Перелік питань для підготовки до фахового вступного випробування (в т.ч. співбесіди)

1. Економічна система, її визначення, суть та основні структурні елементи. Типи економічних систем.

2. Власність: поняття, сутність, правовий та економічний зміст. Типи, форми і види

3. Сутність суспільного виробництва і його структура. Економічні ресурси та фактори суспільного виробництва.

4. Суть і форми організації суспільного виробництва. Основні фактори і структура суспільного виробництва. Закон вартості.

5. Гроші, їх виникнення, суть і види грошей. Функції грошей.

6. Суть ринкової системи його завдання, умови виникнення, принципи і функції. Суб’єкти і об’єкти ринкової економіки.

7. Моделі ринкової економіки та методи регулювання ринкової системи.

8. Формування ринкової економіки в Україні в період трансформаційних

9. Антимонопольна політика і антимонопольне регулювання в Україні. Функції Антимонопольного комітету України.

10. Суть попиту, закон попиту та фактори, що його визначають.

11. Пропозиція, закон пропозиції та фактори, що на неї впливають.

12. Взаємодія попиту і пропозиції. Модель ринкової рівноваги.

13. Конкуренція як рушійна сила ринкової економіки. Суть, види, функції і методи

14. Суть монополій, причини їх виникнення та їх види і форми.

15. Економічне зростання та його типи і фактори.

16. Економічні цикли, їх суть і фази циклу. Види і причини циклічних коливань. Антициклічна політика держави.

17. Ринок робочої сили та особливості його функціонування. Безробіття та його причини. Державне регулювання зайнятості.

18. Сутність, причини і види інфляції та її вимірювання.

19. Механізм інфляції: інфляція попиту і інфляція пропозиції та їх причини.

20. Соціально-економічні наслідки інфляції. Антиінфляційна політика держави.

21. Необхідність, суть, функції і методи державного регулювання економіки в

22. Фіскальна політика держави, її визначення, суть і напрями.

23. Державний бюджет, його структура та причини утворення дефіциту бюджету.

24. Банківська система та її структура. Функції центрального банку.

25. Гроші. Грошово-кредитна політика держави.

26. Земля, як засіб виробництва. Власність на землю: її еволюція, суть і форми в

27. Підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності. Основні ознаки, форми та

28. Витрати виробництва та їх види. Собівартість продукції, її види.

29. Результати господарської діяльності підприємства. Прибуток, дохід підприємства і рентабельність виробництва.

30. Заробітна плата: суть, форми і її системи в умовах ринку.

31. Поняття підприємництва. Принципи та організаційні основи підприємницької діяльності. Форми і функції підприємництва.

32. Світове господарство: поняття, ознаки, етапи та тенденції розвитку.

33. Міжнародна торгівля та міжнародний поділ праці. Концепція «порівняльних»

34. Глобалізація як новий етап розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. ТНК і розвиток інтеграційних зв’язків.

35. Проблеми та наслідки входження України до ЄС.

1. Економічна система, її визначення, суть та основні структурні елементи. Типи економічних систем.

Економічна система – це спосіб організації нац економіки. Елементами в економічній системі є: 1) продуктивні сили; 2)соціально-економічні відносини, які грунтуються на формі власності на засоби виробництва. Відносини власності є основними в структурі економічної системи. Вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається засобами виробництва, на чию користь розподіляються нац. багатства. Вони визначають поділ суспільства на класи і групи. Вони показують, хто має економічну владу і керує суспільством; 3) техніко економічні відносини. Визначають рівень розвитку і технології характерні взаємовідносини людини в процесі виробництва; 4)організаційно-економічні відносини. Встановлюють ефективність форми економічних звязків міє підприємствами; 5) господарський механізм – це сукупність форм і методів управління господарством на основі законів, економічних важелів; 6) тип економічних звязків між субєктами (за допомогою цін і ринків через довгострокові угоди або через адміністративно-встановлені структури). Ці елементи присутні в кожній складовій системі, їх особливості і визначають тип економічної системи. Економічна теорія визначає два критерії приналежності до певного типу економічної системи: 1) форма власності на засоби виробництва; 2) спосіб координації. За цими критеріями виділяють такі типи економічних систем: 1) традиційна; 2) ринкова економіка вільної конкуренції (капіталізм); 3) командна (адміністративно-командна); 4) змішана; 5) перехідна.

