Вступ

Одна з найпотужніших на Україні теплових електростанцій є БТЕС, ви-робляє електричну і теплову енергію, виконує ремонти, налагоджування та обслуговування обладнання, ремонти по капітальному будівництву, реконст-рукції та ремонту об’єктів, будівель і споруд.

Частка підприємства у промисловому виробництві Івано-Франківської області становить 24%.

З 1996 року Бурштинська ТЕС підлягає приватизації в єдиному майново-му комплексі ВАТ „Західенерго”, державна частка майна складає 70,1%.

Завдяки цілеспрямованій, наполегливій роботі колективу бурштинських енергетиків з 2001 року намітилась стійка тенденція до зростання обсягів ви- робництва електроенергії. Так, у 2001 році її вироблено 4,534 млрд. кВтгод, у 2002 році – 5,781, у 2003 – 7,763 млрд. кВтгод. На 1 січня 2004 року з шин електростанції відпущено електроенергії понад 390 млрд. кВтгод.

З 1 липня 2002 р. Бурштинська ТЕС (БТЕС) працює паралельно з об’єднанням Європейських енергосистем UCTE за проектом «Острова БТЕС» роздільно з ОЕС України.

«Острів БТЕС» охоплює територію України площею 27 тис. км² з населенням 3 млн. чоловік і включає в себе повністю Закарпатську область, південну частину Львівської області та західну частину Івано-Франківської області. Генерація потужності в «Острові БТЕС» забезпечується, насамперед, Бурштинською ТЕС (встановлена потужність 2300 МВт), а також Калуською ТЕЦ (встановлена потужність 200 МВт, несе навантаження в межах 40 МВт), Теребля-Рікською ГЕС Закарпатської обл. (встановлена потужність 27 МВт) та Дрогобицька ТЕЦ Львівської обл. Передача електроенергії в «Острові БТЕС» виконується повітряними лініями (ПЛ) 110-400 кВ. Зовнішні зв’язки з Угорщиною, Словаччиною та Румунією забезпечуються ПЛ 220-750 кВ. Генерація забезпечує власне споживання «острова», яке складає до 1050 МВт у зимовий період, та експорт електроенергії 550-600МВт.

Для забезпечення довго тривалої роботи „Бурштинського острова” у складі європейської енергетичної мережі з нарощуванням експортних можливостей завданням є подальша реабілітація потужностей енергоблоків ТЕС, проведення мало – і великомасштабних їх реконструкцій, вирішення питання будівництва нового золовідвалу.

Все це вимагає значних коштів, інвестування яких для Бурштинської ТЕС має важливе значення.

Запорукою окупності таких коштів покликана стати робота електростан-ції з можливостями збільшення експортної потужності від 450 МВт до 700 – 1000 МВт, з урахуванням пропозицій по експорту.

Бурштинська теплова електростанція (БТЕС), до 1996 р. – Бурштинська державна районна електростанція (БДРЕС) . Відповідно до Указу Президента України за № 282/95 від 04.04.1995 р. „Про структурну перебудову в електро-енергетичному комплексі України”, з квітня 1995 р. Бурштинська ДРЕС на правах відокремленого структурного підрозділу входить до складу енерго-генеруючої компанії ДАЕК „ Західенерго „ ( з квітня 2000 р. – ВАТ „ Захід-енерго „). З 1996 р. Підлягає приватизації в єдиному майновому комплексі акціонерного товариства, державна частка майна складає 70,1% . Орган управління Мінпаливенерго України.

БТЕС розташована поблизу м. Бурштин Івано-Франківської області, на ріці Гнила Липа, на площі у 25 га. Її водоймище, місткістю 50 млн.м займає понад 1260 га.

Електростанцію споруджено у 1962-1969 рр. із збірного залізобетону за методом потокового будівництва.

У машзалі довжиною 0.5 км розміщено 12 енергоблоків.

28 квітня 1965 р. Дав промисловий струм перший турбоагрегат потужністю 200 МВт, а 30 грудня 1969 р. став до ладу дванадцятий енергоблок,

Бурштинська ДРЕС вийшла на проектну потужність – 2400 МВт.

№ блоку	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Дата введен-ня в експлуатацію	4 1965	7 1965	6 1966	12 1966	4 1967	10 1967	6 1968	9 1968	12 1968	8 1969	12 1969	12 1969

З 31 січня 1991 р. перемарковано потужність на 2300 МВт (4х185; 8х195 МВт). Фактична потужність на 01.01.2004р. становить не більше 2000 МВт.

