Спосіб життя

В Україні найчастіше зустрічається на луках, галявинах, болотах, на берегах річок, озер і струмків. Густота заселення гадюк дуже нерівномірна. В сприятливих місцях гадюки створюють великі скупчення — їх густота може сягати 90 особин на 1 га, але частіше не перевищує 3-8 на 1 га. Після зимівлі з'являються на поверхні землі звичайно в квітні — травні. Влітку сховищем для гадюк служать нори різноманітних тварин, пустоти в гнилих пеньках і поміж камінням, кущі, копиці сіна. Гадюки можуть поселятися в покинутих будівлях. В середній смузі гадюки активні в денний час. Люблять грітися на сонці, можуть це робити і просто на стежці, на пеньках, каменях. Полюють як правило в сутінках. Харчуються переважно дрібними гризунами, жабами, комахами. Зареєстрована тривалість життя — 15 років, згідно з деякими авторами — до 30 років.

Зимує поодинці, невеликими групами або великими скупченнями по 200 — 300 особин у підземних пустотах, трухлявих деревах, норах гризунів та інших природних укриттях. Разом з гадюками тут можуть зимувати інші види змій, іноді — земноводні. Температура у таких місцях не повинна бути менше ніж +2 +4 °C. Тривалість зимівлі становить біля 180 діб, на півночі ареалу на 2 — 3 тижні більше, на півдні — менше.

Розмноження

Статевої зрілості досягають у 4 — 5 років, при довжині тіла 340 мм у самців та 450 мм у самиць. Парування проходить через 2 — 4 тижні після виходу з зимової сплячки. В цей період спостерігаються турніри самців, в яких суперники намагаються притиснути голову супротивника до землі, та отримати право на самицю. Гадюка яйцеживородяча. Вагітність триває біля 3 місяців. Зародки живляться не тільки за рахунок жовтка яйця, але й за рахунок кровоносної системи матері. Самиця народжує 5 — 12 дитинчат довжиною 160 — 180 мм. У високогірних районах розвиток зародків затримується і молоді особини народжуються тільки весною наступного року. До першої линьки молоді гадюки перебувають біля гнізда, а потім розповзаються. Молоді особини кілька тижнів можуть обходитись без їжі за рахунок поживних речовин, які отримані з яйця.

Отрута

Отрута звичайної гадюки за механізмом токсичної дії є отрутою переважно геморагічної (викликає крововилив), кровозгортаючої та місцевої некротичної дії. Чим ближче місце укусу до голови, тим він небезпечніший. Навесні отрута гадюки більш токсична, ніж влітку. Укус гадюки викликає наростаючий біль. За крововиливом розповсюджується затікання. При попаданні отрути в кров загальна реакція може розвиватися одразу або через деякий час — півгодини, годину. Найчастіше це відбувається через 15-20 хвилин (дані з різних джерел). З'являється в'ялість, головний біль, нудота, інколи блювота, пришвидшений пульс, паморочиться голова. Але попри те, що отрута гадюки досить сильна, летальні випадки трапляються досить рідко.

Мідянка звичайна

Мідя́нка звичайна^[1] (Coronella austriaca) — змія з з роду Мідянок родини вужевих, що водиться на всій території Європи таЗахідної Азії. Особливістю, яка дозволяє відрізнити мідянку від деяких видів дещо схожих гадюк, є наявність темної смужки, яка проходить крізь око. Вважається умовно не отруйною, так як отруйні зуби, якими вона може кусати грузунів знаходяться далеко в ротовій порожнині, людину вона ними не може вкусити.

Умови виживання

Мідянки віддають перевагу залісеним полянам, сонячним галявинам, сухим лукам і вирубкам в різних типах лісу, уникаючи сирих місць, хоча Мідянки добре плавають. У горах піднімаються на висоту до 3000 м над рівнем моря, обживаючи кам'янисті степові ділянки з ксерофітною рослинністю. Притулками їм служать нори гризунів і ящірок, порожнечі під камінням, корою упавших стовбурів дерев, тріщини скель. Мідянки зовсім не бояться мурах, тому добре з ними співіснують. Часто зустрічаються випадки, коли мідянка живе посеред гірського мурашника, але мурахи не турбують змію (досить дивне явище). Посеред осені мідянки знаходять собі придатну для сплячки нору (часто це бувають покинуті іншими істотами нори), і впадають у сплячку. Коли ж мідянка нори не знаходить, вона риє собі її. Назва пов'язана з мідним забарвленням. На зимову сплячку впадають групами 20—30 особин.

Поведінка мідянки перед певною погодою

За поведінкою мідянки люди почали передбачати погоду. Коли температура надворі помірна, мідянка навіть годинамигріється на сонці. Коли спека затягається на кілька днів, мідянка не вилазить. Та мідянка неодмінно вилазить перед дощем.

Охорона

Занесена до останнього видання Червоної книги України (2009).