується у процесі відображення дійсності і фіксується у психіці (пам'ять, як перцептивний досвід). Комплекси відчуттів різних модальностей які завжди виник. у суб’єкта в процесі відображення певного об’єкта фіксуються як відрізняльні властивості цього об’єкта і врешті решт інтегруються у його перцептивну модель. Кожна перц. модель функціонує у межах певного інтервалу кількісних варіацій якісно однакових властивостей: розмірів, форми, забарвлення,консистенції, ваги, смаку, запаху, звучання та ін.. Напр. яблука різні за всіма цими властивостями, є великі і малі, але не такі великі як кавун і не такі маленькі, як ягода журавлини. За формою вони також різні – і видовжені, і схожі на грушку, і круглі, але не такі видовжені як банан, і не такі круглі як апельсин.

Здатність перцепції знаходити сталі об’єктивні властивості об’єктів у мінливій сенсорній інф-ції що надходить від них у різних умовах сприймання їх назив. константністю (лат. констанс – різний, постійний, стабільний). Здатність перцепції враховувати наявність тієї сенсорної інф-ї від об’єктів якої не вистачає внаслідок обмеження її доступу до рецептивних поверхонь органів чуття суб’єкта іншими об’єктами називається конструктивністю. Здатність перцепції відділяти суттєві, відрізняльні, сенсорні ознаки у потоці сенсорної інф-ї, що надходить на чутливі поверхні органів чуття суб’єкта водночас із нею назив. вибірковістю, а також осмисленістю – на тій підставі, що на основі виокремлених суттєвих ознак об’єктів суб’єкт визначає і їх знач. – відносить до тих класів та категорій, до яких ці об’єкти належать.

Всі ті впливи, які змінюють сенсорну інф-ю від об’єктів, перешкоджають її надходженню наз-ся сенсорними перешкодами. Сенс. перешкоди включають: сенсорні спотворення – впливи умов сприймання на сенс. інф-ю, що надходить від об’єктів, які змінюють її; сенсорні втрати – відсутність частин сенс. інф-ї від об’єктів внаслідок блокування її іншими об’єктами; сенсорні шуми – сенсорна інф-я, що надходить від інших об’єктів водночас з інф-єю від об’єкта на якій звернена перцепція суб’єкта.

Отже, сприймання має виправити спотворення, цей процес наз-ся перцептивна корекція. Константність компенсує спотворення, конструктивність – втрати, вибірковість очищує від непотрібної інф-ї, фільтрує.

Перший і гол. фактор вибірковості сприймання – спрямованість уваги. Потім – значущість інформації для об’єкта. Тобто сприймання не пасивне відображення дійсності, а процес активного пошуку необхідної, важливої для суб’єкта інф-ї.

Константність. Механізми компенсації розмірів і ракурсів проекції об’єкта на сітківку нам відомі і руху. Забарвлення, якщо все перцептивне поле освітлюється джерелом світла, що має певне забарвлення, то перцепція визначає як білий найбільш світлий колір в цьому полі, а відтак усі інші. Тобто якщо світло, напр.. жовте, то ми не бачимо освітлене ним об’єктивне біле.

Експер-ти Йоганссона: 2 круглі світлі плями рухаються на екрані осцелографа:

1) плями рухаються паралельно з одноковою швидк. – суб’єкт бачить предмет продовгуватий, кінці якого світяться (очі звіра, фари авто);

2) плями рухаються паралельно, але одна з них швидше – сприймаються як цілісний предмет нахилений вперед – та пляма, що рухається швидше сприймається як наближений кінець цього предмета.

3) рухаються одна до одної перпендикулярно – суб’єкт бачить ніби вони рухаються одна одній на зустріч. Вияв. що картина бачення відповідає цілком закону векторного розкладання по осях координат на загальні незмінні і змінні варіюючи складові. Напевно наша психіка запрограмована у відповідності зі складеними законами влаштування оточуючого нас простору (геометрія постійної кривизни);

4) ритмічно змінюється сила освітленості – яскравість(одна яскрава – ін. ледь) – сприймається як маятник, що коливається зі світлою плямою на кінці.

5) змінюються розміри плям також ритмічно. Сприймається як ритмічне наближення – віддалення цих плям.

6) змін. колір плям теж ритмічно. Сприйм. як зміна освітлення.

Також відомі експерименти Еймза з неправильними кімнатами, та Ітельсона .