Втрачена потужність - 300 МВт – наслідок тривалої (33-38 років) експлуатації енергоблоків з напрацюванням кожним з них подвійного розрахункового технічного ресурсу (по 210-240 тис.год) і кількістю пусків від 600 до 1000 без достатнього рівня ремонтного обслуговування через відомі фінансово-економічні проблеми.

Вироблена електроенергія розподіляється 10-ма лініями електропередач високої напруги 220, 330, 400 кВ, які з’єднують станцію із споживачами та іншими енергосистемами.

Димові труби (перша – висотою 180 м, друга і третя – по 250 м) вперше у світовій практиці побудовано з протитисненням між залізобетонною оболонкою та цегляним газовідвідним стволом, що уможливило збільшити термін їх експлуатації та зменшити вартість.

„Острів Бурштинської ТЕС” охоплює територію 3-х областей Західної України загальною площею 27 тис.км і населенням до 3-х млн. осіб. Генерація Бурштинської ТЕС для енергозабезпечення цієї території становить від 650 (влітку) до 750 МВт (взимку) потужності нетто.

В паралельній роботі з ОЕС країн Західної і Центральної Європи (UСТЕ) „острів” зв’язаний з 5-ма основними лініями електропередач(ЛЕП).

- ЛЕП-750 кВ від підстанції „Західно-Українська „ до підстанції „Альбертіша” (Угорщина). Зв’язок БТЕС з підстанцією „Західно-Українська” по ЛЕП – 330 кВ;

- ЛЕП-400 кВ від підстанції „Мукачево” до підстанції „Капушани” (Словаччина);

- ЛЕП-400 кВ від підстанції „Мукачево” до підстанції „Шайосегед” (Угорщина);

- ЛЕП-400 кВ від підстанції „Мукачево” до підстанції „Рошіор” (Румунія);

- ЛЕП-220 кВ від підстанції „Мукачево” до підстанції „Кішварда” (Угорщина).

В свою чергу Бурштинська ТЕС зв’язана з базовою підстанцією „Мука-чево” двома ЛЕП:

- ЛЕП-400 кВ „Бурштинська ТЕС” підстанція „Мукачево”;

- ЛЕП-220 кВ „Бурштинська ТЕС” – підстанція „Стрий” - підстанція „Мукачево”.

1 Оформлення на практику і проходження інструктажів з тб і оп

Персонал енергооб’єкта, включаючи керівників, повинен проходити інструктаж із питань охорони праці, пожежної безпеки і технології робіт. Залежно від характеру і часу проведення інструктажів поділяються на: вступний, первинний, періодичний (повторний), позаплановий, цільовий.

Усі види інструктажів проводять у формі співбесіди і роз’яснень особами, які пройшли спеціальне навчання і перевірку знань.

Вступний інструктаж повинен проводитися під час прийому на роботу (постійну або тимчасову), а також з особами, які прибули у відрядження, на практику або навчання.

Первинний інструктаж проводиться під час приймання на роботу (постійну або тимчасову), призначення на нову посаду або зміни робочого місця, а також із працівниками інших підприємств і організацій (студентами-практикантами), якщо вони будуть брати безпосередню участь у виробничих процесах.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці безпосереднім керівником або призначеною ним особою.

Періодичні (повторні) інструктажі для виконання робіт з підвищеною небезпекою проводяться кожного місяця таким чином, щоби протягом кварталу охопити всі питання первинного інструктажу, а протягом року – усі питання технології виконання робіт і пожежної безпеки. Для інших робіт періодичні інструктажі проводяться не рідше ніж один раз на півріччя, а з пожежної безпеки – один раз на рік.

Позапланові інструктажі проводяться безпосереднім керівником на робочому місці в таких випадках:

• після набуття чинності нових або перероблених НД;

• після змін у складі устаткування або технологічному процесі;

• після порушення працівником правил технічної експлуатації або охорони праці;

• за вимогою посадових осіб органів державного регулювання і нагляду;

• після перерви понад 30 днів – для робіт з підвищеною небезпе-кою і понад 60 днів – для інших робіт.

Порядок проведення позапланових інструктажів аналогічний порядку проведення періодичних (повторних) інструктажів. Проведення позаплано-вих інструктажів не скасовує проведення періодичного (повторного) інструк-тажу.

Цільовий інструктаж проводиться у разі:

• виконання робіт за нарядом або розпорядженням;

• виконання разових робіт, безпосередньо не пов’язаних із посадовими обов’язками або обов’язками за спеціальністю;

• ліквідація аварій, стихійних лих;

• проведення різноманітних заходів, екскурсій.

Цільовий інструктаж проводить особа, яка відповідає за створення умов для безпечного виконання роботи, заходів.