Традиційна економіка існує близько в 100 країнах. Основні риси: - планування приватної власності; - низький ріень соц і екон розвитку; - виробництво, розподіл і обмін баз на звичаях і традиціях; - технічний прогрес обмежений; -високий рівень безробіття; низька продуктивність праці; - темпи росту населення перевищують темпи виробництва; - велика зовнішньо-фінансова заборгованість; - висока роль держ. І силових структур в економіці і політиці. Ринкова економіка. Основні риси: - панування прив. Власності на засадах виробництва; - ринкова система управління господ. діяльн. Людини; - вільний вибір виду діяльності; - підприємницька діяльність здійснюється на свій ризик; - банкрутство підприємства великого значення для економіки не має; - діє чиста або досконала конкуренція; - виробляють те, що купується. Командна економіка. Основні риси: - суспільна власність на засадах виробництва; - централізоване планування; - відсутність конкуренції; - відсутність ринкової системи стимулювання; - купують те, що виробляється (вибору немає). Змішана економіка. Основні риси: - приватна власність існує в різних формах; - переплітається і взаємодоповнює колективне, прив., і держ. Господарств; - соц орієнтація економіки і підвищення на її основі рівня життя людей; - існує ринкове соморегулювання і регулює роль держави; - демократична форма управління – гарантії для всіх людей.

2. Власність: поняття, сутність, правовий та економічний зміст. Типи, форми і види

Власність в економічному сенсі являє собою складну систему господарських відносин, які існують у виробництві. Ця система включає в себе такі групи відносин: а) відносини з приводу привласнення умов виробництва і його результатів; б) відносини господарського використання майна; в) економічні форми реалізації відносин власності. Власність - це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.Власність через багатоманітність її суб'єктів (фізичні га юридичні особи) реалізується у різних формах (рис. 1).

Індивідуальна власність означає, що фізична особа (суб'єкт) є власни­ком певною об'єкта власності (засобів виробництва, нерухомих речей до­машнього вжитку, одягу, робочої сили тощо). Якщо об'єкт власності вико­ристовується для задоволення особистих потреб, така власність є особис­тою. У разі використання об'єктів власності з метою отримання певного доходу або вигоди власність характеризується як Індивідуально-приватна. Якщо об'єкти власності використовуються їх власниками без залучення найманої робочої сили, це - приватно-трудова власність, а з її залученням - приватно-нетрудова власність. Об'єкти індивідуальної власності за бажанням їх власника можуть використовуватися як для особистого використання (привласнення), так і для передачі іншим суб'єктам (у тимчасову оренду або дня використання споживних вартостей певного блага). Колективна власність - це соціальне (колективне) утворення, яке вступає в економічні відносини від імені певного товариства, в якому об'єднані кілька або багато суб'єктів. Партнерська власність є  об'єднанням чинників виробництва, фізичних та юридичних осіб з метою спільної г осподарської діяльності, в якій кож­ний учасник є власником певної частки капіталу. Акціонерна (корпоративна) власність заснована на володінні акціонер­ним капіталом, розподіленим на певну кількість акцій. її особливістю є поєднання рис індивідуальної і колективної форм власності. Термін „кооперація" (від лаг. слова cooperation- співпраця) вживається у двох значеннях. По-перше, як об'єднання трудових, матеріальних, інте­лектуальних та інших ресурсів для спільної праці і досягнення певної мети. По-друге, як організаційно-правова форма діяльності. Кооперація є самостійною продуктивною силою, що дає змогу отри­мати результат, який не може бути досягнутим за розрізнених дій окремих осіб. Це неприбуткова форма господарювання, особлива форма самодопомоги, самозабезпечення та економічного самозахисту населення. Зміни, які відбуваються в продуктивних силах суспільства під впливом науково-технічного прогресу, зумовлюють зміни у виробничих відносинах, що сприяє еволюції (поступовому, ненасильницькому перетворенню) форм власності, типів привласнення, а отже, й економічних систем. Найціннішою власністю є людський капітал. - оскільки основна частина доходів у країнах соціально-ринкової економіки здобувається саме на цей капітал. Сучасна економічна теорія визнає такі три види інтелектуальної власності: , -приватна власність, яка закріплюється володінням патенту чи ліцензією; -загальнодержавна (суспільна) власність, що являє собою суму знань та ідей, які перебувають у розпорядженні держави або всього суспільства і не можуть бути закріплені за будь-якою юридичною особою навіть на короткий строк; -проміжна форма, що являє собою науково-технічну інформацію, яку неможливо закріпиш патентами чи ліцензіями на скільки-небудь тривалий сірок у зв'язку з можливостями імітації створеної на її основі продукції у видозміненому вигляді.