Сатурнія велика

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Сатурнії (Saturniidae). Один з 2 видів середземноморського роду у фауні Європи та України.

Причини зменшення чисельності: знищення природних біотопів (чагарників, рідколісся тощо), застосування пестицидів у лісах, парках та садах.

Особливості біології та наукове значення: Зустрічається у широколистяних (переважно долинних та заплавних) лісах, у рідколіссі, серед чагарникових пустирів, у парках та садах. Протягом року розвивається 1 генерація. Літ імаго — у травні–червні, літають вночі. Часто прилітають на світло. Метелики не живляться. Гусінь живиться на плодових деревах, ясені, терені. Розвивається гусінь з кінця травня–червня до вересня. Заляльковується у прикореневій частині кормової рослини у твердому грушоподібному коричневого кольору коконі. Зимує лялечка.

Морфологічні ознаки: Найбільший метелик Європи. Розмах крил самця сягає 120 мм, самки — 150 мм. Статевий диморфізм невиразний. Крила буросірі. На кожному крилі є по одному великому очку. Очко чорне, облямоване охристорудим та чорним кільцями. Крила з кількома хвилястими лініями. Зовнішній край крил з чітко відокремленою кремовою облямівкою. Тіло та прикоренева частина крил опушені.

Сатурнія руда

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Сатурнії (Saturniidae). Один з 2 видів палеарктичного роду у фауні Європи та України.

Причини зменшення чисельності: скорочення площ букових та грабових лісів, обробка їх пестицидами.

Особливості біології та наукове значення: Зустрічається у мішаних (переважно грабових та букових) лісах. Протягом року розвивається 1 генерація. Літ імаго — з середини квітня до кінця травня. Самці активні удень, іноді ввечері. Самки малорухливі, вдень ховаються на стовбурах дерев і серед листя, яйця відкладають вночі, іноді прилітають на світло. Метелики не живляться. Гусінь живиться листям бука і граба, іноді — дуба, берези, вільхи, липи, ліщини, ясеня; розвивається гусінь з травня до липня. Заляльковується у лісовій підстилці. Зимують лялечки.

Морфологічні ознаки: Розмах крил — 55–64 мм. Статевий диморфізм виразний. Основне забарвлення крил у самців рудувато-буре, у самок — блідовохристо-жовте. На кожному крилі є по одному великому фіолетовому очку з чорною облямівкою та світлим малюнком у центрі, подібним до грецької букви «тау».

Сиворакша

Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Ракшеподібні (Coraciiformes), родина — Сиворакшеві (Coraciidae). Один з 8-ми видів роду; єдиний вид роду у фауні України, представлений номінативним підвидом.

Чисельність і причини її зміни: Загальна чисельність в Україні орієнтовно становить 4–5 тис. пар і зберігає загальну тенденцію до зниження. Зараз найбільша щільність спостерігається в Одеській, Луганській та Харківській обл. (до 1 тис. пар у кожній). У Кіровоградській обл. в 2005 р. гніздилося 100–120 пар. Причини зміни чисельності: деградація місць гніздування, застосування отрутохімікатів, пряме винищення хижаками, браконьєрство, загибель на місцях зимівлі.

Особливості біології та наукове значення: Гніздовий перелітний птах. Прилітає у кінці квітня — на початку травня. У лісовій смузі гнізда влаштовує в дуплах; у степовій — заселяє нори у схилах урвищ, нерідко поряд із бджолоїдкою звичайною. Гніздиться окремими парами або колоніями до 5 пар. Кладка у травні–червні, з 3–6 яєць. Насиджують самка і самець протягом 18–19 днів. Має один гніздовий цикл. Пташенята вилітають з гнізда у віці 26–28 днів, у липні. Осінній відліт у серпні–вересні. Живиться великими комахами та дрібними хребетними.

Морфологічні ознаки: Маса тіла — 140–190 г, довжина тіла — 30–32 см, розмах крил — 66–73 см. У дорослого птаха в забарвленні переважає яскравий зеленкувато-синій колір, передній край крил фіолетово-синій. Молодий птах блякліший, з бурим відтінком у синьому кольорі.