Спосіб життя

Лин — малорухлива донна риба, живе у стоячих водах із замуленим дном, які гарно прогріваються та мають багато рослинності (затони річок, ставки). Лин уникає течії та холодної води. Гарно переносить дефіцит кисню. Не створює великих скупчень (окрім часу нересту та зимівлі) та мало рухається по водоймі. На зимовий період переміщується у найглибші місця водойми, де може занурюватись у мул. Прокидаються від сплячки у березні та на початку квітня та починають активно харчуватись, доки не розпочнеться нерест. Дорослі особини харчуються дрібними ракоподібними та молюсками, а також іншими безхребетними, яких розшукують у мулі, крім того можуть споживати водорості.

Розмноження

Статевої зрілості лин досягає у віці 3 — 4 роки та довжині 17 — 18 см. Нерест пізній, починається у кінці травня при температурі води 20 °C та продовжується до 2 місяців в 2 — 3 етапи з проміжками, що відповідають часу дозрівання чергових порцій ікри. Ікра відкладається у чистій слабопроточній воді на глибині 0,6 — 1м на підводні частини рослин. Ікра дрібна, зеленуватого кольору. Риби характеризуються великою плодючістю, але велика кількість ікри та молоді гине по різним причинам. Личинки та мальки розвиваються довго та повільно ростуть. Швидкість росту молодих особин залежить від місця проживання — в південних районах вони ростуть та розвиваються значно швидше, ніж у північних. Живляться спочатку зоопланктоном та водоростями, потім різноманітними безхребетними.

Значення для людини

Риба має гарні смакові якості, є об'єктом промислу для рибалок-аматорівта в деяких регіонах об'єктом розведення. Виведена золота форма лина, що аналогічна золотій рибці, яка виведена від карася. В деяких країнах Європи м'ясо, печінка, слиз лина вважаються лікарськими препаратами. Великий лин, через надзвичайну обережність та силу є одним з найскладніших, а отже, найбажаніших трофеїв рибалок. Для ловлі великого лина потрібна дуже тонкаволосінь (0,12 мм або тонша), дуже дрібні та тонкі гачки. Водночас, снасть має бути дуже міцною, аби витримати велику та сильну рибу.

Плоскирка, також плоскирка звичайна (європейська), або густера (Bliccabjoerkna) — риба родини коропових. Єдиний представник монотипового роду Плоскирка (Blicca).

Розповсюдження

Розповсюджена у Європі в басейнах Північного, Балтійського, Чорного, Азовського та Каспійського морів^[4]. В Україні зустрічається на всій території виключаючи Крим.

Будова та спосіб життя

Довжина тіла до 35 см, вага до 400 г, іноді до 800 г. Тіло дуже сплюснуте, так що його висота становить не менш третини довжини. Відносно невеликі голова та рот, очі великі, сріблясті. Луска велика. Спинний плавець високий, анальний — довгий. Спина сіро-блакитного кольору, боки сріблясто-блакитні. Хвостовий, спинний та анальний плавці сірі, грудні та черевні — з червоним відтінком. Глоткові зуби — двохрядні.

Це донна риба, що тримається великими зграями. Малорухлива. Полюбляє теплу воду з невеликою течією та мулистим або глинистим дном, плаває біля водної рослинності. Часто надовго спиняється біля крутих глинистих берегів. Крупна риба тримається на глибині, молодь — ближче до берегів^[.

Живиться личинками комах, молюсками, водною рослинністю. Причому в раціоні невеликих особин переважають комахи та ракоподібні, дорослі ж живляться зазвичай молюсками. Впродовж року мігрує річкою — навесні вверх проти течії на нерест, взимку — вниз до моря на зимівлю. Активна і вдень, і вночі. Росте плоскирка повільно. Причому до досягнення статевої зрілості особини обох статей ростуть однаково, а потім ріст самців сповільнюється.