Кісткові риби

Кісткові риби (Osteichthyes) — за застарілою (традиційною) класифікацією клас риб, що поділявся на підкласи (зараз — класи) лопатеперих (Sarcopterygii) і променеперих (Actinopterygii) риб. За сучасною класифікацією представники цієї групи разом із чотириногими складають кладу Euteleostomi.

Група охоплює близько 18 тис.видів (95% від загальної кількості видів риб). У хребті переважає кісткова тканина, тільки у найпримітивніших видів — хрящовий скелет на вапняковій основі. Представники мають парні кінцівки (плавники). Рот цих риб утворено хапаючими щелепами із зубами, зябра розташовані на зябрових дугах з внутрішньою скелетною опорою, ніздрі парні.

Спосіб життя та зовнішня будова

Типовий представник кісткових риб — звичайний окунь. Цей хижак пристосований до водного середовища існування. Завдяки обтічній формі збільшується швидкість руху. Шиї немає, тому голова плавно переходить у тулуб, а тулуб — у хвіст. Шкіра вкрита лускою — напівпрозорими кістковими пластинками із зубчастими краями. Одним кінцем вони занурені в шкіру, а другим — налягають на сусідню луску (подібно до черепиці). На лусці за допомогою лупи можна побачити концентричні кільця. Скільки кілець, стільки років рибі.

Травна система

З ротової порожнини їжа переходить у глотку, з неї — в стравохід, а потім — в об'ємистий шлунок або відразу в кишечник (карась). У шлунку відбувається часткове перетравлювання їжі під впливом шлункового соку. Остаточне переварювання їжі відбувається в тонкому кишечнику. У початковий відділ тонкого кишечника впадає протока жовчного міхура, печінки і протоки підшлункової залози. У тонкому кишечнику поживні речовини всмоктуються в кров, а неперетравлені залишки надходять в задню кишку і видаляються через анальний отвір.

Дихальна система

Дихання за допомогою зябер. З ротової порожнини вода проходить через зяброві щілини, омиває зябра і з-під зябрових кришок виходить назовні. Зябра складаються з зябрових дуг, які в свою чергу складаються з зябрових пелюсток і зябрових тичинок. У деяких видів істотне значення має шкірне дихання, або є пристосування до дихання повітря.

Плавальний міхур

Він допомагає їм триматися у воді. Це тонкостінний виріст стравоходу, який зберігає зв'язок із кишечником.

Кровоносна система

Кровоносна система риб замкнута, серце складається з двох камер: передсердя і шлуночка. Від шлуночка до зябер відходить велика кровоносна судина — аорта, що розгалужується на дрібніші — артерії. В зябрах артерії утворюють густу мережу дрібних судин — капілярів. Після збагачення крові киснем (збагачена киснем кров називається артеріальною) судини знову збираються в артерію, яка галузиться на дрібніші артерії і капіляри. В органах тіла через стінки капілярів кисень і поживні речовини надходять в тканини, а з тканин до крові надходить вуглекислий газ та інші продукти життєдіяльності.

Видільна система

Непотрібні для організму речовини виділяються з крові, коли вони проходять через органи виділення — нирки. Від нирок відходять два сечоводи, по яких сеча стікає всечовий міхур, і видаляється назовні через отвір позаду анального.

М’язова система

М'язи краще розвинені на спинному боці у хвостовому відділі. Вони мають сегментарну будову, тобто утворюють послідовний ряд подібних частин. Крім того є особливі м'язи, які рухають щелепи.

Органи розмноження

Запліднення у кісткових риб зовнішнє. У видів із внутрішнім заплідненням копулятивний орган самців утворюється зміненою частиною анального плавника.

Окунь звичайний

Зовнішня будова

Забарвлення окуня звичайно досить яскраве: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з 5-9 темними вертикальними смугами (в деяких популяціях замість смуг на боках у риб плями неправильної форми); хвостовий, анальний та черевні плавці яскраво-червоні, грудні плавці жовті. Перший спинний плавець сірий з великою чорною плямою в задній частині, другий — зеленувато-жовтий; очі оранжеві. Втім, в залежності від водойми (мають значення ступінь прозоростіводи, колір ґрунту, переважна рослинність) забарвлення окуня може змінюватись. Так, в лісових торфяних озерах зустрічаються цілком темні популяції.

У великих озерах та водосховищах окунь утворює дві екологічні форми, що притаманні різним частинам водойми: дрібний прибережний «трав'яний» та великий глибинний. Трав'яний окунь росте повільно у його харчуванні велике значення маєзоопланктон, личинки комах та водні безхребетні. Глибинний окунь — хижак, росте швидко. Найбільші особини сягають довжини 40 см та ваги більш ніж 2 кг (задокументовано вилов окуня довжиною 55 см та вагою 3 кг). Великі окуні виглядають горбатими, так як більше ростуть у висоту та товщину, аніж в довжину.