3. Роль держави в регулюванні страхової діяльності. Органи, що здійснюють регулювання.

В сучасних умовах Україна, як і кожна держава, має орган з нагляду за страховою діяльністю. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 166 від 14.03.93 р. був створений Укрстрахнагляд, який підпорядковувався Кабінету Міністрів і забезпечував реалізацію державної страхової політики. До 01.03.2000 р. з боку держави наглядом і контролем у страхуванні займався Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.

В Законі України про страхування від 04.10.01 р. передбачено здійснення державного нагляду за страховою діяльністю в Україні Уповноваженим органом та його органами на місцях.

Сьогодні в нашій країні органом, який регулює страхову діяльність, є Департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України. До складу цього Департаменту входять наступні Управління:

▪ кредитних і небанківських фінансових установ;

▪ страхової діяльності;

▪ контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду.

Кожне Управління складається з відділів. Відповідно, до Управління страхової діяльності входять такі відділи, як:

▪ розвитку страхової справи та законодавчого забезпечення;

▪ методології, обліку та аналізу страхування;

▪ накопичувального страхування;

▪ нагляду за страховою діяльністю;

▪ ліцензування та ведення справ страховиків.

Крім спеціального органу - Управління страхової діяльності - у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.96 р. за № 1136 в країні створено Експертну Раду з питань організації страхування при Кабінеті Міністрів України, яка в 2000 році невиправдано припинила свою діяльність.

В багатьох країнах світу створюються спеціальні органи по захисту прав страхувальників. Так, наприклад, в Данії створено Комітет по захисту прав страхувальників, який розглядає претензії, скарги в галузі страхування, іпотечного кредитування, банківської справи, туризму. А також створюється система прямих державних гарантій страхувальникам за допомогою удосконалення системи державного нагляду за страховою діяльністю, введенням вимог погодження інвестиційної діяльності страховика з страхувальниками і державою тощо. В Україні в 2001 році низкою міністерств та відомств (наприклад, Міністерством транспорту, фінансів, охорони здоров'я, інш.) була активно підтримана можливість створення Міжвідомчої Координаційної Ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України.

Роль держави в регулюванні страхової діяльності досить значна і, на мій погляд, повинна зводитись до наступного:

1) встановлення норм та вимог до функціонування страхових компаній;

2) використання фінансового механізму в регулюванні страхової справи;

3)контролю за виконанням суб'єктами страхового ринку чинного законодавства України;

4) визначенню обов'язкових видів страхування.

Головними „регулювальниками" компромісу інтересів суб'єктів страхових відносин в Україні є органи трьох гілок влади, що побудовані за ієрархічною ознакою, а також Національний банк України. Законотворча влада представлена Кабінетом Міністрів України, де вирішальну роль відіграють комітети, підкомітет, комісії з економічних питань. Саме тут досягаєгься компроміс між групами економічних інтересів, узгоджуються регіональні програми розвитку страхової галузі з іншими програмами економічної діяльності. Судова влада покликана слідкувати за суворим дотриманням законів, постанов, положень тощо. До органів, які відповідальні за економічну ситуацію відносяться Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Національний банк.

Державне регулювання страхової діяльності в Україні здійснюють наступні органи:

► Кабінет Міністрів України;

► Міністерство фінансів України;

► Ліга страхових організацій України

Поступово в Україні створюється достатнє правове поле страхової діяльності, яке базується на законодавчій базі та раціональному державному регулюванні, контролі в цій галузі економіки. Хоча говорити про розвиток страхового ринку та страхової справи в Україні ще досить рано.

Отже, здорова макроекономічна і структурна державна політика є суттєвою передумовою стабільності системи страхування й запобігання серйозним викривленням страхового ринку.