1.3 Організаційна структура та управління банківської установи.
Структура банківської установи відображає основні логічні взаємозв'язки рівнів управління, розмежовує сфери відповідальності, оптимізує процеси інформаційного забезпечення, що дає змогу досягти поставлених цілей та завдань із найбільшою ефективністю (рис. 1.3.1). Налагодженість внутрібанківських схем, процедур прийняття рішень, розподіл функцій та повноважень - запорука продуктивної взаємодії підрозділів банку.
Організаційна структура управління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» включає всі необхідні форми контролю для побудови ефективного і злагодженого механізму: з боку акціонерів, Наглядової ради, Правління, Ревізійної Комісії, Служби внутрішнього аудиту над різними напрямками діяльності банку. Розподіл повноважень, компетенцій та підпорядкованості органів управління, а також принципи їх взаємодії, закріплені в Статуті банку та положеннях про органи управління.
ОСУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є дуже гнучкою, оскільки банк є міжрегіональним, системним та універсальним банком із розгалуженою мережею філій та відділень по всій території України та за її межами.
Положення про організаційну структуру системи ПриватБанку є базовим документом у формуванні ОСУ.
Рис. 1.3.1. Схематичне зображення структури власності банку станом на 01.05.2014р.
Загальна тенденція в тому й полягає, що майже всі банківські установи із часом стають організаційно складнішими. Чим функціонально різноманітнішою є система, тим складнішою має бути система управління (рис. 1.3.2)..
Рис. 1.3.2. Інформація про власників статутної частки в банку станом на 01.05.2014р.
Це твердження справедливо й щодо іншого важливого чинника, який впливає на організаційну структуру, - розміру банку. Зрозуміло, для великої, багатофілійної системи необхідно створювати додаткові підрозділи, залучати фахівців, без яких можна обійтися, керуючи невеликою установою
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ
2.1. Ресурси банківської установи, їх склад та структура.
Ресурси банку — це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні й використовуються ним для здійснення активних та інших операцій (рис. 2.1). Таким чином, банківські ресурси можна вважати банківським капіталом. Найбільш поширеною е класифікація банківських ресурсів за економічним змістом та їх поділ на власні залучені та запозичені ресурси банку. Частка власного капіталу комерційного банку в сукупних ресурсах невелика, тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного та позиченого капіталів інше. Для виробничого підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50 % загального капіталу, для комерційного банку достатнім вважається 8—10 %.
Рис. 2.1. Шляхи формування ресурсів комерційного банку
Це зумовлено специфікою діяльності банку як установи, що здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та надає їх у позику. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені, передусім, для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності, тобто виконує здебільшого захисну функцію.