Синявець римнус

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Синявці (Lycaenidae). Єдиний представник великого центральноазіатського роду у фауні України.

Причини зменшення чисельності: ймовірно, руйнування місць перебування виду (розорювання та заліснення степу), випалювання трави.

Особливості біології та наукове значення: Зустрічається на ділянках кам’янистих степів та рідколісь із заростями карагани кущової, особливо на схилах річкових терас та ярів. Дає 1 генерацію на рік. Літ метеликів триває з другої половини травня до середи ни (іноді до кінця) червня. Самка відкладає яйця по одному на молоді стебла карагани кущової — єдиної кормової рослини гусені в Україні. Заляльковування відбувається на гілках карагани.

Морфологічні ознаки: Розмах крил — 22–26 мм. Статевим диморфізм невиражений. Крила зверху темно-бурі, без малюнка. Низ крил також темно-бурий, але більш світлий з дуже характерним малюнком з білих плямочок, більш розвинутим на задніх крилах, які мають також більшменш розвинену коричнево-руду перев’язку вздовж зовнішнього краю крила.

Сколія-гігант

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Сколієві оси (Scoliidae). Один з близько 45-ти видів роду Scolia у фауні Палеарктики та один з 7 -ми видів в фауні України.

Чисельність і причини її зміни: Зустрічаються відносно рідко (поодинокі особини), проте інколи поблизу тваринницьких ферм трапляється досить велика кількість сколій.

Особливості біології та наукове значення: У фазі личинки — паразит, у фазі імаго — фітофаг. Дає 1 генерацію на рік. Літ імаго — з середини травня до серпня включно. Імаго живляться нектаром квіток різноманітних рослин, частіше складноцвітих (будяки та інші), личинки — паразити личинок жуканосорога (іноді інших великіх пластинчастовусих жуків). Самка у компостних купах та ґрунті розшукує личинку хазяїна, яку паралізує, після чого відкладає на її тіло яйце. Личинка сколії-гіганта зимує у ґрунті в довгасто-овальному коконі. На лялечку перетворюється у кінці квітня–травні.

Морфологічні ознаки: Від інших сколій відрізняються більшою довжиною тіла (26–33 мм), наявністю трьох радіомедіальних комірок на передніх крилах і відносно більш довгим тім’ям.

Скопа

Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколоподібні (Falconiformes), родина — Скопині (Pandionidae). Вид монотипного роду та монотипної родини.

Чисельність і причини її зміни: Сучасна чисельність в Україні становить не більше 1–2 пар. Зменшення чисельності виду відмічається з початку ХХ ст. У 1980–1990 рр. було відомо два жилих гнізда в заплаві р. Десни (Чернігівська, Сумська обл.) та одне на Корнинському водосховищі (Житомирська обл.). Також перебування скопи передбачалось у заплаві р. Тетерев (Житомирська обл.) та Рівненському ПЗ. Зараз достовірно відомі два жилих гнізда у Волинській обл., обидва — на теріторіях ПЗФ загальнодержавного значення: Черемський ПЗ (з 2006 р.) та НПП «Прип’ять-Стохід» (з 2008 р.). Причини зниження чисельності: знищення гнізд під час санітарних рубок лісу; браконьєрство; вирубування старих суховерхих дерев, що можуть слугувати для влаштування гнізд; забруднення водойм, погіршення кормової бази.

Особливості біології та наукове значення: Гніздовий перелітний птах. Перші птахи можуть з’являтися на початку березня; основний проліт у третій декаді березня — другій декаді квітня. Оселяється поблизу великих водойм, маловідвідуваних людиною. Гніздо розміщують на високих деревах на верхівці або товстих бічних гілках крони. У кладці 2–3 яйця (початок травня). Насиджує переважно самка, 33–35 діб. Пташенята залишають гніздо через два місяця після вилуплення. Осіння міграція з кінця серпня до початку листопада (у Криму — до початку грудня). Живиться переважно рибою. При відсутності основного корму може здобувати земноводних, птахів, дрібних ссавців.

Морфологічні ознаки: Маса тіла — 1,1–2 кг, довжина тіла — 55–70 см, розмах крил — 145–170 см. Самка за розмірами дещо більша від самця, за забарвленням не відрізняється. Хижий птах, більший за середні розміри. Верх бурий з невеликою плямистістю; низ білий. Крила знизу сірувато-білі з чорними кінцями і темними смугами. Хвіст світлий, короткий, з темними смугами. У польоті здалеку нагадує великого мартина.