40. Проаналізуйте загрози для міжнародної інформаційної безпеки (за сферами життєдіяльності спільноти). Наведіть приклади з практики інформаційного протиборства.

«Загрози для міжнародної інформаційної безпеки» тлумачаться як інформаційно-технологічні, інформаційно-комунікаційні, інформаційно-психологічні чинники, що створюють небезпеку для інтересів акторів міжнародних відносин у світовому інформаційному просторі і реалізуються через порушення інфраструктури, вільного обігу інформації, неправомірність використання інформації;

• Цілями для ураження обираються заздалегідь життєво важливі об'єкти держави-жертви.

• відповідно до концепції «п'яти кілець полковника Уордена», супротивник розглядається як системи, що складається з п'яти радіальних кілець.

• У центрі - політичне керівництво, потім слідують система життєзабезпечення; інфраструктура; населення і, лише в останню чергу збройні сили.

Виклики та загрози для міжнародної інформаційної безпеки

Політична сфера

• структур підготовки та ухвалення політичних рішень,

• структур управління місцевої та регіональної влади,

• структур виборчих систем,

• інформаційно-телекомунікаційних урядових систем спеціального призначення.

Суспільна сфера

• системи формування громадської думки,

• структури засобів масової комунікації,

• інформаційно-організаційні структури політичних партій, громадських рухів, національно-культурних та релігійних інституцій,

• структури забезпечення основних прав і свобод, плюралізму і незалежності виявлення поглядів, вільного обміну ідеями та інформацією.

Економічна сфера

• системи загальноекономічного аналізу та прогнозування економічного розвитку,

• структури прийняття рішень та координації управлінських дій в економічній сфері, зокрема, в умовах надзвичайного стану,

• інфраструктури банківських мереж та систем,

• системи управління в критично важливих для функціонування держави структурах (енергетика, транспортні комунікації, телекомунікаційні та інформаційні мережі).

Науково-технологічна сфера

• феномену транскордонного переміщення інтелектуальних ресурсів, тобто вивезення інформації унікального науково-технологічного характеру на біологічних носіях до міжнародних систем спостереження,

• результати аналізу та прогнозування тенденцій науково-технологічного розвитку в різних країнах з метою доступу до конфіденційних інформаційних ресурсів. системи накопичення науково-технічної інформації,

• інституції та структури фундаментальних і прикладних досліджень,

• об’єкти інтелектуальної власності, ноу-хау тощо

Військова сфера

• інформаційні ресурси збройних сил,

• ВПК,

• системи управління військами,

• системи контролю і постійного спостереження,

• канали надходження інформації стратегічного, оперативного, розвідувального характеру.

Духовна сфера

• система духовних ідеалів та морально-етичних цінностей суспільства,

• конфесійні протистояння,

• релігійний фанатизм тощо.

Новітні загрози для МІБ

«Міжнародний інформаційний тероризм» розуміється як використання телекомунікаційних та інформаційних систем і ресурсів і вплив на такі системи і ресурси в міжнародному інформаційному просторі в терористичних цілях;

Кіберзагрози можуть існувати для військової (оборонної) і для цивільної інфраструктури:

• в атомній енергетиці зміна інформації або блокування інформаційних центрів може спричинити припинення подачі електроенергії в міста і на військові об’єкти, викликати ядерну катастрофу;

• перекручування інформації або блокування інформаційних систем у фінансовій сфері може призвести до економічної кризи,

• виведення з ладу систем керування військами і військовою технікою здатне спровокувати початок бойових дій, стати причиною втрат серед цивільного населення і військових;

• колосальні людські втрати та екологічна криза можуть бути наслідками терористичного втручання в роботу транспортних систем, об’єктів біологічної або хімічної промисловості.

• Психотероризм розглядається як негативні інформаційно-психологічні впливи, перш за все маніпулятивні, на масову свідомість, суспільство, владні структури, громадську думку.

• Важливим стає ефект залякування, який можна отримати шляхом безпосереднього впливу на мотивацію поведінки і вчинків як світової, так і іншого типу спільноти. Такий вплив кваліфікується саме як негативний, оскільки спричинює психоемоційну і соціально-психологічну напруженість, модифікацію етичних критеріїв і норм, морально-політичну дезорієнтацію і як наслідок неадекватну реакцію цілої спільноти.

• Медіатероризм є особливим різновидом інформаційних загроз, глибинна сутність якого полягає у спробах шляхом організації спеціальних медіа-кампаній зруйнувати знаково-символьну інфраструктуру будь-якого суспільства, держави, системи міжнародних відносин. Йдеться про руйнацію символів влади (і не лише державної), оскільки спектр таких руйнівних деконсолідуючих медіа-впливів спричинює створення атмосфери громадянської недовіри до дій та намірів політичної влади, непокори, дискредитацію відомих політичних персоналій, руйнацію ідеалів

• Для здійснення медіатерору використовуються друковані, ефірні та кабельні та електронні мас-медіа з метою психологічної обробки масової свідомості, для ліквідації «імунних бар’єрів» самозбереження та самозахисту, ігнорування елементарними правилами громадської безпеки, насаджування відчуття приреченості тощо.

• Найбільш ефективними вважаються прийоми зняття природжених табу та естетизація психопатичної поведінки і різноманітних збочень включно із вбивствами та фізичним і психологічним насильством, героїзація криміналітету й, навпаки, – дегероїзація працівників спецслужб, правоохоронних органів, ветеранів війн та праці тощо. У цьому розумінні медіатероризм часто передує актам «матеріального» тероризму.

Інформаційне протиборство - суперництво соціальних систем (країн, блоків країн) в інформаційній сфері з приводу впливу на ті або інші сфери соціальних відносин і встановлення контролю над джерелами стратегічних ресурсів, у результаті якого одна група учасників суперництва отримує переваги, необхідні їм для подальшого розвитку.

Основними формами інформаційного протиборства на державному рівні є:

• - політичні, дипломатичні й економічні акції;

• - інформаційні та психологічні операції;

• - підривні та деморалізуючі пропагандистські дії;

• - сприяння опозиційним і дисидентським рухам;

• - надання усебічного впливу на політичне і культурне життя з метою розвалу національно-державних підвалин суспільства;

• - проникнення в систему державного керування.