Вуж водяний

Вуж водяний (Natrixtesselata) — неотруйна змія роду вужів.

Розповсюдження

Розповсюджені від південно-західної Франції на заході до Центральної Азії на сході. Північна межа ареалу проходить по 49—53° півн. широти, південна — через Північну Африку, Палестину, Північно-західну Індію. Верхня межа ареалу — 3000 м. ВУкраїні зустрічається у степовій зоні та у Криму. У межах всього ареалу водяний вуж тісно пов'язаний з водоймами, далеко від яких зустрічаються дуже рідко.

Будова

Вуж, що не має темних плям

Велика змія, завдовжки до 140 см, зазвичай довжина самців — до 80 см, самиць — до 1 м. Голова плоска, морда загострена. Міжносові щитки трикутної форми. Верхньогубних щитків, як правило, вісім. Навкруги тіла 19 лусок. Черевних щитків 162-189 — у самців та 164-197 — у самиць; 60-86 підхвостових у самців та 47-70 — у самиць. Луска як тулубна, так і хвостова з сильно розвиненими реберцями. Забарвлення верхньої частини тулуба оливкове різних відтінків, іноді може бути темне, навіть чорне. На спині численні темні плями, розташовані в шаховому порядку або вузькі поперечні смуги. На потилиці зазвичай темна пляма, що має вигляд латинської букви V, напрямлена вістрям до голови. Іноді зустрічаються особини без малюнку. Забарвлення черева жовтувате або червонувате, з чорними прямокутними плямами. Жовтих “вушок” позаду голови, як у звичайного вужа, у водяного немає.

Спосіб життя

Водяний вуж може заселяти як прісні так і дуже солоні водойми, як з проточною, так і зі стоячою водою. Гарно плаває, навіть на сильній течії, може довго знаходитись під водою. Укриттям для тварин слугують порожнини під камінням, покинуті нори гризунів, сухі залишки рослинності. Активні вдень, особливо вранці та ввечері, більшу частину часу проводять у воді, полюючи, можуть запливати на 3 — 5 км від берега. Також вдень можуть грітися на сонці на березі. Основу раціону складає риба, також живиться жабами, іноді дрібними птахами та ссавцями. Впіймавши у воді крупну здобич, вуж спочатку, тримаючи жертву у щелепах, пливе на берег, де маючи тверду опору для тіла може її проковтнути.

При появі небезпеки вужі ховаються на дні водойми. Зимують вужі у норах гризунів та природних порожнинах, частіше за все великими скупченнями (до 200 особин різної статі та віку), іноді разом з іншими зміями.

Розмноження

Парування водяних вужів відбувається протягом квітня. Самиці відкладають яйця наприкінці червня — на початку липня. Кількість яєць становить 4-18, розміри 15-16 х 32-35 мм. Молоді вужі, розміром до 20 см з'являються у середині серпня — на початку вересня.

Гадю́ка звича́йна (Viperaberus) — отруйна змія родини гадюкових.

Опис

Особини нормального та чорного забарвлення

Гадюка звичайна відносно невелика в розмірах, довжиною до 75 см. На півночі ареалу зустрічаються екземпляри довжиною до 1 м. Навкруги середини тіла розташовано 19 рядів лусок. Довжина хвоста у самців 8 — 12 см, у самиць 6 — 10 см. Тіло відносно товсте. Самиці зазвичай крупніші за самців. Голова округло-трикутна, чітко відмежована від шиї, на верхній частині вкрита дрібними щитками, серед яких є три крупних щитка — лобний та два тім'яних. Зіниця вертикальна. Кінчик морди заокруглений, а носовий отвір прорізано в середині носового щитка. На переднім краї верхньої щелепи розташовані крупні рухливі трубчасті отруйні зуби. Забарвлення тулуба коливається від сірого до коричневого з оливковими та червоно-бурими відтінками, з характерною темною зигзагоподібною лінією вздовж хребта та іксоподібним малюнком на голові. Від ока до кута рота тягнеться темна смуга. Кінчик хвоста світліше тулуба, жовтуватий або червонуватий. На півночі зустрічаються чорні форми. У новонароджених гадюк сірі та оливкові відтінки у забарвленні відсутні.