Результати вступних інструктажів фіксуються в журналах вступних інструктажів, результати первинних, періодичних (повторних) і позапланових інструктажів – у журналі інструктажів на робочому місці, цільовий – у нарядах-допусках та інших документах за рішенням керівництва енергообєкта.

2 Технологічний процес і електроспоживання.

Електрична станція - енергетична установка, яка служить для перетворення природної енергії в електричну. Тип електричної станції визначається насамперед видом природної енергії. Найбільшого поширення набули теплові електричні станції (ТЕС), на яких використовується теплова енергія, що виділяється при спалюванні органічного палива (вугілля, нафта, газ та ін.)

На теплових електростанціях виробляється близько 76% електроенергії, виробленої на нашій планеті. Це обумовлено наявністю органічного палива майже в усіх районах нашої планети; можливістю транспорту органічного палива з місця видобутку на електростанцію, що розміщується поблизу споживачів енергії; технічним прогресом на теплових електростанціях, що забезпечує спорудження ТЕС великий потужністю; можливістю використання відпрацьованого тепла робочого тіла і відпустки споживачам, крім електричної, також і теплової енергії (з парою або гарячою водою).

Теплові електричні станції, призначені тільки для виробництва електроенергії, називають конденсаційними електричними станціями (КЕС). Електростанції, призначені для комбінованого вироблення електричної енергії та відпуску пари, а також гарячої води тепловому споживачеві мають парові турбіни з проміжними відборами пари або з протитиском. На таких установках теплота відпрацьованої пари частково або навіть повністю використовується для теплопостачання, внаслідок чого втрати теплоти з охолоджувальною водою скорочуються. Однак частка енергії пари, перетворена в електричну, при одних і тих же початкових параметрах на установках з теплофікаційні турбінами нижче, ніж на установках з конденсаційними турбінами.

Теплоелектростанції, на яких відпрацював пар поряд з виробленням електроенергії використовується для теплопостачання, називають теплоелектроцентралями (ТЕЦ).

Паливо у залізничних вагонах надходить до розвантажувальним пристроїв, звідки за допомогою стрічкових транспортерів направляється на склад, зі складу паливо подається в дробильну установку. Є можливість подавати паливо в дробильну установку і безпосередньо від розвантажувальних пристроїв. З дробильної установки паливо надходить у бункери сирого вугілля , а звідти через живильники - в пиловугільні млини. Вугільний пил пневматично транспортується через сепаратор і циклон в бункер вугільного пилу, а звідти живильниками до пальників. Повітря з циклону засмоктується млиновим вентилятором і подається в топкову камеру котла.       Гази, що утворюються при горінні в топкової камері, після виходу з неї проходять послідовно газоходи котельної установки, де в пароперегрівачі (первинному і вторинному, якщо здійснюється цикл з проміжним перегрівом пари) і водяному економайзері віддають теплоту робочому тілу, а в повітрепідігрівачі - подається в паровий котел повітрю. Потім в золоуловлювачі гази очищаються від летючого попелу і через димову трубу димососами викидаються в атмосферу.       Шлак і зола, що випадають під топкової камерою, повітрепідігрівачем і золоуловлювачем, змиваються водою і по каналах надходять до багерні насосів, які перекачують їх на золо відвали.       Повітря, необхідне для горіння, подається в повітрепідігрівач парового котла дуттєвим вентилятором. Забирається повітря зазвичай з верхньої частини котельні і (в парових котлах великої продуктивності) зовні котельного відділення.       Перегрітий пар від парового котла надходить до турбіни.       Конденсат з конденсатора турбіни подається конденсатними насосами через регенеративні підігрівники низького тиску в деаератор, а звідти живильними насосами через підігрівачі високого тиску в економайзер котла.       Втрати пари і конденсату заповнюються в даній схемі хімічно знесоленої водою, яка подається в лінію конденсату за конденсатором турбіни.       Охолоджуюча вода подається в конденсатор з приймального колодязя водопостачання циркуляційними насосами .Підігріта вода скидається в скидний колодязь того ж джерела на деякій відстані від місця забору, достатньому для того, щоб підігріта вода не підмішувалась до збираючої. Пристрої для хімічної обробки додаткової води знаходяться в хімічному цеху.       В схемах може бути передбачена невелика мережева підігрівальна установка для теплофікації електростанції і прилеглого селища. До мережевого підігрівача цієї установки пар надходить від відборів турбіни, конденсат відводиться по лінії. Мережева вода підводиться до підігрівника і відводиться від нього по трубопроводах . Вироблена електрична енергія відводиться від електричного генератора до зовнішніх споживачів через підвищувальні електричні трансформатори.       Для постачання електроенергією електродвигунів, освітлювальних пристроїв та приладів електростанції є електричний розподільчий пристрій власних потреб .