Норка європейська

Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Куницеві (Mustelidae). Один з 20-ти видів роду, один з 6-ти видів в фауні України.

Чисельність і причини її зміни: Невідома — орієнтовно, в Україні мешкає 200–300 особин. Причини змiни чисельностi: інтенсивна трансформація водно-болотних угідь в процесі їх господарського та рекреаційного використання. У 1976–80 рр. у Житомирській обл. чисельність, у порівняні з 1971–75 рр., скоротилася в 4 рази. У 1987 р. у пониззі Дністра мешкало 60 норок, а у 2000 р. — близько 10. Стабільна чисельність, з тенденцією до збільшення спостерігається на Півдні України. На сьогодні в межиріччі Дністра та Дунаю мешкає щонайменше 70 особин цього виду. Негативний вплив на популяції європейського виду створює більш конкурентно спроможня американська норка. Експериментально доведено, що при їх паруванні вагітність закінчується резорбцією ембріонів.

Особливості біології та наукове значення: Їжа норки: риба (20–35%), жаби (25–73%), раки (5–30%), молюски, комахи, полівки, миші та водоплавні птахи. Часто робить схованки корму. Статевої зрілості досягає у 9–11 місяців. Вагітність триває 40–43 дні. У квітні–липні самка народжує 1–7 сліпих щенят, які стають самостійними у 2,5–3 місяці. Веде осілий спосіб життя і має невелику індивідуальну ділянку (12–100 га). Здебільшого вона контролює 250–2000 м берегової лінії шириною 50–100 м. Типовим житлом хижака є нора з 1–2 надводними входами (Ø 8–10 см), довжиною 1,5 м, що ведуть у гніздову камеру розміром 48х55 см. В місцях мешкання ондатри і бобра залюбки використовує їх хатки і нори. Річки, стариці, озера, острови, гірські потоки, меліоративні канали з захаращеними, порослими лісом та гідрофільною рослинністю берегами.

Морфологічні ознаки: Невелика тварина з блискучим коричневим хутром темного або світлого відтінків. Верхня та нижня губи білого кольору, іноді має білі плями на горлі, грудях та череві. Довжина тіла самців — 30–44, самиць — 25–35 см, маса, відповідно: 502–949 та 370–700 г.

Орел-карлик

Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколоподіб-ні (Falconiformes), родина — Яструбові (Accipitridae). Один з 5-ти видів роду; єдиний вид роду у фауні України.

Чисельність і причини її зміни: У середині XX ст. помітно зменшилась, на-прикінці 1980–1990 рр. становила не менш 450–500 пар. В останнє десятиріччя спосте-рігається стабілізація чисельності. Основна чисельність виду зосереджена на пн. Одесь-кої обл., в Кіровоградській обл. та на сх. України. В Європі гніздиться 4,4–8,9 тис. пар. Основними причинами зміни чисельності є скорочення площі старих лісів, незаконний відстріл, зменшення чисельності ховрахів як головного об'єкту живлення.

Особливості біології та наукове значення: Гніздовий перелітний птах майже усієї тери-торії України (крім більшої частини Карпат і Криму). Весняний проліт починається у квітні. Летить поодинці або парами. Трапля-ється на ділянках старих широколистяних та мішаних лісів, що межують з відкритими просторами; рідше у байрачних і заплавних лісах степової смуги. З другої половини квіт-ня займає гніздові ділянки і приступає до шлюбних ігор. Гнізда будує у верхній частині старих дерев (найчастіше на дубах), на висоті 10–27 м, в штучних лісах на пд. гніздиться на висоті до 4 м від землі. У кладці (кінець квітня — початок травня) 1–2 (рідше 3) яйця. Насиджує переважно самка, біля 30 діб. Пта-шенята залишають гніздо у липні — на по-чатку серпня. Живиться переважно гризуна-ми і птахами дрібних та середніх розмірів.

Морфологічні ознаки: Маса тіла — 660–960 г, довжина тіла — 450–500 мм, розмах крил — 1100–1320 мм.Дві форми забарвлення: бура з невеликими яскраво-білими плямами на плечах, а також світла з білуватим черевом та нижніми по-кривними перами крил і загальним темним верхом.