Джміль пахучий

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Справжні бджоли (Apidae). Один із 10 видів голарк-тичного підроду Subterraneobombus всевіт-ньо поширеного (за винятком Пд. Африки, Австралії та Нової Зеландії, куди завезений спеціально) роду Bombus (понад 250 видів). Один із 40 видів джмелів у фауні України.

Чисельність і причини її зміни: Зникаючий вид, зустрічається локально. В окремих біотопах щільність виду може дося-гати до 2–3 гнізд на 1 га. Зникає через скоро-чення площ степових ділянок та знищення гнізд під час сінокосіння та оранки земель, загибелі дорослих при обробках полів пес-тицидами. Це самий крупний вид джмелів, він може бути здобиччю для колекціонерів.

Особливості біології та наукове значення: Антофіл, живиться нектаром та пилком рос-лин, важливий запилювач багатьох рослин. Соціальний вид. Самки запліднюються сам-цями восени, після чого зимують під землею в норах мишоподібних гризунів або під мо-хом чи листям, а навесні кожна молода мат-ка самостійно будує гніздо на поверхні землі або в норах гризунів. На відміну від більшос-ті інших видів джмелів матки відкладають свої яйця не групою по 6-10 штук, а кожне в окремих комірках. Така особливість біології робить цей вид перспективним для штучно-го розведення. В гнізді вирощується 50-100 робочих особин після чого приблизно така ж кількість репродуктивних особин — самців і майбутніх маток; статевої зрілості матки дося-гають навесні наступного року; матки живуть 1 рік, а робочі особини від 1 до 3 місяців.

Морфологічні ознаки: Довжина тіла матки — 28–35 мм, самців — 18–23 мм. Тіло чорне, крила затемнені. На спинці між крилами суцільний перев'яз із чорних волосків із чіткими краями, інша час-тина покрита густими жовтими волосками. Краї задніх гомілок у чорних волосках. Все черевце покрите жовтими волосками. Чоло й невелика частина тімені в чорних волос-ках.

Дибка степова

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Прямокрилі (Orthoptera), родина — Коники справжні (Tettigoniidae).

Чисельність і причини її зміни: Малочисельний. Зникає через розорювання степів, перевипас, зведення колків, викорчовування шибляка, застосування пестицидів.

Особливості біології та наукове значення: Представлені самками, що розмножуються партеногенетично. Генерація однорічна. Зимують у фазі яйця. Личинки І віку з’являються в травні. Розвиток личинок продовжується місяць–півтора, мають VІІІ віків. На початку — в середині липня з’являються дорослі особини, що живуть до осені. Яйця відкладають з кінця липня у ґрунт увечері та вночі. Кладки приблизно по 7 яєць. Зустрічаються на степових та остепнених ділянках з густим різнотрав’ям і розрідженим чагарником. Хижак-засадник, ловить комах (саранові, жуки, клопи).

Морфологічні ознаки: Довжина тіла (у самки — не враховуючи дов жину яйцекладу) 60–78 мм. Тіло сильно видовжене, зелене або жовтувато-зелене, по боках — з жовтувато-білою поздовжньою облямівкою. Вусики щетинкоподібні, їх довжина зазвичай трохи менша за довжину тіла. Передньоспинка циліндрична. Безкрилі. Гомілки та стегна передніх та середніх ніг з масивними шипами. Задні стегна зі слабко розвинутою мускулатурою, вузькі, не пристосовані для далеких стрибків. Яйцеклад довгий (32–39 мм), в три рази довший за предньоспинку, рівномірно звужується від основи до кінця, шаблеподібний.