Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Географічний факультет

Кафедра лісівництва

ЗВІТ

навчально- польової практики з лісової таксації

та лісових культур

Виконали:

Гвоздак В.

Кленівська М.

Козлов В.

Кузнецов І.

Лозан С.

Перевірив:

ст. вик. Задорожний А.І.

Ужгород-2016

Зміст

Частина перша

1.1.Вступ……………………………………………………………………..4

1.2.Закладання пробних площ……………………………………………...6

1.3. Методи визначення запасу деревостану……………………………..15

1.4. Визначення запасу за таблицями……………………………………..18

1.5. Сотриментація запасу деревостану…………………………………..19

Частина друга

2.1.Вступ……………………………………………………………………22

2.2. Класифікація плодів та насіння………………………………………23

2.3. Збір шишок і плодів із ростучих дерев………………………………24

2.4. Характеристика зібраного насіння…………………………………..25

Додатки……………………………………………………………………..

ЧАСТИНА ПЕРША

Вступ

В умовах інтенсивного ведення лісового господарства вимоги до обліку лісового фонду і лісової продукції постійно зростають у зв'язку з необхідністю реального планування ведення лісового господарства, точного обліку заготованої лісової продукції, вирішення питань користування лісом на тривалий період та доцільного використання потенційних мож­ливостей лісових масивів. Здійснення всіх цих робіт спричинило потребу у спеціальній лісовій дисципліні, яка отримала назву лісова таксація. Майбутні спеціалісти лісового господарства у процесі навчання повинні отримати ґрунтовні знання з лісової таксації, яка за змістом є багатосто­ронньою оцінкою лісів як кількісною, так і якісною. Серед лісогосподар­ських дисциплін лісова таксація є однією з основних, на якій базується побудова усієї техніки лісівництва, а всі лісогосподарські дисципліни ви­користовують методи лісової таксації або матеріали, отримані при її здій­сненні.

Слово “таксація” латинського походження, що в перекладі означає “оцінювати” або “виявляти”, звідси і походить термін “таксувати ліс”, тобто його оцінювати. Однак таке поняття не повністю відповідає змісту лісової таксації. Тепер лісова таксація не є вченням грошової оцінки лісу або деревини, як це було у минулому. Таксація за своєю суттю є вченням про матеріальну оцінку та облік лісу, яке зводиться до визначення об’ємів ростучих та зрубаних дерев, а також їх частин, об’ємів заготованої лісової продукції на складах, сумарного об’єму великої кількості дерев, які рос­туть разом і впливають одне на одне, або запасу насаджень (тобто кілько­сті деревини у них, віку, приросту окремих дерев і цілих насаджень), запа­сів і приростів на великих лісових територіях, які називають лісовими ма­сивами.

Основною мстою таксаційних робіт є доведення лісів до відома, тобто встановлення площ просторового розмі­щення окремих лісових ділянок; забезпечення планових органів інформа­цією про стан і динаміку лісосировинних ресурсів; отримання при лісо­впорядкуванні лісоінвентаризаційних документів, які необхідні для розро­бки проектів організації і розвитку лісового господарства.

Завданням лісової таксації є вивчення й опрацювання наступного:

1. Розробка методів вимірювання та обліку окремих дерев, їх частин, сукупності дерев;

2. Визначення об'ємів заготованої деревини та інших продуктів лісу;

3. Облік площ та запасів лісів, їх просторове розміщення (зі складанням планово-картографічних матеріалів);

4. Виявлення і вивчення закономірностей росту, приросту, будови, товар­ної структури і продуктивності деревостанів залежно від факторів, які на них впливають;

5. Промислова таксація лісів (відведення і таксація лісосік, їх матеріаль­но-грошова оцінка);

6. Чисельна оцінка впливу на ліс господарських заходів;

7. Своєчасний і правильний облік поточних змін у лісі, періодичний облік лісового фонду та інше.

Об'єктом лісової таксації є лісовий фонд і продукція, яку з нього отримують. Первинна і найпростіша облікова одиниця - це ростуче або зрубане дерево. За господарським призначенням зрубане дерево розпи­люють на частини, визначення розмірів і об’ємів таких частин або їх сукупностей також є об’єктом таксації.

Лісова таксація найчастіше має справу з великою кількістю дерев та насаджень, тому основним її методом є метод масових спостережень. Найпростішою величиною, яка дає характеристику на основі отриманих численних даних вимірів, є середньоарифметична величина. Але для по­вної характеристики великої кількості величин, які вивчають, цього буває недостатньо. Тому для більш поглибленого аналізу отриманих даних використовують математичні методи: теорію помилок, теорію середніх величин, математичну статистику, кореляційний аналіз, які дозволяють встановити необхідні зв'язки і закономірності, властиві явищу, яке вивча­ється.

Основний недолік методу масових спостережень - це його трудоміс­ткість, тому для її усунення у лісовій таксації часто застосовують вибіркові методи, тобто отримують характеристику всієї сукупності за її частиною.

За характером опису насаджень, які вивчають, розрізняють наступні методи таксації (у порядку наростання їх трудомісткості і точності): візуальний, вимірювальний і переліковий. При здійсненні інвентаризації лісів переважає візуальний метод. Останнім часом у зв'язку з великими вимогами до точності робіт все більше застосування отримують вимірювальні і перелікові методи. Інколи застосовують комбіновані методи: вимірюваль­но-переліковий, вибірково-переліковий та інші.