Ящірка зелена

Ящірка зелена (Lacertaviridis) — представник роду Ящірок з родини Ящіркові (Lacertidae). Інша назва «Європейська зелена ящірка».

Опис

Загальна довжина досягає до 30 см, з яких 2/3 складає хвіст. Колір молодих зелених ящірок сірувато-бурий або коричневий з 2 світлими смугами з боків хребта. Дорослі мають яскраво-зелений колір шкіри з численими чорними та жовтими цяточками. Горло та шия блакитного або яскраво-синього забарвлення. Черево у цих ящірок яскраво-жовтого кольору. Самиці відрізняються наявністю на верхній стороні 2 світлих повздовжних смуг, білим черевом та горлом.

Спосіб життя

Селяться у порослих травою та чагарником схилах пагорбів й ярів, в урвищах, біля берегів річок, на лісових галявинах, садах, у рідколіссях. Риють нори до 1 м у довжину. Часто ховаються під камінням, у норах гризунів, дуплах. Гарно й швидко бігають та лазять по вертикальній поверхні. Харчуються комахами, ягодами, особливо полюбляють калину.

Це яйцекладні ящірки. Парування відбувається у травні — на початку червня. Самиця відкладає 5—14 (до 23) яєць у ямку глибиною 7—8 см, а вже наприкінці серпня — на початку вересня з'являються молоді зелені ящірки довжиною до 4 см.

Я́щірка прудка́ (Lacertaagilis) — вид ящірок родини справжніх ящірок (Lacertidae).

Самець у період спаровування

Морфологічні ознаки

У прудкої ящірки світлий низ живота, а на спині є смуги. Самці зазвичай темніші і мають яскравіше забарвлення; в період спаровування вони стають зеленими. У довжину ящірки досягають 25 см.

Підвиди

Самиця Lacerta agilis argus

Зараз виділяють близько 10 підвидів прудкої ящірки, в колишньому СРСР зустрічається 6 з них. Найзахідніший підвид по ареалу проживання носить назвуLacerta agilis agilis. У цього й іншого західного підвиду Lacerta agilis argus спинні смужки тонкі і уривчасті, або навіть зовсім відсутні, особливо у Lacerta agilis argus(серед них зустрічаються червоноспині особини, у яких смуги відсутні, а спина забарвлена в рівний червоний або коричнево-червоний колір). У самців цих підвидів під час шлюбного періоду в зелений колір забарвлюються тільки боки, тоді як у східних підвидів (переважно Lacerta agilis exigua — дрібна прудка ящірка) самці можуть бути цілком зеленими, навіть поза шлюбним періодом.

Охорона

Прудка ящірка вважається зникаючим видом і охороняється законом на більшій частині території Європи, на відміну від Росії, де підвид Lacertaagilisexigua вельми поширений і численний. В Україні прудка ящірка є звичайним видом на більшій частині території.

Вуж звичайний

Вуж звичайний (Natrixnatrix) — найпоширеніший в Україні вид вужів, неотруйних змій родини вужевих.

Зовнішній вигляд та характеристика[ред. • ред. Код]

ужі відрізняються від інших змій «жовтими вухами» — яскраво-вираженими відмітинами на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Самки більші за розміром самців, іноді досягають до 1,5 метрів, але найчастіше розміри не більше метра. Харчується в основному живими жабами, гризунами і рідше рибою. Природними ворогами вужів є лелеки,хижі птахи і деякі ссавці.

Вужі добре приручуються і переносять неволю. В Україні та в Білорусі часті випадки одомашнення вужів (для знищеннямишей).

Вуж неагресивний, побачивши людину він зазвичай рятується втечею. Спійманий вуж спочатку активно захищається: шипить і викидає голову вперед, що страхітливо діє на більшість ворогів. Якщо ж це не допомогло, він вивергає недавно з'їдену їжу, прикидається мертвим. Кусається рідко. Для людини укус практично не становить жодної небезпеки.

Вужі відмінно плавають, під водою можуть знаходитися більше, ніж півгодини.

У квітні — травні починається шлюбний період. У липні — серпні самки вужів шукають, де відкласти яйця: у вологі і теплі місця. Ідеально для цього підходять купи перегною, старої соломи, опалого листя, також годяться сирий мох, трухляві пні і мишачі нори. У жовтні — листопаді заповзають в різні нори і щілини в землі, де вони і зимують.